Дотримання процедури військово-лікарської комісії – це не формальність, а юридичний фундамент усього призову. Саме його відсутність стала фатальною для ТЦК у справі № 620/2838/26, яку розглядав Чернігівський окружний адміністративний суд. Уявіть: людину зупиняють на вулиці, доставляють до військкомату, того ж дня проводять медогляд, визнають придатною – і вже завтра вона у військовій частині. Звучить як стандартна мобілізаційна історія, правда? Але фінал виявився несподіваним: суд скасував усе – від довідки ВЛК до наказу про зарахування до списків частини. Давайте розберемося, що саме пішло не так.
Один день, який змінив усе
14 лютого 2026 року чоловіка доправили до територіального центру комплектування. Йому виписали направлення на військово-лікарську комісію – і того ж дня цю комісію провели. Результат: придатний до військової служби. 15 лютого свіжоспечений солдат уже був зарахований до списків особового складу навчального зенітно-ракетного полку.
Коли адвокати позивача вивчили документи, вони помітили деталі, які перетворили «стандартну процедуру» на юридичну катастрофу для центру комплектування. І головною проблемою виявилася саме процедура військово-лікарської комісії – а точніше, її тотальне недотримання.
Що закон вимагає від ВЛК перед медоглядом
Тут важливий момент. Процедура військово-лікарської комісії – це не просто «зайшов, роздягнувся, вийшов». Головний документ, який це регулює, – Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.
Згідно з Положенням № 402, перед тим як лікарі взагалі подивляться на призовника, мають бути проведені обов’язкові лабораторні та інструментальні дослідження. Ось про що йдеться:
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- тести на ВІЛ, гепатити B і C, сифіліс;
- визначення групи крові та резус-належності;
- рентген органів грудної клітки;
- електрокардіографічне дослідження (ЕКГ).
І це не просто перелік – без результатів цих досліджень жоден лікар не має права робити висновок про придатність людини до військової служби.
Крім того, лікарі зобов’язані вивчити медичну документацію призовника: виписки з амбулаторних карт, дані попередніх оглядів, історію хвороб. Без анамнезу неможливо об’єктивно оцінити стан здоров’я. Це не бюрократична забаганка, а базова вимога, прописана в Положенні про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Що пішло не так у цій справі
А тепер подивімося на реальну картину. ТЦК видав направлення 14 лютого 2026 року. Ключова деталь – у самому направленні зазначено: дата початку медичного огляду – 20 лютого 2026 року. Тобто навіть сам центр комплектування планував, що між направленням і оглядом мине майже тиждень.
Але в реальності медогляд провели того ж 14 лютого. Як так вийшло – питання риторичне. Очевидно, що весь комплекс обов’язкових досліджень просто не міг бути виконаний за лічені години. Аналізи крові потребують лабораторної обробки, рентген і ЕКГ – окремих кабінетів і часу. Не кажучи вже про збір і вивчення медичної документації.
Суд звернув увагу ще на одну красномовну деталь. Цифровий підпис відповідальної посадової особи на направленні було накладено 18 лютого 2026 року – через чотири дні після того, як направлення вже «спрацювало». Іншими словами, документ оформили заднім числом.
Така «швидкість» викликає більше запитань, ніж відповідей. Законна процедура медогляду існує не для галочки – вона має гарантувати, що до війська потрапляють люди, які справді можуть служити за станом здоров’я. Коли все вкладається в один день, об’єктивність такого огляду – під великим питанням.
Чому суд не оцінював сам діагноз
Тут є тонкий юридичний момент, і про нього варто знати. Верховний Суд неодноразово наголошував: адміністративний суд не може оцінювати професійні дії лікарів – членів ВЛК. Визначати діагноз і його відповідність статтям Розкладу хвороб – виключна компетенція лікарів, а не суддів.
Суд не скаже: «Ви не мали визнавати його придатним, бо в нього ось така хвороба». Але суд може – і зобов’язаний – перевірити, чи дотримано процедуру. Саме це і сталося у справі № 620/2838/26. Суддя не занурювалася в медичні тонкощі, а просто констатувала: процедура військово-лікарської комісії порушена грубо й очевидно.
Ефект доміно: чому скасували й інші накази
Визнавши довідку ВЛК незаконною, суд пішов далі. Логіка проста: наказ про призов на військову службу під час мобілізації (від 14.02.2026 №89-10 МГ) був виданий саме на підставі цієї довідки. Якщо фундамент розвалився, то й усе, що на ньому побудовано, не може встояти.
Те саме стосується наказу командира військової частини №47 від 14.02.2026 про зарахування до списків особового складу. Суд визнав протиправними та скасував обидва накази. Ланцюжок вийшов чітким: незаконна довідка ВЛК – незаконний призов – незаконне зарахування.
Крім того, суд стягнув із ТЦК на користь позивача судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.
Що не вдалося оскаржити
А от у частині вимог про визнання протиправними дій щодо затримання та доставки до ТЦК, а також щодо внесення даних до реєстру «Оберіг» і мобільного додатка «Резерв+» – суд відмовив.
Чому? Щодо затримання – позивач просто не надав достатніх доказів. А щодо реєстру – на момент розгляду справи він усе ще мав статус військовозобов’язаного. Відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», підстав для зміни записів у реєстрі не було.
Окремо варто згадати ще одну обставину, яку зазначив у відзиві командир військової частини: 30 березня 2026 року позивач самовільно залишив частину і на момент подання відзиву не повернувся. Однак цей факт не вплинув на рішення суду по суті – суд оцінював законність процедур, а не поведінку позивача після призову.
Навіщо ця процедура взагалі потрібна
Давайте на хвилину відійдемо від сухих юридичних формулювань. Процедура військово-лікарської комісії – це механізм, який захищає дві сторони одночасно. Державу – від потрапляння до війська людей, які не можуть виконувати бойові завдання за станом здоров’я. І громадянина – від призову всупереч медичним протипоказанням.
Коли цей механізм ламається, страждають усі. Непридатна людина у строю – це ризик і для неї самої, і для побратимів. А крім того, це ще й судові процеси, які забирають ресурси і в позивача, і в держави.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» прямо каже: під час мобілізації громадяни проходять обов’язковий медичний огляд. Слово «обов’язковий» тут ключове. Але обов’язковий – не означає «формальний за пів години». Це означає повноцінний, з дотриманням усіх визначених законом етапів.
Про що варто пам’ятати
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 червня 2026 року у справі № 620/2838/26 – це не випадковість, а частина усталеної практики. Суди дедалі частіше скасовують рішення ВЛК, коли бачать очевидні процедурні порушення.
Для тих, хто опинився в подібній ситуації, це означає: якщо ваш медогляд провели з порушенням процедури – ви маєте реальний шанс оскаржити це. Але важливо діяти швидко, фіксувати дати і збирати докази: копії направлень, довідок, звертати увагу на розбіжності в датах. Саме неуважність ТЦК до строків і стала фатальною в цьому випадку.
І навпаки – це сигнал для самих центрів комплектування: поспіх у проведенні медоглядів, оформлення документів заднім числом, ігнорування обов’язкових досліджень – рано чи пізно все це призводить до скасування результатів.