Верховний Суд визнав право ТЦК оскаржувати сімейні спори – і це рішення вже наробило галасу серед юристів та військовозобов’язаних. Тепер територіальний центр комплектування може втрутитися у, здавалося б, суто особисті справи – розлучення, визначення місця проживання дитини, встановлення факту самостійного виховання. Причина проста: за вивіскою «сімейний спір» іноді ховається спроба отримати відстрочку від мобілізації. Давайте розберемо, що сталося у справі № 725/8242/25 і чому це рішення важливе для кожного.
Історія однієї справи
У вересні 2025 року чоловік подав позов після розриву стосунків із дружиною. Вимоги були класичними для таких ситуацій: розірвати шлюб, визначити місце проживання неповнолітнього сина з батьком і – тут криється найцікавіше – встановити факт самостійного виховання та утримання дитини.
Позивач наполягав: син живе з ним, мати участі в житті дитини не бере. А навіщо йому це визнання? Офіційно – для оформлення соціальної допомоги на дитину, яку виховує лише один із батьків. Плюс можливість переміщення з дитиною без згоди матері. Звучить логічно? Ще б пак. Але була й інша сторона медалі.
Суд першої інстанції погодився з батьком. Усі вимоги задовольнили: шлюб розірвали, сина залишили з ним і – що критично важливо – суд визнав факт самостійного виховання.
Здавалося б, крапка. Та на сцену вийшов несподіваний гравець.
Неочікуваний апелянт
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки подав апеляцію. Саме це стало головною інтригою всієї справи. ТЦК оскаржив рішення в частині проживання дитини з батьком і встановлення факту самостійного виховання.
Виникає логічне запитання: яке відношення військкомат має до сімейних справ? Відповідь пряма. Якщо суд визнає, що батько самостійно виховує дитину, це створює підстави для відстрочки від призову або навіть звільнення з військової служби. А перевіряти такі підстави – прямий обов’язок ТЦК.
Апеляційний суд виявився уважнішим за першу інстанцію. Рішення в оскарженій частині скасували. Аргумент був чітким: у матеріалах справи немає переконливих доказів, що мати повністю усунулася від виховання сина. Саме по собі окреме проживання – ще не доказ того, що жінка не виконує батьківських обов’язків.
Що сказав Верховний Суд
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянула касаційну скаргу і залишила її без задоволення. Верховний Суд повністю погодився з позицією апеляції.
Ключовий момент: право ТЦК оскаржувати сімейні спори отримало офіційне підтвердження на найвищому судовому рівні. Позов про встановлення факту самостійного виховання, поданий під час воєнного стану та загальної мобілізації, потенційно міг стати інструментом для уникнення військової служби. Суд це побачив і не став закривати очі.
Тут важливий нюанс. Верховний Суд наголосив: ТЦК та СП хоч і не є учасниками сімейних відносин, але забезпечують виконання військового обов’язку. Вони стоять на сторожі інтересів держави у сфері мобілізації та оборони. Тому ці органи мають повне право на апеляційне оскарження подібних судових рішень.
І це не якийсь революційний поворот у практиці – Суд послався на власні попередні рішення. Схожі справи вже розглядалися раніше, просто зараз вони набули особливої актуальності.
Крім процедурного питання, Верховний Суд детально висловився і по суті самого сімейного спору.
Рівність батьків – принцип, який не скасовується
Сімейне законодавство України стоїть на фундаменті рівності прав та обов’язків батьків. Це не просто гарна декларація, а прямі норми закону. Статті 141 та 150 Сімейного кодексу України чітко кажуть: мати і батько мають рівні права щодо дитини. Розірвання шлюбу чи окреме проживання цих обов’язків не припиняє.
Те саме закріплено в статтях 11, 12 та 14 Закону «Про охорону дитинства». Обов’язок батьків полягає у спільному забезпеченні інтересів, розвитку та виховання дитини. Жоден суд не може просто так «списати» одного з батьків із цього рівняння.
Суд підкреслив просту, але надзвичайно важливу річ: сам факт проживання дитини з одним із батьків не свідчить про те, що інший батько чи мати припинили участь у вихованні. І тим більше цього недостатньо для встановлення факту одноосібного виховання.
Грубо кажучи: якщо дитина живе з батьком, а мати окремо – це ще не означає, що мати «кинула» дитину. Можливо, вона регулярно бачиться з сином, купує необхідні речі, дає гроші, бере участь у його житті. Суд зобов’язаний це перевіряти, а не ставити штамп «самостійне виховання» лише на підставі адреси проживання.
Чому це рішення важливе
Рішення у справі № 725/8242/25 остаточно закріпило право ТЦК оскаржувати сімейні спори на рівні касаційної практики. Ігнорувати цей факт більше не вийде. Колегія суддів чітко дала зрозуміти: вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком і встановлення факту самостійного виховання були подані під час воєнного стану та мобілізації. Задоволення таких вимог могло б створити підставу для відстрочки або звільнення від служби.
Це не означає, що кожен чоловік, який звертається до суду щодо дітей, автоматично підозрюється в ухиленні. Але це означає, що суди тепер дивитимуться на такі справи прискіпливіше. І ТЦК матиме змогу перевірити, чи справді йдеться про захист інтересів дитини, а не про пошук обхідного шляху.
До речі, Верховний Суд відхилив і технічний аргумент касаційної скарги. Позивач намагався довести, що апеляційний суд неправильно оцінив докази. Але Суд нагадав стару істину: незгода з оцінкою доказів – не привід для скасування рішень. Касація не переоцінює факти, вона перевіряє правильність застосування права. І в цій справі право застосували правильно.
Практичні наслідки для звичайних людей
Що все це означає для тих, хто опинився в подібній ситуації? Кілька моментів, які варто взяти до уваги.
Якщо ви плануєте подавати позов про самостійне виховання дитини – готуйте серйозну доказову базу. Суд тепер не задовольниться самим лише фактом проживання дитини з вами. Потрібно довести, що другий із батьків справді усунувся: не спілкується з дитиною, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться її життям.
Будьте готові до того, що ТЦК може вступити у справу. Це вже не гіпотетична можливість, а цілком реальний інструмент, підтверджений Верховним Судом. Якщо ваш позов виглядатиме як спроба отримати відстрочку, військкомат цим інструментом скористається.
Водночас рішення жодним чином не зачіпає справжніх ситуацій, де один із батьків дійсно самостійно виховує дитину. Якщо мати або батько об’єктивно не беруть участі у вихованні, суд це встановить. Але лише за наявності переконливих доказів. Жодних автоматичних рішень більше не буде.
Ключове слово тут – докази. Свідчення свідків, довідки зі школи чи садочка про те, хто приводить і забирає дитину, банківські виписки, листування. Усе, що підтверджує реальну картину, а не просто бажану для однієї зі сторін.
Право ТЦК оскаржувати сімейні спори – це, по суті, запобіжник. Він не дозволяє використовувати сімейне законодавство як обхідний шлях для ухилення від мобілізації. І з цим тепер доведеться рахуватися всім учасникам подібних процесів.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков