Процесуальні витрати при закритті кримінальної справи можуть стати неприємним сюрпризом – особливо коли вам здається, що все вже позаду. Саме в таку ситуацію потрапив водій, чию справу № 554/11426/22 Верховний Суд розглядав 19 лютого 2024 року. Чоловіка звільнили від кримінальної відповідальності за ДТП – але разом із цим зобов’язали сплатити майже 34 тисячі гривень за проведені експертизи. Він оскаржив це рішення аж до касації. І програв. Чому – зараз поясню.
Що сталося у справі
Обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України – простіше кажучи, ДТП із тілесними ушкодженнями середньої тяжкості. Він повністю відшкодував потерпілому матеріальну та моральну шкоду, примирився з ним. Усе як годиться.
Октябрський районний суд міста Полтави ухвалою від 3 листопада 2022 року звільнив чоловіка від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 Кримінального кодексу України – у зв’язку з примиренням із потерпілим. Кримінальне провадження закрили. Здавалося б, хепі-енд. Але разом із цим суд стягнув із нього 33 882,07 грн на користь держави – це витрати на проведення судових експертиз.
Полтавський апеляційний суд 15 травня 2023 року залишив це рішення без змін. І тоді обвинувачений пішов до Верховного Суду.
На що посилався заявник
У касаційній скарзі чоловік наполягав: процесуальні витрати має взяти на себе держава. Свій аргумент він будував на постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у справі № 203/241/17. Там суд дійшов висновку: якщо особу звільняють від відповідальності через закінчення строків давності – а це стаття 49 КК, – витрати на експертизи стягувати з неї не можна. Їх покриває держава.
Логіка начебто зрозуміла: раз справу закривають, то й платити нічого не треба. Але не все так просто.
Чому стаття 46 і стаття 49 – це дві різні історії
Верховний Суд пояснив ключову різницю. І вона справді принципова.
Звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 49 Кримінального кодексу України – безумовне. Тут не має значення, визнаєте ви провину чи ні, відшкодували щось потерпілому чи навіть не знаєте, як він виглядає. Держава просто втратила час, відведений законом для доведення вашої вини. Строки минули – крапка. Ваша згода на закриття справи за цією підставою взагалі не означає визнання винуватості. Інакше це суперечило б презумпції невинуватості, закріпленій у статті 62 Конституції України та статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.
Зовсім інша картина зі статтею 46 КК. Тут умова – ви вперше вчинили нетяжкий злочин, примирилися з потерпілим і відшкодували завдану шкоду. Сам факт примирення означає: ви визнаєте, що вчинили це діяння, і берете на себе відповідальність за його наслідки. Потерпілий вас пробачив, але це сталося не просто так – ви заплатили за завдані збитки, виправили ситуацію.
Колегія суддів наголосила: така підстава дозволяє завершити провадження у спрощеній формі, не витрачаючи зайвих ресурсів на повноцінний судовий розгляд. Це зручно для всіх. Потерпілий швидше отримує компенсацію. Обвинувачений уникає судимості. Держава економить час і гроші на судові процедури.
Але є нюанс. Якщо ви погоджуєтеся на таке завершення справи – свідомо відмовляючись від права доводити свою невинуватість у повноцінному процесі, – то й процесуальні витрати лягають на вас. Це, по суті, плата за спрощений і швидкий фінал замість довгого судового розгляду з непередбачуваним результатом.
Що вирішив Верховний Суд
Посилання заявника на справу № 203/241/17 суд визнав нерелевантним. Там ішлося про статтю 49 КК – строки давності. А тут – стаття 46 КК, примирення. Різні підстави, різні правові наслідки.
Колегія суддів підтвердила: якщо особу звільнено від кримінальної відповідальності саме за статтею 46 Кримінального кодексу України, процесуальні витрати при закритті кримінальної справи покладаються на неї. Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили законне рішення, стягнувши з чоловіка 33 882,07 грн. Касаційну скаргу залишили без задоволення.
Свою позицію Верховний Суд підкріпив також посиланням на аналогічне рішення Касаційного кримінального суду від 1 лютого 2024 року у справі № 930/497/23. Тобто це не поодинокий випадок, а усталена практика. Орієнтир для всіх, хто опиниться в подібній ситуації.
А як щодо витрат при інших підставах звільнення?
Кримінальний кодекс України передбачає п’ять підстав для звільнення від кримінальної відповідальності. Крім примирення (стаття 46) і строків давності (стаття 49), це ще дійове каяття (стаття 45), передача на поруки (стаття 47) і зміна обстановки (стаття 48).
За логікою, викладеною Верховним Судом, визначальним є те, чи потребує підстава звільнення активних дій від обвинуваченого – визнання вини, відшкодування шкоди, примирення. Якщо так – процесуальні витрати, найімовірніше, доведеться сплатити.
І навпаки: коли підстава безумовна і не залежить від вашої поведінки, витрати залишаються на державі. Час працює на вас у прямому сенсі – і гаманець теж не страждає.
Ситуація з процесуальними витратами при закритті кримінальної справи нагадує старий принцип: безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Звільнення від відповідальності через строки давності – це справді подарунок від системи, яка не впоралася вчасно. А от примирення з потерпілим – ваш усвідомлений вибір, за який доводиться платити. І не лише компенсацією потерпілому, а й цілком реальними гривнями за роботу експертів. Тож перш ніж обирати шлях примирення, варто знати не тільки про його переваги, а й про фінансовий бік цього рішення.