Побачили в Резерв+ порушення правил військового обліку, хоча жодної повістки не отримували? Саме така історія трапилася з українцем, який уже кілька років живе в Польщі. Чоловік оновив застосунок, щоб перевірити свої дані, й раптом виявив – його розшукує поліція, а в реєстрі красується відмітка про порушення. Розповідаємо, як він через суд довів незаконність дій ТЦК та СП і змусив видалити ці відомості. Справа №160/35598/25.
Що саме сталося
Громадянин України у грудні 2018 року став на військовий облік у одному з районних ТЦК Дніпропетровської області. А вже з лютого 2020-го він фактично проживає на території Республіки Польща. Кордони України не перетинав, зв’язок із батьківщиною підтримував – у липні 2024 року навіть уточнив свої персональні дані через застосунок Резерв+. Вказав актуальну адресу проживання в польському місті Wschowa.
Уявіть його здивування, коли після чергового оновлення застосунку він побачив графу «порушення правил військового обліку». Система повідомляла: не прибув за повісткою до ТЦК, перебуває в розшуку, дата звернення до Національної поліції – 16 березня 2025 року. Для людини, яка роками не була в Україні і жодних повісток у руки не брала, це стало шоком.
19 листопада 2025 року він звернувся до ТЦК зі скаргою – просив видалити з військово-облікових даних інформацію про порушення та розшук. 27 листопада отримав відповідь: відмовити. Аргументи ТЦК були простими – повістку надіслали, ви за нею не з’явилися, отже, порушення є.
Не погодившись із такою логікою, чоловік подав адміністративний позов до суду. Він вимагав визнати дії ТЦК протиправними та зобов’язати виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів усі відомості про порушення і розшук.
Що казав ТЦК
Відповідач надав суду письмовий відзив. Його позиція зводилася ось до чого. Позивачу нібито направили рекомендованим листом повістку №2596172, сформовану 22 лютого 2025 року. У ній повідомлялося про необхідність з’явитися до ТЦК 6 березня 2025 року.
Повістку відправили за адресою задекларованого місця проживання – тією, що значилася в реєстрі на момент формування повістки. Чому? Бо про переїзд до Польщі позивач ТЦК офіційно не повідомляв. І тут виникає перше цікаве питання: чи можна вважати належним повідомленням лист, надісланий за адресою, де людина не живе п’ять років?
Але ТЦК пішов далі. 3 березня 2025 року поштове відділення проставило відмітку про належне вручення рекомендованого повідомлення. Людина за викликом не з’явилася, причини не повідомила. Тож ТЦК сформував електронне звернення до поліції від 16 березня 2025 року – про необхідність доставлення порушника для складання протоколу за статтею 210-1 КУпАП.
Куди цікавіше те, що сталося потім. До моменту розгляду справи минув річний строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений статтею 38 КУпАП. 15 березня 2026 року звернення до поліції автоматично скасували. Тобто – протокол так і не склали, постанову не винесли, до відповідальності людину не притягнули. А відмітка в реєстрі залишилася.
Що каже закон
Тепер – до правової бази. Основним документом, який регулює ці відносини, є Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». Його стаття 33 визначає, що військовий облік громадян ведеться за місцем їх проживання. Частина п’ята цієї ж статті відсилає до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів.
Таким порядком є Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.
А от ключовий момент міститься в іншому документі – Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів». Пункт 20-1 частини першої статті 7 цього Закону чітко каже: до Реєстру вносяться відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210 та 210-1 КУпАП. Мається на увазі конкретна інформація – дата, номер, короткий зміст протоколу або постанови про адміністративне правопорушення.
Не про підозру. Не про звернення до поліції. І навіть не про факт неявки за повісткою. Закон вимагає саме факту притягнення до відповідальності, підтвердженого відповідним процесуальним документом. І це – принциповий юридичний нюанс, на якому й побудував свою позицію суд.
У чому головний юридичний нюанс
Давайте розберемо логіку суду покроково.
Відповідно до пункту 56 Порядку №1487, Національна поліція за зверненням ТЦК здійснює адміністративне затримання та доставлення порушника. Далі ТЦК складає протокол і виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. І лише після цього – на підставі цієї постанови – відомості вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
А що маємо у цій справі?
Протокол не складався. Постанова не виносилася. Факт притягнення до адміністративної відповідальності – відсутній. Суд прямо зазначив: жодних доказів того, що позивача притягнули до відповідальності за статтею 210 КУпАП, відповідач не надав. Більше того – суду не показали навіть самого звернення ТЦК до органів поліції.
А без складеного протоколу внесення даних про порушення правил військового обліку до Реєстру є дією, яка не має під собою законних підстав. Тобто – протиправною. Це, мабуть, найважливіший висновок з усієї цієї історії.
Колеги-юристи часто називають це «презумпцією невинуватості в адміністративному процесі». Поки немає рішення уповноваженого органу про притягнення до відповідальності – немає й самого порушення в юридичному сенсі. Відмітка в Резерв+ – це не просто «технічна позначка». Це офіційний запис у державному реєстрі, який може мати серйозні наслідки для людини.
Що вирішив суд
Дніпропетровський окружний адміністративний суд 29 червня 2026 року позов задовольнив повністю.
По-перше, дії ТЦК щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та доставлення поліцією визнано протиправними.
По-друге, суд зобов’язав відповідача виключити з Реєстру всі відомості про порушення позивачем правил військового обліку та його розшук.
По-третє, з ТЦК на користь позивача стягнули судовий збір – 968 гривень 96 копійок.
Це рішення, звісно, не означає, що будь-хто може спокійно ігнорувати повістки. Але воно чітко окреслює межі повноважень ТЦК. Доки немає складеного протоколу про адміністративне правопорушення і винесеної постанови – доти відсутні законні підстави для внесення до державного реєстру відомостей про порушення. Проста формула: немає притягнення до відповідальності – немає й запису про порушення.
Для всіх, хто користується Резерв+ і раптом виявляє там несподівані «порушення», ця судова справа – не просто цікаве чтиво. Це готовий алгоритм дій і судовий прецедент, на який можна посилатися. І головне – нагадування про те, що навіть у відносинах із державними органами закон працює. Треба лише знати, як ним скористатися.