Постанова Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 цікава тим, що містить правовий висновок ВС щодо кредитних зобов’язань, які бере на себе один з подружжя ще до укладення шлюбу, але які виконувались вже під час шлюбу.
Обставини справи:
Відповідач, уклав кредитний договір до шлюбу і згодом придбав на ці кошти квартиру і є власником такої квартири на праві особистої приватної власності. Частина кредитних зобов’язань (повернення кредиту) погашалась вже у період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, а тому, позивачка вважала, що має право на частку власності у квартирі, придбаній за кредитні кошти.
Суд першої інстанції щодо квартири встановив, що частину коштів для погашення особистих зобов’язань відповідача за кредитом, укладеним до шлюбу, було сплачено за рахунок спільних коштів подружжя в період шлюбу. Суд не знайшов законних підстав для визнання квартири спільним майном сторін, але визнав, що позивачка має право на відшкодування половини коштів, сплачених саме в період шлюбу на погашення таких кредитних зобов’язань.
Правова позиція та рішення суду:
На момент перегляду цієї справи у Верховному Суді (Обїєднана палата КЦС) вже існували такі правові позиції, які були враховані:
- при поділі майна подружжя враховуються також борги подружжя за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї – постанова КЦС у складі ВС від 01.09.2022 р. у справі N 245/9244/17;
- якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому, якщо боргові зобов’язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов’язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя – подібні висновки містяться у постанові Великої Палати ВС від 30.06.2020р. в справі №638/18231/15-ц;
- виконання кредитних зобов’язань, які виникли в обох із подружжя, за рахунок особистих коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого з подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України. Зазначена компенсація може бути стягнута лише в разі погашення за особисті кошти кредитної заборгованості (висновки ВС, викладені у постанові від 07.09.2016р. в справі № 6-801цс16 та постанові від 06.06.2018 р. в справі № 712/6574/16-ц;
- ч.4 ст.65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї – постанова КЦС у складі ВС від 08 липня 2020 року в справі № 465/275/16-ц;
- сплата одним із подружжя частини коштів за кредитним договором, укладеним іншим із подружжя до шлюбу, не змінює правового режиму набутого за таким договором майна. Зобов’язання з повернення кредиту за таким договором виникає лише в того з подружжя, хто уклав такий договір. Сплата боргів одного з подружжя, що виникли до укладення шлюбу, за рахунок сімейного бюджету не може бути підставою для визнання права власності на майно, набуте до шлюбу – постанова КЦС у складі ВС від 27.10.2021 р. у справі № 341/2539/13.
Враховуючи викладене, Палата КЦС ВС погодився з висновками судів про те, що спірна квартира є особистою власністю відповідача, оскільки набута ним у власність до укладення шлюбу та за кошти, отримані ним за кредитним договором, за яким у позивачки не виникло жодних зобов’язань.
Окрім цього, у цій справі сформульовано правовий висновок про те, що: у разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання нерухомості одним із подружжя до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов’язання подружжям під час шлюбу, той з подружжя, який не укладав кредитний договір, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини сум, що вносились за кредитом.
Отже, відповідач, який уклав кредитний договір до шлюбу і згодом придбав на ці кошти квартиру, є власником такої квартири на праві особистої приватної власності. Але, з огляду на те, що частина коштів за кредитом були сплачені в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, позивачка отримала право на компенсацію у вигляді половини вартості погашеної частини кредиту.