Примирення з потерпілим у кримінальній справі про ДТП здається простим шляхом до закриття провадження, але Верховний Суд нагадав: усе не так однозначно. У справі № 335/10127/20 судді касаційної інстанції скасували рішення апеляції, яка звільнила водія від відповідальності саме через примирення. Давайте розберемося, що пішло не так.
Що сталося на перехресті
14 серпня 2020 року близько 10:10 ранку в Запоріжжі водій автомобіля «Nissan X-Trail» проїхав перехрестя вулиці Патріотичної та проспекту Маяковського на червоний сигнал світлофора. Він перекрив смугу руху зустрічному «ЗАЗ 110557», який їхав на зелене світло.
Водій другого авто, щоб уникнути зіткнення, різко загальмував і вивернув кермо. Машина вилетіла на розділювальний газон і врізалася в опору світлофора. Наслідок – водій «ЗАЗ» отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Саму подію кваліфікували за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України – порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ушкодження середньої тяжкості.
Перша інстанція: винний, але на волі
Орджонікідзевський районний суд Запоріжжя визнав водія «Nissan» винним. У грудні 2022 року йому призначили 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Але тут же, керуючись статтею 75 Кримінального кодексу України, суд звільнив засудженого від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки.
Тобто до в’язниці водій не поїхав, однак судимість залишилась, як і обов’язки, передбачені статтею 76 КК.
Апеляція: несподіваний поворот
Далі за справу взявся апеляційний суд. Захисник обвинуваченого подав скаргу, і з’явився новий сюжетний хід: сторона захисту заявила клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням із потерпілим. Мовляв, водій усе відшкодував, допомагав із лікуванням, і потерпілий претензій не має.
4 квітня 2023 року апеляційний суд клопотання задовольнив. Він скасував вирок, звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК і закрив кримінальне провадження. Усе виглядало майже ідеально: потерпілий задоволений, водій покаявся, справа закрита.
Але не для прокурора.
Чому прокурор не погодився
Прокурор подав касаційну скаргу, вказуючи на істотні порушення кримінального процесуального закону. І ось на що він звернув увагу.
По-перше, заява потерпілого від 19 серпня 2020 року, адресована слідчому, не містила жодного прохання про звільнення водія від відповідальності. Там просто йшлося, що потерпілий не має матеріальних і моральних претензій і взагалі не вважає себе потерпілим. Відчуваєте різницю? «Не маю претензій» і «прошу закрити справу через примирення» – це геть не одне й те саме.
По-друге, пізніша заява від 18 листопада 2021 року, подана вже до суду, була такого ж змісту: «не вважаю себе потерпілим, прошу не викликати». Знову жодного слова про примирення як підставу для закриття провадження.
По-третє, суд першої інстанції взагалі не розглядав питання про звільнення від відповідальності – такого клопотання ніхто не заявляв. А тут раптом апеляція закриває справу.
Відео, яке не переконало
Під час апеляційного розгляду сторона захисту надала диск із відеозаписом звернення потерпілого. На цьому відео потерпілий справді казав, що претензій не має, обвинувачений допомагав із лікуванням, і вони примирилися.
Апеляційний суд взяв відео до уваги й на його підставі закрив справу. Але, як з’ясувалося, цього замало. Причому критично замало.
Що сказав Верховний Суд
Колегія суддів нагадала ключові правила. За статтею 46 Кримінального кодексу України, звільнення від кримінальної відповідальності через примирення з потерпілим можливе, якщо особа вперше вчинила необережний нетяжкий злочин, примирилася з потерпілим і відшкодувала збитки. Але є нюанс, і він принциповий.
Примирення – це акт прощення, результат абсолютно вільного волевиявлення. Жодного тиску, жодного неправомірного впливу. І суд зобов’язаний переконатися в цьому особисто. Не через папірець, не через записане відео – а через безпосереднє спілкування з потерпілим у залі суду.
Пряма норма міститься в частині 2 статті 288 Кримінального процесуального кодексу України: суд має з’ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від відповідальності. Не просто взяти до відома, а саме з’ясувати – чи добровільна ця позиція, чи розуміє людина наслідки.
Чому відео – не доказ
Верховний Суд чітко пояснив: відеозвернення потерпілого не можна вважати ані показаннями, ані документом у процесуальному розумінні.
Показання в суді, згідно з частиною 1 статті 23 Кримінального процесуального кодексу України, надаються в усній формі при безпосередній участі особи. Якщо людина не може прийти – можна організувати відеоконференцію. Але заздалегідь записаний ролик не є показаннями. Це просто відео, яке невідомо коли й за яких обставин зняли.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 91 Кримінального процесуального кодексу України, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, належать до предмета доказування. Тобто примирення треба довести за всіма правилами – через належне процесуальне джерело, належного суб’єкта отримання доказів і належну процесуальну форму. Відео, записане стороною захисту, цим критеріям не відповідає.
Результат
Верховний Суд визнав рішення апеляції передчасним і постановленим з істотним порушенням кримінального процесуального закону. Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 4 квітня 2023 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Тепер апеляційний суд має викликати потерпілого, безпосередньо заслухати його позицію, роз’яснити правові наслідки й лише після цього вирішувати, чи є підстави для застосування статті 46 КК.
Про що варто пам’ятати
Ця справа наочно показує: примирення з потерпілим – не формальність і не галочка в переліку умов. Написати заяву або записати відео недостатньо. Потрібно, щоб потерпілий особисто підтвердив у суді: так, я пробачив, на мене не тиснули, я розумію, що кримінальне провадження закриють, а обвинувачений уникне судимості.
До речі, чи знали ви про винятки зі статті 46? Звільнення через примирення не працює для водіїв, які вчинили ДТП у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Так само не спрацює воно для корупційних правопорушень. У цих випадках навіть найщиріше примирення й повне відшкодування збитків не допоможуть.
Тож якщо ви потерпілий у ДТП і хочете пробачити винуватця – будьте готові прийти до суду й сказати про це особисто. А якщо ви обвинувачений і розраховуєте на примирення – подбайте, щоб потерпілий з’явився в засідання. Бо інакше всі домовленості можуть розбитися об процесуальні вимоги – як це сталося у справі № 335/10127/20.