Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Позовна давність при поділі майна подружжя

Розлучення та поділ майна

Позовна давність при поділі майна подружжя – питання, яке бентежить багатьох. Розлучення позаду, а квартиру так і не поділили. Минає три роки, п’ять, десять, і здається, що потяг поїхав. Насправді все не так однозначно, як прийнято думати.

Хтось упевнений, що три роки – жорсткий дедлайн. Хтось, навпаки, вважає, що ділити майно можна безстроково. Істина, як часто буває, посередині. Давайте розберемося, коли строк справді спливає, а коли про нього можна взагалі забути.

Два орієнтири зі статті 72 СК

Стаття 72 Сімейного кодексу дає два орієнтири. Перший стосується шлюбу, який ще триває. Другий – ситуацій після розлучення. І між ними величезна різниця.

Поки подружжя перебуває у шлюбі, до вимог про поділ спільного майна строк давності не застосовується взагалі. Логіка проста: спільній власності ніщо не загрожує, а отже, і захищати поки що нічого.

Але є нюанс, про який багато хто забуває. Навіть у зареєстрованому шлюбі чоловік і дружина можуть жити в режимі окремого проживання. Це коли з різних причин вони мешкають окремо одне від одного.

Такий режим не припиняє прав та обов’язків, які в подружжя були раніше. Втім, майно, набуте після його встановлення, уже не вважається набутим у шлюбі (ст. 120 СК). Відповідно, і строк давності до нього не застосовується.

Логіка законодавця

Тут ключове слово – порушення. Саме від нього відштовхується весь механізм давності.

Законодавець виходить із простої ідеї. Спільне майно подружжя – це особливий правовий режим. Він не зникає сам собою від того, що люди розійшлися. Щоб його припинити, потрібна конкретна дія або подія.

До речі, спільна сумісна власність означає, що подружжя володіє майном разом, без визначення часток. Частки стають відомими лише під час поділу.

Поки порушення немає, говорити про строк безглуздо. Адже захищати просто нічого.

Що змінюється після розлучення

Після розірвання шлюбу правила інші. Тут позовна давність становить три роки. Але відлік ведуть не від дати розлучення, а від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Ось тут і криється головна пастка. Як застосовувати цю умову на практиці? Усе впирається в те, чи було право порушене взагалі.

Відповідь дає постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №509/2196/15-ц.

Справа №509/2196/15-ц

У цій справі йшлося про поділ майна за зустрічним позовом більш як через чотири роки після розірвання шлюбу. Суд першої інстанції відмовив, посилаючись на пропущений строк. Апеляція таку позицію підтримала, і спір дістався касації.

Верховний Суд нагадав важливу річ. Позовна давність застосовується лише до обґрунтованого позову. Тобто спершу треба встановити, що право справді порушене.

А порушення – це не просто неподілене майно.

Неподання позову про поділ, навіть якщо минуло більше трьох років, саме собою про порушення не свідчить. Потрібні докази, що один із подружжя заперечує право іншого на майно, набуте у шлюбі та зареєстроване за ним.

Якщо таких заперечень немає, немає і початку перебігу строку.

Помилка апеляційного суду

Касаційний суд розкритикував і підхід апеляції. Апеляційний суд вирішив, що відповідач дізнався про порушене право лише після відкриття провадження за первісним позовом і подання клопотання про витребування доказів.

Але такий висновок помилковий. Він суперечить і ст. 72 СК, і загальним положенням про давність зі ст. 261 ЦК. Саме клопотання про витребування доказів не свідчить про заперечення позивача щодо поділу майна.

Більше того, апеляція навіть не перевірила законність рішення районного суду і не встановила початок перебігу строку. Тому висновок про застосування давності виявився передчасним.

Хто і що має доводити

У таких спорах тягар доказування лежить на сторонах. Той, хто посилається на пропуск давності, має довести, коли саме позивач дізнався про порушення свого права.

Суд не може просто припустити, що людина знала про все від самого початку. Кожну обставину треба підтвердити доказами.

Якщо строк справді пропущено, залишається шанс довести поважність причин. Тривала хвороба, відсутність, інші об’єктивні перешкоди – усе це суд оцінює окремо.

Коли давність узагалі не працює

Отже, для застосування давності обов’язково потрібне порушене право.

Уявіть просту ситуацію. Подружжя розлучилося і роками не ділило майно, набуте у шлюбі. Нічого не продавали, не дарували, не переоформлювали. Майно не змінило свій статус.

Чи застосує суд трирічний строк? Очевидно, ні. Право другого з подружжя ніхто не порушив, бо майно залишилося спільним. Ніхто не заперечував і не вчиняв дій проти іншого.

Квартира, оформлена лише на чоловіка, але куплена у шлюбі, зберігає режим спільної сумісної власності. Ділити її можна у будь-який момент, а не лише протягом трьох років після розлучення.

Коли право справді порушене

Тут варто навести конкретні приклади. Право вважається порушеним, коли:

– один із подружжя продав спільну квартиру без згоди другого;
– майно переоформили на третю особу;
– чоловік або дружина заявили, що не визнають частку іншого;
– хтось чинить перешкоди в користуванні спільним майном.

Саме з моменту такої події й починає бігти трирічний строк. Не з дати розлучення, як часто думають.

Що це означає на практиці

Для людини, яка розлучилася і досі не поділила майно, висновок простий. Не варто покладатися лише на календар.

Спершу з’ясуйте, чи було право порушене. Якщо так, відлічіть три роки від дня, коли про це стало відомо. Якщо ні, час поки що на вашому боці.

Також варто зібрати докази. Довідки, витяги з реєстрів, свідчення – усе, що підтверджує набуття майна у шлюбі.

Про що варто пам’ятати

Багато хто помилково вважає, що після розлучення майно автоматично закріплюється за тим, на кого оформлене. Це не так.

Реєстрація права на одного з подружжя не змінює природи спільної власності. Доки майно не відчужене і ніхто не заявив претензій, режим зберігається.

Якщо ж спільне майно нікуди не зникло і ніхто його не чіпав, не варто панікувати через минулі три роки. Звернутися до суду можна і через десять, і через двадцять років після розлучення. Головне – довести, що право на частку справді існує і його ніхто не скасовував.

Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков

Консультація адвоката – записатися

Exit mobile version