Процесуальне правонаступництво – це той самий юридичний механізм, через який ваш борг може перейти до зовсім незнайомої компанії. І ні, сховатися за формальними аргументами не вийде. Верховний Суд у справі № 41/96 це ще раз підтвердив, коли ЖБК «Кристал-20» спробував оскаржити заміну позивача – і програв.
Давайте розберімо цю історію по поличках. Вона показова саме тим, як працює інститут заміни сторони у господарському процесі на практиці.
З чого все почалося
Ще у 2008 році АЕК «Київенерго» (згодом – АТ «К.Енерго») подала позов до ЖБК «Кристал-20» про стягнення майже 839 тисяч гривень. Із них 600 тисяч – основний борг за теплову енергію, поставлену ще у 2005–2008 роках, решта – пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
Але розгляд справи затягнувся на довгі роки. Провадження зупинили – чекали на результат іншої, пов’язаної справи. І от у січні 2026 року суд нарешті поновив розгляд.
А далі сталося те, що й змусило відповідача нервувати. На арену вийшов новий гравець.
Як борг опинився в інших руках
АТ «К.Енерго» проходило процедуру банкрутства. У серпні 2021 року в межах цієї процедури відбувся електронний аукціон. На торги виставили право вимоги дебіторської заборгованості за теплову енергію – на загальну суму понад 241 мільйон гривень.
Переможцем стало ТОВ «Спортсервіс-СТМ» – саме воно придбало цей масив боргів. Серед переліку боржників у додатку до акта приймання-передачі фігурував і ЖБК «Кристал-20» із боргом понад мільйон гривень за тим самим договором № 1630366.
Згодом «Спортсервіс-СТМ» змінив назву на ТОВ «Київенерго-Борг». І в лютому 2026 року ця компанія звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою: замінити позивача у справі з АТ «К.Енерго» на себе.
Суд першої інстанції заяву задовольнив. Апеляція – підтримала. І тоді ЖБК «Кристал-20» пішов до Верховного Суду.
На чому наполягав боржник
Касаційна скарга ЖБК містила кілька аргументів. По-перше, скаржник стверджував: суди просто перерахували документи, не дослідивши їхній зміст і взаємозв’язок. По-друге, заперечення, подані відповідачем вчасно – 16 лютого 2026 року, залишилися без жодної оцінки. Суддя їх просто не побачила, бо канцелярія передала документи лише наступного дня.
Але найцікавіше – третій аргумент. ЖБК наполягав, що ухвалу про заміну позивача суд постановив саме 16 лютого – тобто в останній день строку, відведеного на подання заперечень. Виходить, боржника фактично позбавили права бути почутим. Саме тому судді першої інстанції навіть заявили відвід.
Крім того, скаржник указував на невідповідності у розрахунках заборгованості та сумнівався, чи можна взагалі ототожнити борг, зазначений у додатку до аукціонного акта, з тим, що є предметом позову у справі № 41/96.
Що сказав Верховний Суд
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27 липня 2026 року ухвалила постанову, якою залишила скаргу без задоволення. І ось чому.
Перше. Процесуальне правонаступництво – річ глибоко матеріальна. Стаття 52 Господарського процесуального кодексу України каже: суд залучає правонаступника на будь-якій стадії процесу, якщо відбулася заміна кредитора у зобов’язанні. А підстави для такої заміни прописані у статті 512 Цивільного кодексу України. Одна з них – передання прав за правочином, тобто відступлення права вимоги.
У цій справі був аукціон, був акт приймання-передачі, був чіткий перелік боржників. Усе це – належні докази переходу матеріальних прав. Як зазначив Верховний Суд, суди попередніх інстанцій правильно встановили факт вибуття АТ «К.Енерго» з матеріальних правовідносин і вступ у них ТОВ «Київенерго-Борг». А процесуальне правонаступництво, за логікою статті 52 ГПК України, є похідним від матеріального.
Це ключовий момент. Не можна просто так узяти й замінити позивача в суді. Спочатку має відбутися реальний перехід прав у реальному житті – через договір, аукціон, спадщину тощо. І лише потім суд «легалізує» цей перехід у межах конкретної справи.
Друге. Доводи про розбіжності у сумах заборгованості Верховний Суд визнав передчасними. Розмір боргу, який перейшов до нового кредитора, – це питання розгляду спору по суті, а не вирішення заяви про заміну сторони. Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює: до нового кредитора переходять права в тому обсязі, що існували на момент переходу. А який саме цей обсяг – суд з’ясує потім, коли почує обидві сторони по суті позовних вимог.
Третє. Щодо заперечень, які суддя нібито проігнорувала. Тут ситуація виявилася прозаїчною. Документи справді подали 16 лютого через підсистему «Електронний суд». Але судді їх передали лише 17 лютого – наступного дня після постановлення оскаржуваної ухвали. Верховний Суд констатував: на момент ухвалення рішення в судді просто не було цих заперечень. Тому й оцінювати було нічого. Порушення процесуальних норм немає.
Четверте. Щодо посилання апеляційного суду на частину четверту статті 75 ГПК України. Так, формулювання було не найвдалішим – адже Верховний Суд раніше скасував рішення у справі № 910/19326/15. Але суть від цього не змінилася: постанова Касаційного господарського суду від 19 лютого 2024 року у тій справі є чинною, а висновки щодо переходу матеріальних прав, наведені в ній, – застосовними. Отже, це технічна неточність, яка не впливає на законність рішення.
Що це означає на практиці
Колегія суддів на чолі з Л. Рогач фактично нагадала: процесуальне правонаступництво не є самостійною грою. Воно жорстко прив’язане до матеріального. І якщо новий кредитор приносить до суду аукціонний протокол, акт приймання-передачі та перелік боржників – цього достатньо. Особливо коли боржник не може запропонувати альтернативного пояснення, звідки взялася його заборгованість у тому самому переліку.
Крім того, спроба зіграти на процесуальних дрібницях – мовляв, суддя не побачила мої заперечення, бо ухвалила рішення в останній день строку, – теж не спрацювала. Документообіг у суді має свою логіку, і якщо фізично папери потрапили до судді пізніше – це не провина суду.
І наостанок: спроба переконати касацію переоцінити докази завжди приречена. Стаття 300 Господарського процесуального кодексу України чітко обмежує межі перегляду – Верховний Суд не перевстановлює факти, він перевіряє правильність застосування права. А з правом у цій справі, як з’ясувалося, усе було гаразд.