Реєстр об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту – це не просто електронна база даних, а інструмент, від якого безпосередньо залежить право бізнесу обслуговувати судна на внутрішніх водних шляхах. Саме навколо цього реєстру розгорівся багатомісячний судовий спір між одним із найбільших сільгоспвиробників України – компанією «НІБУЛОН» – та Адміністрацією судноплавства. Верховний Суд поставив крапку в цій історії 15 травня 2026 року, і його висновки варті уваги кожного, хто працює у сфері річкової логістики.
У чому суть конфлікту
ТОВ СП «НІБУЛОН» збудувало в Ізмаїлі річковий порт (термінал) «Бессарабська» – складний інженерний об’єкт на березі Дунаю. До його складу входять три причальні споруди: ГТС-3365, ГТС-3359 та ГТС-3372. Перші дві компанія успішно зареєструвала в Реєстрі об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту ще у 2022–2023 роках та отримала відповідні витяги.
А от із третім причалом – плавпричалом з береговим сполученням №3 (ГТС-3372) – виникла проблема. У грудні 2023 року компанія подала декларацію, щоб внести відомості про нього до Реєстру. Та Адміністрація судноплавства листом від 4 січня 2024 року відмовила. Причина? На думку чиновників, ця споруда розташована в межах акваторії морського порту Ізмаїл, а тому не є об’єктом інфраструктури внутрішнього водного транспорту.
І тут криється ключовий юридичний нюанс. Закон України «Про внутрішній водний транспорт» чітко розмежовує: внутрішні водні шляхи та акваторії морських портів – це різні категорії вод із різним правовим регулюванням. Якщо споруда справді перебуває в межах морського порту, вносити її до Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту не можна. Питання лише в тому, чи справді ГТС-3372 там перебуває.
Що показали координати
У декларації «НІБУЛОН» зазначив географічні координати причальної споруди: N 45°19’17,71″ E 028°50’35,27″. Адміністрація судноплавства відмовила, пославшись на постанову Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2009 року №1208, яка визначає межі акваторії морського порту Ізмаїл. Але – і це важливо – сама лише загальна вказівка на постанову без співставлення конкретних координат не є доказом.
Коли справа дійшла до суду, з’ясувалися цікаві деталі. Державна установа «Держгідрографія» – а саме вона формує навігаційні карти і володіє даними про межі акваторій – надала листи, згідно з якими координати об’єкта перебувають поза межами акваторії морського порту Ізмаїл. Ба більше, міський голова Ізмаїла офіційно підтвердив: земельна ділянка, де стоїть термінал, не знаходиться в межах акваторії морського порту.
Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на ще один красномовний факт. Лист Держгідрографії, на який посилався відповідач для обґрунтування своєї позиції, датований 19 січня 2024 року. Тобто його отримали вже після того, як відмова була оформлена. А правомірність рішення адміністративного органу оцінюється насамперед на підставі тих фактів, які існували на момент його прийняття.
Принцип мовчазної згоди: що вирішив Суд
Окрема сюжетна лінія цієї справи – застосування так званого принципу мовчазної згоди. Суть його проста: якщо дозвільний орган у встановлений законом строк не видав документ і не надав обґрунтованої відмови, то через десять робочих днів вважається, що дозвіл отримано. Саме таку логіку застосував суд першої інстанції.
Проте Верховний Суд нагадав: сама лише бездіяльність чиновника не є достатньою підставою для застосування цього принципу. Він працює тоді, коли суб’єкт господарювання виконав усі вимоги закону, подав повний пакет документів, а в дозвільного органу не було реальних законних підстав для відмови. У цій справі, як з’ясувалося, підстав справді не було.
Послідовність у діях держави: чому це важливо
Мабуть, найсильніший аргумент на користь «НІБУЛОН» криється в поведінці самої Адміністрації судноплавства. Раніше цей самий орган без жодних заперечень вніс до Реєстру дві інші гідротехнічні споруди того самого річкового порту – ГТС-3359 та ГТС-3365. Усі три причали розташовані на одній земельній ділянці, мають одну адресу, входять до єдиного об’єкта транспортної інфраструктури.
І от на третьому причалі – відмова. За тих самих умов. Без змін у законодавстві. Без нових фактичних обставин.
Верховний Суд нагадав про Закон України «Про адміністративну процедуру», який набрав чинності 15 грудня 2023 року. Пункт 4 частини третьої статті 6 цього Закону прямо вимагає: адміністративний орган не може відступати від своїх попередніх рішень в однакових чи подібних справах без обґрунтованих причин. Інакше кажучи, якщо вчора ви зареєстрували два причали, то сьогодні не можете відмовити в реєстрації третього лише тому, що передумали.
Це не просто формальність. Послідовність і передбачуваність дій державних органів – складова принципу правової визначеності. Бізнес має право розраховувати, що правила гри не змінюються посеред партії. Коли компанія інвестує кошти в будівництво порту, отримує позитивні рішення щодо частини об’єкта, у неї формуються цілком легітимні очікування, що й решта процедур пройде за тим самим сценарієм.
Фінальне рішення
Верховний Суд скасував і рішення першої інстанції, і постанову апеляційного суду та ухвалив нове рішення по суті. Позов «НІБУЛОН» задовольнили повністю: відмову Адміністрації судноплавства визнали протиправною, а саму Адміністрацію зобов’язали внести відомості про термінал «Бессарабська» до Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту та видати відповідні витяги.
Колегія суддів під головуванням В. М. Шарапи дала чіткий сигнал: адміністративний орган не може діяти вибірково, змінювати власну практику без пояснення причин або прикриватися формальними посиланнями на нормативні акти, не підкріпленими конкретними доказами. А принцип мовчазної згоди – це не чарівна паличка, а інструмент, який працює лише тоді, коли бізнес сам виконав усі вимоги закону.
Ця постанова Верховного Суду остаточна й оскарженню не підлягає.