Права людини під час мобілізації перестали бути темою, на яку правоохоронці відповідають лише формальними листами. Принаймні так вважає уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. В інтерв’ю РБК-Україна він розповів, що 2026 року система почала змінюватися на краще і він це відчув.
Раніше механізм виглядав сумно. Омбудсман збирав матеріали про порушення, надсилав їх правоохоронним органам і знову отримував відписки. Тобто формальні відповіді, де не було ні рішення, ні розслідування, ні пояснень, чому справу так і не відкрили.
Тепер картина інша. «А зараз ми направляємо свої матеріали, і, як правило, ми отримуємо інформацію, що на підставі наших матеріалів відкриті кримінальні провадження. Вони розслідуються», – цитує омбудсмана РБК-Україна.
Чому це важливо для звичайної людини? Уявіть, що на блокпості у вас забрали телефон і протримали в автівці три години без пояснень. Відписка означає, що ніхто нічого не перевірятиме. Кримінальне провадження означає, що з’являється слідчий, строки і кому поставити питання.
Що таке кримінальне провадження простими словами
Якщо дуже спрощено, це офіційний старт розслідування. За статтею 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий або прокурор зобов’язаний внести відомості про заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань не пізніше ніж за 24 години. Не через місяць, не тоді, коли буде час. Добу.
Після реєстрації у справи з’являється номер, слідчий і процесуальні строки. Це не означає, що когось одразу визнають винним, вина залишається справою суду. Але ваші слова перестають бути просто листом у шухляді.
Залежно від ситуації такі матеріали можуть тягнути за собою статтю 365 Кримінального кодексу України, тобто перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу. Іноді додається стаття 146, незаконне позбавлення волі. Остаточну кваліфікацію дає слідчий, і в процесі вона ще може змінитися.
До речі, відмова внести відомості до реєстру теж оскаржується. Скаргу подають прокурору вищого рівня або до слідчого судді. Про це часто забувають, а дарма.
Які ситуації найчастіше потрапляють у скарги
Йдеться не про абстрактні історії, а про цілком конкретні речі:
- затримання без названих підстав і без документів у службовців;
- тиск під час оновлення даних або вручення повістки;
- вилучення телефону, документів чи особистих речей;
- відмова викликати швидку або надати медичну допомогу;
- погрози родичам, тиск на роботі.
Сюди ж додаються звернення від дружин, батьків і роботодавців, які шукають зниклу людину або просять розібратися з незаконним утриманням. Хтозна, можливо, саме тому реакція правоохоронців нарешті почала нагадувати роботу, а не відписку.
Куди звертатися, якщо порушили ваші права
Коли постає питання про права людини під час мобілізації, найдоступніший інструмент – скарга до омбудсмана. Це безкоштовно, адвокат не потрібен, а звернутися можна протягом одного року з дня порушення. Строк прописаний у статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
Оформлення просте: письмова заява зі своїм іменем, адресою, описом ситуації, датою і підписом. Копії документів додаються, якщо вони є. Надіслати можна поштою або через електронну форму на сайті уповноваженого. Після цього омбудсман відкриває провадження, надсилає запити й отримує пояснення від органів, на які скаржаться люди.
Паралельно має сенс написати заяву до поліції про кримінальне правопорушення. Саме з неї запускається та сама стаття 214 КПК. Якщо ж ідеться про дії працівників правоохоронних органів, заяву скеровують до Державного бюро розслідувань.
Ще один шлях, про який згадують рідше, – суд. Оскаржити бездіяльність слідчого чи прокурора можна в порядку, передбаченому КПК. Тут уже краще мати адвоката, хоча формально людина може діяти й сама.
Яку роль відіграють матеріали омбудсмана
Уповноважений не суд і не прокурор. Він не скасовує повістки й не звільняє зі служби. Сила в іншому: закон дає йому право вносити акти реагування – подання, висновки, звернення до правоохоронних органів. Це офіційні документи, які не можна просто проігнорувати.
Ось чому формулювання про «підставу наших матеріалів» звучить вагомо. Так має працювати на практиці захист прав людини під час мобілізації: перевірка омбудсмана стає не фінальною точкою, а початком досудового розслідування.
Що зробити прямо на місці події
Практична частина, без якої будь-яка скарга слабшає:
- запишіть дату, час і точну адресу;
- перепишіть або сфотографуйте дані службовців – ім’я, посаду, номер нагрудного знака;
- знайдіть свідків і візьміть їхні контакти;
- зафіксуйте тілесні ушкодження, якщо вони є;
- не підписуйте порожні бланки та незрозумілі документи;
- збережіть копії всього, що вам видали.
Звучить банально, але саме ці дрібниці потім перетворюються на докази. Скарга з часом, адресою і прізвищем службовця має зовсім іншу вагу, ніж емоційний опис на кшталт «мене образили».
Скільки таких історій дійде до вироку
Чесно: не всі. Історія про права людини під час мобілізації рідко вкладається в кілька місяців, частина проваджень закриється, частина триватиме роками. Право – повільна річ, і швидкого результату ніхто не обіцяє.
Зміна, про яку говорить уповноважений, стосується самої початкової ланки. Раніше матеріали зникали в архіві. Тепер вони стають справою з номером, а справа з номером – це вже те, за що можна запитати.
І найкорисніше, що взагалі здатна зробити людина, – не мовчати в перші дні. Бо строки, докази й свідки мають неприємну властивість зникати. Поки правоохоронці вчаться реагувати швидше, час грає на боці того, хто подав скаргу першим.