Уявіть: ви відкриваєте застосунок «Резерв+», а там – статус «у розшуку». Причина – нібито не прибули за повісткою до ТЦК. Але ж ви ще у 2007 році визнані непридатними до військової служби. Саме в таку ситуацію потрапив позивач у справі №140/8744/26, і Волинський окружний адміністративний суд став на його бік. Давайте розберемося, чому розшук у ТЦК визнали незаконним і що робити, якщо ви опинилися в подібній ситуації.
Передісторія: непридатний до служби, але в розшуку
Позивач ще 1 листопада 2007 року за рішенням військово-лікарської комісії був визнаний непридатним до військової служби – з виключенням з військового обліку. Здавалося б, які можуть бути претензії? Проте під час оновлення даних через мобільний застосунок «Резерв+» чоловік побачив зовсім несподівану картину.
У його військово-обліковому документі з’явилася позначка «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», а згодом – ще гірше. Станом на 19 серпня 2026 року система почала відображати статус: порушення правил військового обліку, перебування в розшуку, а причина – «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Більше того, з’явилася інформація про звернення ТЦК до Нацполіції.
Тут важливий момент: чоловік навіть не отримував жодної повістки. І жодного протоколу про адміністративне правопорушення на нього не складали.
Чому ТЦК вніс дані про розшук
Логіка територіального центру комплектування була такою: громадянин не з’явився за викликом – отже, порушив правила військового обліку. А раз порушив – треба оголошувати розшук у ТЦК і звертатися до поліції.
Законодавча база для таких дій справді існує. Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов’язує громадян з’являтися за викликом до ТЦК у строки, зазначені в повістці. А стаття 27 цього ж закону дозволяє керівнику ТЦК звертатися до поліції щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина в разі невиконання обов’язків під час мобілізації.
Але є одне «але», яке перекреслило всю позицію відповідача. І суд його чітко сформулював.
Що не довів відповідач – і чому це стало вирішальним
Ключова проблема в діях ТЦК виявилася простою до банальності: відсутність доказів. Суд встановив три принципові прогалини, через які внесення даних про розшук визнали протиправним.
По-перше, ТЦК не надав жодного доказу, що позивачу взагалі вручали повістку. А Порядок №560 (затверджений постановою Кабміну від 16.05.2025) детально регулює, як саме це має відбуватися: особистий підпис про отримання, відеозапис вручення, або підтвердження від поштового оператора в разі надсилання рекомендованим листом. Нічого з цього переліку відповідач суду не пред’явив.
По-друге, не існувало жодного протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку) або за статтею 210-1 (порушення законодавства про мобілізацію). А відповідно – не було й постанови про накладення штрафу.
По-третє, позивач ще з 2007 року мав статус непридатного до військової служби з виключенням з обліку. Це підтверджувалося записами у військовому квитку.
Крім того, відповідач узагалі не подав відзив на позов. Суд розглядав справу за наявними матеріалами – і цих матеріалів виявилося достатньо для задоволення позову.
Чому позначка у додатку – це ще не порушення
Корисно знати: сам факт відображення в «Резерв+» статусу про порушення правил обліку не робить людину автоматично винною. Стаття 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» прямо передбачає, що до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до адміністративної відповідальності – з фіксацією дати, номера і короткого змісту протоколу або постанови.
Якщо ж протокол не складався, а постанова не виносилася – то й підстав для внесення відповідних відомостей немає. Пункт 20-1 частини 1 статті 7 цього ж Закону чітко перелічує, які саме дані підлягають внесенню: дата, номер, короткий зміст протоколу чи постанови. Без цих документів будь-які записи про штраф або розшук у ТЦК є безпідставними.
До речі, суд звернув увагу на цікаву деталь: примітка до статті 210 КУпАП вказує, що її положення взагалі не застосовуються, якщо держатель Реєстру може отримати персональні дані через електронну взаємодію з іншими державними реєстрами. Тобто навіть законодавець передбачив ситуації, коли формальне «порушення» не повинно тягнути за собою відповідальність.
Як діяти, якщо ви потрапили в аналогічну ситуацію
Чесно кажучи, випадки помилкового внесення даних до «Оберегу» – не рідкість. І ця справа дає досить чіткий алгоритм дій.
Перший крок – звернутися до ТЦК із письмовою заявою. У ній варто викласти суть проблеми, додати копії документів (військовий квиток, рішення ВЛК тощо) і вимагати виключення недостовірних відомостей. Саме це зробив представник позивача 30 червня 2026 року.
Другий крок – якщо відповіді немає (як у цій справі) або вона вас не влаштовує, готуйте позов до адміністративного суду. Позивач подав позов до Волинського окружного адміністративного суду, і 4 вересня 2026 року отримав рішення на свою користь.
Важливо розуміти: тягар доказування в таких справах лежить саме на ТЦК. Це прямо передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України – в адміністративних справах про протиправність дій суб’єкта владних повноважень обов’язок доводити правомірність свого рішення покладається на відповідача.
Крім того, у разі задоволення позову суд стягує судовий збір на вашу користь за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК. У цій справі позивачу повернули 2 129,92 грн.
Що вирішив суд у справі №140/8744/26
Волинський окружний адміністративний суд задовольнив позов повністю:
- дії ТЦК щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку визнано протиправними;
- дії щодо внесення даних про адміністративне стягнення – також протиправними;
- відповідача зобов’язали виключити з Реєстру інформацію про порушення обліку, розшук та штраф.
Суддя підкреслив, що відповідач не довів ані факту вручення повістки, ані факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Без цих двох складових будь-які записи про розшук у ТЦК втрачають юридичний сенс.
Окремо варто зазначити: суд врахував, що позивач уточнив свої військово-облікові дані вчасно – це підтверджувалося витягом із «Резерв+». Тож звинувачення в ігноруванні обов’язків військовозобов’язаного просто не відповідали реальності.