Розкриття банківської таємниці – крайній захід, до якого податкова вдається, коли звичайна перевірка неможлива. Але суди не дають на це дозвіл автоматично. Справа № 501/4276/25, яку розглянув Верховний Суд у серпні 2026 року, – яскраве тому підтвердження.
Уявіть: податкова виявляє, що на кількох заправках пальне продають через POS-термінали компанії, яка не має жодної ліцензії на торгівлю пальним, не зареєстрована як платник акцизного податку і взагалі не подає звітності. Логічне бажання контролюючого органу – прийти з перевіркою. Але компанії немає за адресою. І тоді починається боротьба за доступ до банківських рахунків через суд.
Що сталося насправді
Під час фактичних перевірок АЗС у Запоріжжі фахівці Головного управління ДПС у Запорізькій області провели контрольні закупки пального. Виявилося, що безготівкові розрахунки проводилися через POS-термінал, зареєстрований на ТОВ «Форнекс Груп». Сама ж компанія ліцензії на роздрібну торгівлю пальним не отримувала, платником акцизного податку не реєструвалася, акцизних складів за адресами АЗС не оформлювала. Жодних реєстраторів розрахункових операцій чи програмних РРО за цими адресами теж не було.
А тепер додайте сюди факт, що компанія з моменту реєстрації взагалі не подавала податкових декларацій – ні за 2023, ні за 2024 рік. Картина, м’яко кажучи, підозріла.
Податкова направила на адресу ТОВ «Форнекс Груп» письмовий запит від 19 червня 2025 року з вимогою надати пояснення та їх документальне підтвердження. Відповіді не отримала – лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Далі ГУ ДПС видало наказ від 11 серпня 2025 року № 1452-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Вже наступного дня, 12 серпня, інспектори вийшли за податковою адресою компанії – і нікого не знайшли. Склали акт № 1991/08-01-07-05/45115511 про неможливість проведення перевірки. Надіслали запит до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області щодо встановлення місцезнаходження платника податків. На момент звернення до суду відповідь так і не надійшла.
Чому банк відмовив
Паралельно податкова з’ясувала, що ТОВ «Форнекс Груп» має два рахунки в ПАТ «МТБ Банк», відкриті ще у квітні 2023 року. ГУ ДПС направило до банку запит із проханням надати інформацію про обсяг та рух коштів по цих рахунках – у розрізі контрагентів, із датами, сумами та призначеннями платежів за період з 13 квітня 2023 року по 18 серпня 2025 року.
Банк відповів коротко: надання такої інформації можливе лише за рішенням суду. І це не бюрократична примха, а пряма вимога закону.
Стаття 1076 Цивільного кодексу України гарантує таємницю банківського рахунка та операцій за ним. Закон України «Про банки і банківську діяльність» уточнює: відомості про рахунки клієнтів, операції на їхню користь чи за їхнім дорученням – це банківська таємниця. Розкрити її банк може лише у випадках, прямо передбачених законом. Один із таких випадків – рішення суду (пункт 2 частини першої статті 62 згаданого закону).
Податковий кодекс України також регулює це питання. Підпункт 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 надає контролюючим органам право отримувати від банків інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, але виключно на підставі рішення суду. Своєю чергою, пункти 73.3 та 73.4 статті 73 Податкового кодексу України передбачають: для отримання інформації про рух коштів в обсягах, більших за стандартні, контролюючий орган звертається до суду.
Тож податкова пішла до суду. І тут почалися проблеми.
Що вирішили суди
Чорноморський міський суд Одеської області у задоволенні заяви відмовив. Одеський апеляційний суд це рішення підтримав. А 12 серпня 2026 року Верховний Суд залишив обидва рішення без змін.
Чому? Бо податковий орган припустився фундаментальної помилки – не дотримався обов’язкової процедури.
Ключовий момент такий. Податкова хотіла провести документальну позапланову виїзну перевірку – це її законне право. Проте Податковий кодекс України вимагає: перш ніж розпочати перевірку, потрібно вручити платнику податків копію наказу. Вручити у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, – тобто надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручити особисто.
Що зробило ГУ ДПС? Надіслало письмовий запит про надання пояснень. А от копію наказу про перевірку – ні. У матеріалах справи не виявилося жодного доказу направлення наказу від 11 серпня 2025 року № 1452-п на адресу ТОВ «Форнекс Груп» рекомендованим листом.
Тут важливий нюанс. Пункт 42.5 статті 42 Податкового кодексу України дійсно передбачає: якщо пошта не може вручити документ через відсутність посадових осіб за місцезнаходженням, документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні. Але ця норма працює лише тоді, коли документ справді було направлено. Якщо ж наказ узагалі не надсилався – говорити про фікцію вручення немає сенсу.
Більше того. Єдиний вихід інспекторів за податковою адресою – це разова акція. Акт про неможливість проведення перевірки від 12 серпня 2025 року зафіксував лише те, що конкретного дня компанії не було на місці. Це ще не доказ того, що платник податків узагалі вибув зі своєї податкової адреси.
Запит до поліції – без відповіді на момент звернення до суду – також ситуацію не рятує. Суд не може будувати рішення на припущеннях. А стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України прямо це забороняє: доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Що каже практика Верховного Суду
Позиція Верховного Суду з цього питання вже усталена. У постанові від 08 травня 2025 року у справі № 757/36020/23-ц сформульовано правило: якщо для дій порушника податкового законодавства передбачено спеціальний спосіб реагування, суд не має підстав задовольняти заяву про розкриття банківської таємниці. Виняток – коли заявник обґрунтовано доводить неможливість застосувати цей спосіб.
Що означає «обґрунтовано доводить»? Наприклад, надає докази, що особа справді не перебуває за місцем реєстрації. Або підтверджує неможливість вручення копії наказу про перевірку – скажімо, кількома поштовими повідомленнями з відмітками про невручення.
У справі № 501/4276/25 таких доказів забракло. Верховний Суд прямо зазначив: матеріали справи не містять жодних підтверджень направлення копії наказу про перевірку засобами поштового зв’язку. А наявний запит до поліції без відповіді не свідчить про відсутність компанії за податковою адресою.
Крім того, у постанові від 09 лютого 2026 року у справі № 758/8300/24 Верховний Суд наголосив: саме по собі неподання податкової звітності чи необхідність перевірки повноти сплати податків є підставою для ініціювання перевірки за процедурою глави 8 Податкового кодексу України. А розкривати банківську таємницю можна лише тоді, коли перевірка об’єктивно неможлива.
Запорізька податкова цього не довела. І посилання на аналогічну справу № 202/9094/25, де Індустріальний районний суд міста Дніпра задовольнив подібну заяву щодо рахунків тієї ж компанії в іншому банку, ситуацію не змінило. Кожна справа оцінюється за власними доказами, а тут їх виявилося недостатньо.
Колегія суддів Верховного Суду окремо звернула увагу на те, що виключний випадок, коли податковий орган має право провести перевірку без вручення копії наказу, стосується лише нерезидентів, які ведуть діяльність через постійне представництво без взяття на податковий облік (підпункт 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України). До ТОВ «Форнекс Груп» цей виняток явно не застосовний.
Урок для контролюючих органів
З цієї історії випливає просте правило. Бажання отримати банківську інформацію про компанію-порушника цілком законне. Але без дотримання процедури суд не дасть «зелене світло».
Спершу треба виконати всі вимоги Податкового кодексу України щодо призначення та проведення перевірки: надіслати копію наказу рекомендованим листом, зафіксувати повернення кореспонденції з відповідною відміткою поштової служби, дочекатися відповіді від поліції, здійснити не один, а кілька виходів за адресою. І лише тоді, з повним пакетом доказів, звертатися до суду за розкриттям банківської таємниці.
Інакше – відмова. Саме це й сталося у справі № 501/4276/25, де Верховний Суд чітко розставив пріоритети: процедура – первинна, розкриття банківської таємниці – крайній захід, і між ними не можна перестрибнути.