Верховний Суд у справі № 2-792/11 нагадав: право на справедливий суд – це не просто гарна декларація, а реальний механізм захисту, який працює навіть тоді, коли йдеться про, здавалося б, суто технічне питання – неявку адвоката через хворобу.
19 серпня 2026 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалила рішення, яке варто уважно прочитати кожному, хто бодай раз стикався із судовими засіданнями. Суть спору проста: банк подав скаргу на дії державного виконавця, який повернув виконавчий документ стягувачу. Суд першої інстанції скаргу задовольнив, апеляція теж погодилася, але з однією суттєвою відмінністю – скасувала ухвалу районного суду через процесуальне порушення (боржника не повідомили належним чином) і ухвалила нове рішення по суті.
І ось тут починається найцікавіше.
Що сталося в апеляційному суді
Представниця боржників – адвокатка – подала клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 17 грудня 2025 року. Причина – тимчасова непрацездатність. До клопотання додали медичний висновок із реєстраційним номером облікової картки платника податків.
Апеляційний суд відхилив це клопотання. Аргумент: з медичного висновку неможливо встановити, кому саме його видано, а тому підстав для відкладення немає. Справу розглянули без участі сторони боржників.
Чесно кажучи, така логіка викликає подив. У медичному висновку містився реєстраційний номер облікової картки платника податків – і цей самий номер був вказаний в ордері адвокатки на надання правничої допомоги. Два документи в матеріалах справи, поруч. Достатньо просто покласти їх поряд і порівняти цифри.
Що сказав Верховний Суд
Касаційний суд звернув увагу на кілька принципових моментів, які безпосередньо стосуються права на справедливий суд.
По-перше, унікальність податкового номера не залишає сумнівів у належності медичного висновку конкретній особі. Апеляційний суд просто не оцінив цей очевидний факт.
По-друге – і це, мабуть, головне – суд апеляційної інстанції не проаналізував, чи справді неявка представника перешкоджала боржникам висловити свою позицію. А тут є нюанс: одна з боржниць узагалі не була учасницею справи в суді першої інстанції та приєдналася до розгляду лише на стадії апеляції. Іншими словами, для неї це було перше й, по суті, єдине засідання, де вона могла захистити свої інтереси.
По-третє, призначивши розгляд на 17 грудня, апеляційний суд того ж дня розглянув справу по суті. Тобто сторона навіть не мала часу знайти іншого адвоката після того, як її представниця захворіла.
Колегія суддів Верховного Суду наголосила: стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не обов’язкову особисту присутність у суді, а ширше право – ефективно представляти свою справу на рівних умовах із протилежною стороною.
Медичний висновок у цифрову епоху
Тут важливий момент, який стосується не лише цієї справи. Медичні висновки про тимчасову непрацездатність формуються в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01 червня 2021 року № 1066, такі висновки створюються лише за наявності в Реєстрі реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Тобто сам факт існування такого номера в медичному висновку є достатнім ідентифікатором. А коли цей номер збігається з номером в ордері адвоката – жодних сумнівів узагалі не залишається. Проте апеляційний суд цього не побачив – або не захотів побачити.
Боржники мають право бути почутими
Окремо варто сказати про позицію банку у відзиві на касаційну скаргу. Стягувач наполягав, що подання скарг боржниками є зловживанням правом, спрямованим на затягування виконання рішення. Мовляв, рішення суду ще з 2011 року залишається невиконаним, а тут ще й оскарження процесуальних рішень.
Але право на справедливий суд не залежить від того, скільки років триває справа. Воно не стає менш важливим через те, що боржник досі не розрахувався з банком. І коли йдеться про можливе порушення процедури, яке позбавило сторону можливості захищатися, – суд касаційної інстанції зобов’язаний це виправити.
Верховний Суд також роз’яснив, що оцінка поважності причин неявки – це не формальність. Суд має враховувати: чи подавалися аналогічні клопотання раніше; чи брав участь у засіданні представник іншої сторони; чи мав відсутній учасник можливість довести до відома суду свою позицію; чи досліджувалися нові докази в цьому засіданні. Усе це разом і визначає, чи було порушено фундаментальне право людини на доступ до правосуддя.
Що далі
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів чітко дала зрозуміти: дискреція апеляційного суду щодо відкладення розгляду справи не є безмежною. Якщо сукупність обставин свідчить, що проведення засідання без учасника фактично позбавило його можливості ефективно представити свою позицію, – таке рішення не встоїть.
Крім того, касаційний суд розглянув ще один довід скаржниці – про нібито неповноважний склад суду першої інстанції. Ідеться про те, що справу розподілили на іншого суддю, а не на ту, яка раніше розглядала суміжну скаргу банку. Верховний Суд визнав цей аргумент безпідставним. Суддя, яка раніше розглядала іншу скаргу у тій самій справі, не є «суддею, що розглядала справу по суті» в розумінні Положення про автоматизовану систему документообігу суду. А оскільки суддя, яка ухвалювала заочне рішення ще у 2011 році, давно у відставці, – автоматизований розподіл відбувся за загальними правилами, без порушень.
Тепер апеляційний суд має повторно розглянути скаргу банку на дії державного виконавця – цього разу з дотриманням усіх процесуальних гарантій для обох сторін. І хоч би яким був результат, головне вже сказано: нехтування правом сторони бути почутою – це не технічна помилка, а пряме порушення права на справедливий суд, яке не залишиться без реакції касаційної інстанції.