Права військовослужбовців і межі суспільної вимогливості – саме про це змушений був нагадати Генеральний штаб Збройних Сил України після подій 2 листопада в Петропавлівській Борщагівці на Київщині.
Розмова про права військовослужбовців часто виглядає незручною. Мовляв, країна воює, а тут хтось вимагає до себе особливого ставлення. Але йдеться зовсім не про привілеї. Йдеться про те, що форма не робить людину безправною.
Права військовослужбовців: форма не скасовує гідності
Військовослужбовець заслуговує на повагу, захист і справедливе ставлення з боку держави та суспільства. Це не гасло з плаката, а проста думка: одягнена форма ніяк не позбавляє людину права на гідність. Так само вона не дає нікому права погрожувати військовому, принижувати його чи застосовувати силу.
Тут важливий момент. Повага до військовослужбовця – не винагорода за бездоганність. Це норма суспільства, яке воює за власне існування. Ви можете бути незадоволені конкретною людиною, мати до неї питання, навіть гострі. Але перетворювати це на цькування – вже інша історія, і вона має правові наслідки.
Хто насправді встановлює обставини
Коли трапляється щось подібне до ситуації в Петропавлівській Борщагівці, виникає спокуса одразу винести вирок у коментарях. Так робити не варто. Обставини подій встановлюють уповноважені державні органи, і саме вони мають доступ до фактів.
До з’ясування обставин уже долучилися:
- Державне бюро розслідувань розпочало кримінальне провадження;
- Національна гвардія та Міністерство внутрішніх справ призначили службові розслідування;
- Офіс військового омбудсмана та Служба безпеки України також включилися в роботу.
Генеральний штаб підтримує об’єктивне та неупереджене розслідування. Висновки про наявність порушень і про відповідальність конкретних осіб мають ґрунтуватися на встановлених фактах. Не на емоціях, не на припущеннях і не на публічному тиску. Це принципово, бо інакше ми отримаємо не правосуддя, а розправу натовпу.
Право вимагати закону та межа, за якою починається самосуд
Право громадян вимагати дотримання закону є беззаперечним. Хтось порушив правила – суспільство має право на це вказати й домагатися реакції. Але давайте розберемося, де проходить межа.
Це право не дає нікому:
- права на самосуд;
- права погрожувати військовослужбовцям;
- права перешкоджати їхній законній діяльності;
- права створювати загрози їхній безпеці.
Здається, різниця очевидна. Проте на практиці гнів легко переходить у тиск, а тиск – у пряму небезпеку для людини. І тоді замість справедливості ми отримуємо ще один злочин.
Війна триває, і це змінює ціну поваги
Україна продовжує вести важку війну. Сотні тисяч військовослужбовців щодня виконують завдання із захисту держави. Часто це відбувається в умовах надзвичайного фізичного та психологічного навантаження, про яке цивільній людині складно навіть уявити.
Тож вони мають право розраховувати не лише на вимогливість суспільства. Ще й на його відповідальність, підтримку та повагу. Суспільство, яке пам’ятає про це, поводиться зовсім інакше – і в коментарях, і в розмовах на кухні, і в щоденних рішеннях.
Дисципліна та відповідальність нікуди не зникають
Військова служба передбачає дисципліну, законність і відповідальність. Це стосується всіх без винятку. Процес долучення до війська та повернення військовослужбовців після самовільного залишення частини мають здійснюватися відповідно до закону та з повагою до людської гідності.
Водночас ухилення від виконання військового обов’язку та самовільне залишення військової частини тягнуть передбачену законом відповідальність. Тобто повага до людини не означає вседозволеності. Дві речі спокійно співіснують: і гідне ставлення, і неминуча відповідальність за порушення.
Чому не можна поширювати місця перебування військових
Окрема тема, яку варто тримати в голові кожному, хто пише пости. Оприлюднення інформації про місця перебування військових може допомогти противнику встановити їхнє розташування. А це вже реальна загроза життю та безпеці людей.
Поширення відомостей, визначених статтею 114-2 Кримінального кодексу України, може тягнути кримінальну відповідальність. Тут жартів не буває. Один необережний допис цілком здатен коштувати комусь життя.
І ще один шар проблеми. росія намагається використовувати внутрішні конфлікти для підриву довіри до Сил оборони України. Тому варто утримуватися від поширення неперевірених звинувачень. Не варто підміняти роботу правоохоронних органів публічними вироками та перетворювати окремі події на привід для дискредитації військовослужбовців загалом.
Військо – це частина суспільства, а не його протилежність
Українське військо є частиною українського суспільства, а не чимось вороже налаштованим щодо нього. Люди у військовій формі захищають ту саму державу, ті самі родини й ті самі права, якими користуються всі громадяни України. Ніякого окремого світу тут немає.
Коли ми забуваємо про це, то починаємо ділити країну на «своїх» і «чужих» там, де поділу бути не повинно. А отже, мимоволі допомагаємо тому, хто якраз і зацікавлений у такому розколі.
Дотримання закону є обов’язковим для всіх. І держава має бути однаково принциповою як у реагуванні на можливі порушення з боку військовослужбовців, так і в захисті військових від протиправних дій, погроз та безпідставних звинувачень.