Подали рапорт про звільнення з військової служби, а командування місяцями вдає, що його не існує? Знайома ситуація для багатьох військовослужбовців, які за станом здоров’я вже не можуть виконувати бойові завдання. Івано-Франківський окружний адміністративний суд у справі № 300/564/26 поставив крапку в одній із таких історій, визнавши бездіяльність військової частини протиправною. Давайте розберемо, чому це рішення важливе і які висновки з нього можуть зробити інші військовослужбовці.
Що сталося: історія одного рапорту
Військовослужбовець, навідник одного з батальйонів морської піхоти, пройшов військово-лікарську комісію. Результат – висновок про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Крім того, експертна команда встановила йому III групу інвалідності.
Маючи на руках ці документи, 9 жовтня 2025 року він подав рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров’я – на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Подав електронно, через систему СЕДО, як того вимагає Порядок № 531.
І ось тут почалися проблеми. Рапорт зареєстрували, навіть погодили кілька посадових осіб – але рішення по суті так ніхто й не прийняв. Ні «звільнити», ні «відмовити» – просто тиша. Коли терпець у військовослужбовця увірвався, він звернувся до суду.
Що каже закон про звільнення за станом здоров’я
Тут усе досить чітко. Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» (№ 2232-XII) у статті 26 прямо передбачає: військовослужбовці, призвані під час мобілізації, можуть бути звільнені зі служби, якщо військово-лікарська комісія визнала їх непридатними. Або якщо вони отримали інвалідність і не хочуть продовжувати службу.
Здавалося б – усе просто. Маєш висновок ВЛК про непридатність? Подаєш рапорт – і тебе звільняють.
Але між «подати рапорт» і «отримати наказ про звільнення» – ціла процедура. І саме на цьому етапі, як показує справа № 300/564/26, часто виникають штучні перепони.
Як має відбуватися розгляд рапорту
Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців, затверджений наказом Міноборони № 531 від 06.08.2024, детально описує весь процес. Якщо коротко:
- рапорт можна подати в паперовій або електронній формі;
- електронний рапорт реєструється в СЕДО;
- його мають погодити всі прямі командири – по ланцюжку, до того начальника, який уповноважений приймати рішення;
- строк розгляду – не більше 14 днів для питань, не пов’язаних із бойовими завданнями;
- за результатом командир зобов’язаний або погодити рапорт, або надати вмотивовану відмову – з посиланням на конкретні норми закону.
Ключове слово тут – «зобов’язаний». Командування не може просто покласти рапорт у шухляду і чекати, поки військовослужбовець «перехоче» звільнятися.
Чим виправдовувалася військова частина
У цій справі відповідач навів кілька аргументів. Розглянемо кожен – і відповідь суду на них.
Перший аргумент: позивач порушив порядок подання рапорту «по команді». Мовляв, мав подавати не безпосередньо до частини, а через свого прямого командира.
Суд на це відповів просто і логічно: рапорт був поданий через СЕДО, зареєстрований 9 жовтня 2025 року, і саме на посадових осіб частини покладався обов’язок забезпечити його подальше проходження по команді. Якщо рапорт зареєстрований і погоджений – питання про «порушення порядку» знімається автоматично.
Другий аргумент: позивач самовільно залишив частину, тому звільнити його неможливо – треба спершу провести службове розслідування, передати матеріали в ДБР.
Суд поставився до цього аргументу ще критичніше. По-перше, сам же командир частини наказом від 24 жовтня 2025 року встановив відсутність у діях військовослужбовця ознак кримінального правопорушення. По-друге, в матеріалах справи не було ані витягу з ЄРДР, ані доказів застосування запобіжного заходу.
А головне – суд нагадав позицію Верховного Суду. У постанові від 17 жовтня 2023 року (справа № 420/8263/22) чітко сказано: військова служба призупиняється лише з дня внесення відомостей до ЄРДР, а не з моменту початку службового розслідування. Без цього – жодних законних перешкод для розгляду рапорту немає.
Крім того, Положення про проходження військової служби прямо дозволяє звільняти військовослужбовця навіть під час досудового розслідування – якщо до нього не застосовано тримання під вартою чи домашній арешт.
Що вирішив суд і чому це важливо
Суд визнав бездіяльність військової частини протиправною і зобов’язав її розглянути рапорт по суті. Тобто – сісти, проаналізувати підставу для звільнення, додані документи і прийняти одне з двох законних рішень: або звільнити, або дати вмотивовану письмову відмову.
Цікавий момент: суд відмовив у вимозі зобов’язати частину саме звільнити військовослужбовця. Чому? Бо це було б втручанням у дискреційні повноваження командування. Суд не може підміняти собою командира частини – він може лише змусити командира виконати свій прямий обов’язок: розглянути рапорт.
Але й це – вже вагомий результат. Бо раніше рапорт просто лежав без руху. Тепер же військова частина зобов’язана дати чітку відповідь.
Практичні уроки для військовослужбовців
Якщо ви опинилися в подібній ситуації, з цієї справи можна взяти кілька корисних уроків.
Фіксуйте все документально. Рапорт про звільнення з військової служби подавайте через офіційні канали – СЕДО або «Армія+» – і зберігайте підтвердження реєстрації. Саме реєстраційний номер і дата стали в цій справі ключовим доказом того, що рапорт справді надійшов до частини.
Не чекайте вічно. Закон дає командуванню 14 днів на розгляд. Якщо цей строк минув, а відповіді немає – це вже протиправна бездіяльність. Можна і потрібно звертатися до суду.
Не бійтеся аргументу про «самовільне залишення частини». Як показує справа № 300/564/26, сам по собі факт службового розслідування чи направлення матеріалів у ДБР не блокує процедуру звільнення. Особливо якщо йдеться про звільнення за станом здоров’я – тут у командування просто немає права вибору.
І наостанок: пам’ятайте, що суд у таких спорах стає на бік військовослужбовця, коли йдеться про порушення процедури розгляду рапорту. Командування не може безкарно ігнорувати ваші звернення. Ухиляння від розгляду рапорту – це така сама протиправна поведінка, як і пряма відмова без законних підстав.
А якщо ви вже зіткнулися з подібною ситуацією, коли рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров’я місяцями лишається без відповіді, – рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/564/26 дає вам усі підстави вимагати від командування виконання його прямих обов’язків. І судова практика тут – на вашому боці.