Уявіть: ви маєте законну відстрочку, приходьте до ТЦК оновити дані – а звідти вас відправляють просто у військову частину. Саме така історія сталася з шахтарем із Львівщини, і саме вона привела до важливого судового рішення. Давайте розберемо, як суд став на бік людини і визнав незаконну мобілізацію – та що це означає для всіх, хто опинився в подібній ситуації.
Як усе почалося: шахтар, бронювання і візит до ТЦК
Герой цієї справи – працівник шахти «Степова», що на Львівщині. Людина працювала на критично важливому підприємстві й мала офіційне бронювання від призову. Термін відстрочки – до 17 листопада 2026 року, і ця інформація була зафіксована в реєстрі «Оберіг», а також відображалася в застосунку Резерв+.
29 січня 2026 року чоловік прийшов до Шептицького районного ТЦК та СП. Мета була абсолютно мирна: стати на облік як внутрішньо переміщена особа та оновити свої дані в реєстрі. Він показав електронний військово-обліковий документ, де чітко значилося – «заброньований».
Однак додому того дня він не повернувся.
Увечері зателефонував дружині й повідомив: його мобілізували та відправили до військової частини в Дніпропетровську область. Попри наявність усіх документів про бронювання, працівники ТЦК видали наказ про призов, а командир військової частини – наказ про зарахування до списків особового складу.
Чому цей призов – незаконний
Тут важливий момент, який варто запам’ятати кожному. Стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначає: заброньовані працівники не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Не «можуть отримати відстрочку за бажанням», а саме не підлягають.
Працівники шахт бронюються як персонал критично важливих підприємств, що забезпечують енергетичну безпеку держави. Це спеціальний тип відстрочки, який затверджується рішенням Мінекономіки, а дані про нього вносяться до реєстру «Оберіг».
І ось що цікаво: ТЦК зобов’язаний перевіряти наявність підстав для відстрочки перед тим, як видавати наказ про призов. Це прямо випливає з пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154. Тобто обов’язок перевірити – лежить на ТЦК, а не на людині.
У нашому випадку відповідач цього обов’язку не виконав. Більше того – жодної заяви про добровільну мобілізацію чоловік не писав, і доказів його добровільної згоди військова частина суду не надала.
Що вирішив суд
Дніпропетровський окружний адміністративний суд 3 червня 2026 року ухвалив рішення у справі №160/6596/26. І рішення це – на користь позивача.
Суд визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК про призов на військову службу під час мобілізації. Також було визнано протиправним наказ командира військової частини про зарахування чоловіка до списків особового складу. І нарешті – суд зобов’язав військову частину виключити позивача зі списків особового складу.
Але чому суд не обмежився просто скасуванням наказу про призов, а пішов далі? Відповідь криється в одній принциповій позиції.
Коли закон мовчить, а права треба захищати
Чесно кажучи, тут ми стикаємося з правовою прогалиною. Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містять окремої підстави для звільнення з військової служби через незаконну мобілізацію. Немає чітко прописаного механізму: «якщо суд визнав призов незаконним – робіть так-то».
І от тут суд застосував ключовий принцип, який Європейський суд з прав людини називає «належним урядуванням». Суть його проста: ризик будь-якої помилки державного органу має лягати на державу, а не на людину. Помилки влади не можна виправляти за рахунок громадян.
Іншими словами – якщо ТЦК помилився (чи свідомо порушив закон) і незаконно мобілізував людину, держава не може сказати: «Ну, вибачте, але механізму виправлення цієї помилки в нас немає, тож служіть далі».
Суд прямо послався на практику Європейського суду – рішення у справах «Москаль проти Польщі», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Рисовський проти України» та інші. Усі вони об’єднані однією логікою: державні органи, які не дотримуються власних процедур, не повинні мати змогу уникати виконання своїх обов’язків або отримувати вигоду від своїх протиправних дій.
Чи означає це, що будь-хто може скасувати мобілізацію
Ні, звісно. Ключове в цій справі – наявність об’єктивних доказів незаконного призову. У нашому випадку такими доказами стали:
– витяг із застосунку Резерв+ із записом про бронювання до 17.11.2026 року;
– наказ ТЦК про призов, виданий попри наявну відстрочку;
– наказ командира військової частини про зарахування до списків;
– відсутність заяви про добровільну мобілізацію;
– факт відкриття кримінального провадження за статтею 146 Кримінального кодексу України (незаконне позбавлення волі) за заявою адвоката.
Крім того, суд наголосив: оскаржуваний наказ не вичерпав свою дію, адже неправомірні наслідки незаконної мобілізації тривають для позивача й досі. Людина постійно перебуває в стані порушення своїх прав.
Це важливий момент для розуміння: наказ про призов – це акт індивідуальної дії, який безпосередньо стосується конкретної особи. І право оскаржити такий акт гарантоване Кодексом адміністративного судочинства України.
Що відбувалося паралельно
Варто згадати, що крім адміністративного позову, адвокат позивача звернулася із заявою про кримінальне правопорушення. 10 березня 2026 року Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження за частиною 1 статті 146 КК України – незаконне позбавлення волі. Це сталося на підставі ухвали Личаківського районного суду міста Львова, який зобов’язав внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Тобто справа отримала розвиток одразу в двох площинах – адміністративній і кримінальній. І це, до речі, додатковий аргумент для тих, хто опинився в подібній ситуації: не обмежуйтеся одним способом захисту.
Як діяти, якщо вас мобілізували незаконно
Ситуація, описана в цій справі, на жаль, не унікальна. Якщо ви або ваші близькі зіткнулися з подібним, ось кілька практичних кроків:
– зафіксуйте всі документи, що підтверджують ваше право на відстрочку (витяг з Резерв+, наказ про бронювання, довідки з місця роботи);
– якнайшвидше зверніться до адвоката – без професійного представництва в таких справах обійтися складно;
– подавайте позов до адміністративного суду про визнання протиправним наказу про призов;
– паралельно можна ініціювати кримінальне провадження, якщо є підстави вважати, що мало місце незаконне позбавлення волі;
– не зволікайте: хоча суд у цій справі й визнав, що наказ не вичерпав свою дію, час у таких питаннях – критичний ресурс.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/6596/26 – це не просто перемога конкретної людини. Це сигнал для всієї системи: незаконна мобілізація має наслідки, і суд готовий ці наслідки усувати. Навіть тоді, коли прямих норм у законі бракує – на допомогу приходять принципи верховенства права і практика Європейського суду з прав людини.