Заповіт – є документом у якому викладено особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Кожна дієздатна особа може на власний розсуд розпоряджатись своїм майном та заповідати його. В тому числі – таємно, не ознайомлюючи ні своїх спадкоємців, ні нотаріуса зі змістом свого розпорядження на випадок смерті – тобто з заповітом.
Секретний заповіт підлягає нотаріальному посвідченню без ознайомлення з його змістом. Заповідач, особа яка склала заповіт, передає документ нотаріусу у заклеєному конверті, який має бути підписаний заповідачем.
Підпис заповідача на конверті проставляється у присутності нотаріуса, або заповідач повинен підтвердити, що на конверті саме його підпис. А нотаріус у свою чергу ставить на конверті посвідчувальний напис про прийняття на зберігання секретного заповіту та печатку, а далі – запаковує конверт з заповітом в інший конверт та знову опечатує його.
На конверті зазначають ПІБ, дату народження заповідача і дату прийняття на зберігання заповіту. Нотаріус приймає секретний заповіт на зберігання про що видається відповідне свідоцтво. Після смерті заповідача нотаріусу слід подати свідоцтво про смерть і тоді він призначить день та час оголошення змісту заповіту.
Секретні заповіти мають зберігатись в окремому пакеті в залізних шафах чи сейфах. А у визначений час, у присутності зацікавлених осіб та двох свідків, нотаріус відкриває конверт, в якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.
