Уявіть ситуацію: ви сумлінно оновили свої дані в «Резерв+», пройшли військово-лікарську комісію – і раптом дізнаєтесь, що вас оголосили в розшук, а згодом ще й оштрафували на 17 000 гривень за неявку за повісткою, якої ви ніколи не отримували. Саме така історія сталася з позивачем у справі, яку розглянув Заводський районний суд міста Запоріжжя. І суд став на бік військовозобовʼязаного. Давайте розберімо, чому ця справа важлива і які висновки з неї можна зробити.
Як усе почалося: хронологія конфлікту
Позивач перебував на військовому обліку за місцем реєстрації та фактичного проживання. У червні 2025 року він пройшов ВЛК, висновок одразу передав до районного територіального центру комплектування, а його облікові дані тоді ж уточнили. Усе начебто було в порядку. Але 20 січня 2026 року через застосунок «Резерв+» чоловік дізнався, що його оголошено в розшук ТЦК та СП.
Наступного дня він сам прибув до центру комплектування, щоб зʼясувати, в чому справа. І от тут на нього склали протокол про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суть претензії була такою: позивачу нібито направили повістку через «Укрпошту» з вимогою зʼявитися о 9:00 24 грудня 2025 року для уточнення військово-облікових даних. Але він не прийшов. І про причини неявки не повідомив. Як результат – постанова про накладення штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Чесно кажучи, ключове питання тут одне: а чи справді людина отримала цю повістку?
Що розповів позивач і чому це важливо
Під час складання протоколу позивач чітко заявив: жодної повістки він не отримував. Повідомлень від «Укрпошти» про надходження рекомендованих листів від ТЦК на його адресу не надходило. Про необхідність зʼявитися 24 грудня 2025 року він просто не знав. Свою позицію чоловік зафіксував прямо в протоколі.
Крім того, він наголосив, що в застосунку «Резерв+» були зазначені його актуальні дані. Тобто ухилятися від обліку сенсу не було – усе й так було оновлено.
А тепер щодо строків. Оскаржувану постанову позивач отримав лише 24 березня 2026 року. До суду звернувся 30 березня. І суд визнав причину пропуску строку поважною – адже раніше людина просто не знала про існування постанови. А знати, погодьтеся, неможливо, коли документ вам не вручали.
Позиція ТЦК: чому вони вважали штраф законним
Представник відповідача навів розгорнуту аргументацію. Логіка була такою. Громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобовʼязані були уточнити свої дані протягом 60 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ. Але, мовляв, оновлення даних у «Резерв+» не звільняє людину від обовʼязку зʼявитися за повісткою до ТЦК.
Далі – ще один важливий момент. Перелік персональних даних військовозобовʼязаних, які можуть підлягати уточненню, визначений у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобовʼязаних та резервістів». І відомості про наявність права на відстрочку від призову теж належать до таких даних. ТЦК наполягав: відсутність запису про відстрочку – це достатня підстава для виклику. І незгода громадянина з метою виклику не звільняє його від обовʼязку прибути.
Крім того, представник відповідача зазначила в суді: повістка була повернута поштовим звʼязком із відміткою «за закінченням зберігання». А це, на їхню думку, підтверджувало факт належного оповіщення.
Що сказав суд: головний юридичний розворот
І ось тут суд зробив те, що насправді вирішило долю справи. Він проаналізував Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року. І звернув увагу на пункт 41 цього Порядку.
А цей пункт чітко каже: належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобовʼязаного про виклик до ТЦК є або особистий підпис про отримання повістки, або відеозапис вручення, або – у випадку надсилання поштою – один із трьох варіантів.
Коли повістку надсилають засобами поштового звʼязку, належним підтвердженням оповіщення вважається: день отримання поштового відправлення особою (це підтверджується документами від поштового оператора), або день проставлення відмітки про відмову отримати відправлення, або день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.
І от тут – ключове. Повернення листа з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не належить до жодного з цих трьох випадків. Це не відмова від отримання. Це не відсутність за адресою. Це просто закінчення строку зберігання в поштовому відділенні.
Суд прямо вказав: таке повернення не є належним підтвердженням оповіщення військовозобовʼязаного про виклик у розумінні пункту 41 Порядку № 560.
Чому це рішення має значення для кожного військовозобовʼязаного
Справа № 332/1939/26 – це не просто одиничний випадок, коли суд скасував штраф. Це прецедентне трактування того, що вважати належним оповіщенням.
ТЦК часто посилаються на те, що повістка була надіслана, а значить – громадянин зобовʼязаний був зʼявитися. Але суд чітко розмежував: самого факту надсилання недостатньо. Має бути документальне підтвердження від поштового оператора про вручення, відмову від отримання або відсутність особи за адресою. Без цього – немає події адміністративного правопорушення.
І ще один момент, який варто підкреслити. У цій справі позивач діяв добросовісно: оновив дані в «Резерв+», пройшов ВЛК, самостійно прибув до ТЦК, коли дізнався про розшук. Він не уникав контакту з військкоматом. І суд це взяв до уваги.
Практичний висновок для тих, хто опинився в подібній ситуації
Якщо ви дізналися про штраф через «Резерв+» або іншим способом уже після того, як постанова набула чинності, не опускайте рук. Строк на оскарження можна поновити – суд іде назустріч, коли бачить, що людина справді не отримувала документів вчасно.
Головне – мати докази. У цій справі позивач отримав постанову 24 березня 2026 року і ця дата була зафіксована прямо в документі. Суд визнав це достатньою підставою для поновлення строку.
Якщо вам інкримінують неявку за повісткою, яку ви не отримували, – перевірте, що саме зазначено в документах поштового оператора. Відмітка «за закінченням терміну зберігання» – це не доказ вашого ухилення. Це лише свідчення того, що лист пролежав на пошті встановлений час і повернувся відправнику.
Керуючись статтями 139, 243-246 КАС України, суд скасував постанову про штраф у 17 000 гривень і закрив провадження у справі за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Підстава – відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача. Адже без належного оповіщення немає й обовʼязку, за