Оскарження постанови ТЦК – процедура, яка викликає чимало запитань у військовозобов’язаних, особливо коли штраф уже накладено, а підстави здаються сумнівними. 14 серпня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області виніс рішення у справі №13/3/3147, яке добре ілюструє, з якими труднощами стикаються позивачі в цій категорії спорів.
Суть справи: що вирішував суд
До Чугуївського міського суду звернувся військовозобов’язаний із позовом до територіального центру комплектування. Він просив скасувати постанову №13/3/3147 від 16 березня 2026 року, якою його притягнули до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також позивач вимагав закрити провадження у справі.
Інтереси позивача представляв адвокат Голован Ярослав Ігорович. Здавалося б, професійний захист мав би посилити позицію, однак суд вирішив інакше – у задоволенні позову відмовив повністю. Постанову ТЦК залишили без змін.
Що таке частина 3 статті 210-1 КУпАП
Тут варто нагадати, за що саме карає ця норма. Стаття 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосується порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частина третя передбачає відповідальність за ті самі дії, що й частини перша та друга, але вчинені в особливий період.
Що це означає на практиці? Якщо військовозобов’язаний, скажімо, не уточнив свої облікові дані, не з’явився за повісткою або порушив правила військового обліку під час дії воєнного стану – це автоматично кваліфікується за частиною третьою. А штрафи там відчутні: для громадян від 17 000 до 25 500 гривень, для посадовців – ще більші.
Ключовий момент, який часто не враховують: сам факт перебування країни в особливий період робить будь-яке порушення правил військового обліку кваліфікованим. Простіше кажучи, пом’якшити відповідальність через те, що «це вперше» або «я не знав», не вийде – закон цього не передбачає.
Чому суд відмовив: ймовірні аргументи
Резолютивна частина рішення не розкриває мотивів суду, однак практика розгляду подібних справ дозволяє зробити обґрунтовані припущення.
По-перше, суди перевіряють процедуру накладення штрафу. Якщо ТЦК дотримався вимог КУпАП – правильно оформив протокол, розглянув справу в присутності особи або за належного повідомлення, врахував обставини – суд рідко втручається. Формальна бездоганність процедури часто переважує аргументи позивача по суті.
По-друге, тягар доказування в адміністративних справах розподілений своєрідно. З одного боку, суб’єкт владних повноважень має довести правомірність свого рішення. Але з іншого – якщо ТЦК надав документи (акт про неявку, докази надсилання повістки, витяг з Єдиного державного реєстру призовників), позивачеві вкрай важко спростувати ці докази.
По-третє, суди неохоче скасовують постанови ТЦК у період воєнного стану. І це не стільки про формальну лояльність, скільки про те, що порушення мобілізаційного законодавства розглядаються як такі, що мають підвищену суспільну небезпеку.
Про що варто пам’ятати перед оскарженням постанови ТЦК
Оскарження постанови ТЦК – це не просто формальне подання позову. Це повноцінний судовий процес зі своїми правилами та строками.
Перше – строк на оскарження. Він становить усього 10 днів з дня винесення постанови. Якщо ви не отримали копію постанови вчасно, цей строк можна поновити, але доведеться доводити, чому так сталося. У справі №13/3/3147 суд прямо вказав на це у своєму рішенні: учасник, якому повне рішення не вручено в день проголошення, має право на поновлення строку, якщо подасть скаргу протягом 10 днів з дня отримання.
Друге – підсудність. Адміністративні позови про оскарження постанов ТЦК розглядають місцеві загальні суди як адміністративні за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляцію подають до адміністративного апеляційного суду – у цьому випадку це Другий апеляційний адміністративний суд.
Третє – підготовка доказів. Самого лише твердження «я не згоден» недостатньо. Потрібно зібрати все: докази поважності причин неявки, документи про стан здоров’я, підтвердження відряджень, свідчення свідків. Без документального підкріплення шанси на успіх різко падають.
Чому важливо не ігнорувати постанову
Чесно кажучи, є спокуса просто не платити штраф і забути. Але це погана стратегія. Якщо штраф не сплачено добровільно протягом 15 днів, постанова направляється до виконавчої служби. Далі – примусове стягнення, арешт рахунків і подвоєння суми штрафу.
Крім того, наявність несплаченого штрафу за статтею 210-1 КУпАП може стати підставою для відмови у наданні адміністративних послуг або для посиленої уваги з боку ТЦК у майбутньому. Ігнорування проблеми майже напевно створить нові.
Що можна винести зі справи №13/3/3147
Ця справа показова тим, що навіть за участі адвоката позивач не зміг домогтися скасування постанови. Це не означає, що оскарження постанови ТЦК – безнадійна справа. Радше це нагадування: кожен випадок індивідуальний, і успіх залежить від конкретних обставин та якості доказів.
Якщо ви отримали постанову про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку, не зволікайте. Проконсультуйтеся з адвокатом, який спеціалізується на адміністративних спорах із ТЦК. Оцініть реальні шанси – іноді сплатити штраф вигідніше, ніж витрачати час і гроші на судовий процес із невизначеним результатом.
Судове рішення у справі №13/3/3147 від 14 серпня 2026 року набрало законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Сторона позивача мала десять днів, щоб подати скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду. Чи скористалася вона цим правом – питання залишається відкритим.