Верховний Суд ухвалив рішення, яке ще раз нагадало податківцям просту істину: реальність господарських операцій не можна заперечувати лише через підозри щодо контрагентів у ланцюгу постачання. Йдеться про справу №580/2737/25, де ТОВ «ШРБУ-48» успішно оскаржило донарахування на десятки мільйонів гривень.
Давайте розберемося, що саме сталося і чому ця постанова важлива для кожного, хто веде бізнес в Україні.
З чого все почалося
Головне управління ДПС у Черкаській області провело планову документальну перевірку товариства за період з початку 2021-го до середини 2024 року. Перевіряли все: податок на прибуток, ПДВ, єдиний соціальний внесок, своєчасність реєстрації податкових накладних.
Результат – шість податкових повідомлень-рішень. Найболючіші з них: донарахування ПДВ на 28,5 мільйонів гривень, зменшення від’ємного значення з податку на прибуток майже на 4,9 мільйони та ще 3,1 мільйони гривень самого податку на прибуток.
Підприємство пішло до суду. І виграло.
Черкаський окружний адміністративний суд, а слідом і Шостий апеляційний адмінсуд визнали п’ять із шести податкових повідомлень-рішень протиправними. Податкова не здалася й подала касацію.
На чому наполягала податкова
Претензій у контролюючого органу назбиралося чимало. Розглянемо основні.
Перша – постачання піску від ТОВ «Стелла Комерц». Податківці стверджували: контрагент позивача не мав достатньо працівників та виробничих потужностей, аби реально поставити майже 9000 тонн піску. До того ж по ланцюгу вище – ТОВ «Статут Ло», у якого «Стелла Комерц» нібито придбала цей пісок, – взагалі його не купувало. І на додачу фігурує у кримінальному провадженні.
Друга претензія стосувалася харчування працівників. Підприємство уклало договори з кількома ФОПами на постачання готових страв. Акти наданих послуг, на думку податківців, оформлені з порушеннями: немає деталізації – що саме, скільки, коли й кому поставили.
Третя – технічна помилка в бухобліку. Товариство відобразило 14,5 мільйонів гривень витрат у рядку «Інші операційні витрати» замість «Собівартість реалізованої продукції». Податковий орган визнав це суттєвим порушенням.
Четверта – податкові накладні від ТОВ «Авангард» на загальну суму ПДВ понад 29 мільйонів гривень. Контролюючий орган вважав, що вони складені без належної бази оподаткування, адже дата відвантаження товару за товарно-транспортними накладними не збігалася з датою податкових накладних.
І нарешті, п’ята – металобрухт. Підприємство продавало стару бар’єрну огорожу, зняту під час ремонту доріг. Операції з постачання металобрухту звільнені від ПДВ, але податкова наполягала, що товариство мало нарахувати податкові зобов’язання за правилами пункту 198.5 Податкового кодексу України.
Ланцюг постачання: де межа відповідальності
Ключовий момент усієї справи – це аргумент податкової про «обрив ланцюга». Мовляв, якщо десь там, нагорі, контрагент контрагента щось не так оформив, то й ви, добросовісний покупець, отримуєте проблеми з податковим кредитом.
Суди послідовно відкинули цю логіку.
Річ у тім, що Податковий кодекс України не пов’язує право покупця на податковий кредит із тим, чи виконав постачальник свої зобов’язання перед бюджетом. Господарські операції позивача з ТОВ «Стелла Комерц» були реальними: є договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, факт оплати в повному обсязі. Пісок отримано і використано у власній господарській діяльності.
Верховний Суд нагадав власну позицію, сформовану ще в постанові від 01.12.2022 у справі №320/5878/19: податкова інформація з баз даних про контрагентів носить виключно інформативний характер. Сама по собі вона не може бути доказом нереальності операцій. Тим більше, коли первинні документи свідчать про протилежне.
Кримінальне провадження щодо контрагента – теж не вирок для покупця. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 чітко сказала: сам лише факт такого провадження не доводить фіктивність господарської операції, якщо немає доказів узгодженості дій.
Коли недоліки в документах не фатальні
Що стосується актів про надання послуг харчування – тут суди теж розставили крапки над «і».
Так, в актах не було поіменного переліку страв із зазначенням кількості. Але Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимагає, щоб первинний документ давав змогу ідентифікувати учасників операції, її зміст та обсяг. Акти ці вимоги виконували. Відсутність деталізації – не привід заперечувати реальність господарських операцій.
До того ж податківці під час перевірки навіть не запитували письмові замовлення, передбачені договорами. А це вже питання не стільки до платника, скільки до повноти самої перевірки.
Технічна помилка, яка нічого не змінила
Окрема історія – бухгалтерська помилка з відображенням 14,5 мільйонів гривень. Підприємство чесно визнало: так, помилилися з рядком у фінансовій звітності.
Але суди поставили логічне запитання: як саме ця помилка вплинула на податкові зобов’язання? В обох випадках – чи в рядку 2050, чи в рядку 2180 – ці суми все одно включалися до витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування.
Інакше кажучи, податок на прибуток не змінився б у жодному разі. Показники фінансової звітності для її користувачів – так, постраждали. Але податкова дисципліна підприємства – ні.
Податкові накладні ТОВ «Авангард»: дата має значення
Історія з податковими накладними на 29 мільйонів ПДВ теж показова. Податкова стверджувала: датою виникнення податкових зобов’язань є дата товарно-транспортних накладних, тобто початок фізичного перевезення товару.
Але умовами договору між позивачем і ТОВ «Авангард» момент переходу права власності визначався інакше – за датою підписання видаткових накладних. Саме видаткова накладна, а не ТТН, є тим первинним документом, що фіксує факт постачання. А отже, й податкові накладні були складені правомірно – у березні 2023 року та серпні 2022 року, одразу після оформлення видаткових накладних на всю кількість будівельних сумішей.
Що в підсумку
Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій набрали законної сили.
Понад 60 мільйонів гривень донарахувань – скасовано. А разом із ними – й спроба покласти на сумлінного платника податків відповідальність за дії контрагентів по всьому ланцюгу постачання.
Верховний Суд нагадав базову річ: податковий кредит формується на підставі реальних господарських операцій, підтверджених первинними документами. І жодна податкова інформація з аналітичних баз, жодне кримінальне провадження щодо третьої особи не можуть цього спростувати, якщо платник податків діяв добросовісно.
Колегія суддів також звернула увагу: доводи касаційної скарги фактично дублювали висновки акта перевірки, яким суди попередніх інстанцій уже дали належну правову оцінку. Нових аргументів податковий орган не навів, а незгода з оцінкою доказів – це ще не підстава для скасування судових рішень.
Постанова Верховного Суду від 19 травня 2026 року у справі №580/2737/25 остаточна й оскарженню не підлягає.