Уявіть: до вашого магазину заходять податківці, просять показати документи на товар, а за кілька тижнів ви отримуєте штраф на понад 800 тисяч гривень. Саме в таку ситуацію потрапив один із ФОПів, і його справа нещодавно стала предметом розгляду Верховного Суду. Давайте розберемося, що сталося, чому суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік податкової, а касація – ні, і які висновки з цієї історії варто зробити кожному підприємцю.
З чого все почалося
Фізична особа-підприємець займалася роздрібною торгівлею – продавала смартфони, комп’ютерну техніку, телекомунікаційне обладнання. У вересні 2024 року податкова провела фактичну перевірку її магазину в Тернополі. Результат перевірки – акт, у якому зафіксовано порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР.
Суть претензії: підприємець нібито не забезпечив належного обліку товарних запасів. На думку податківців, у магазині перебували необліковані товари на загальну суму 814 055 гривень. За це і було виписане податкове повідомлення-рішення зі штрафом у тому самому розмірі – 814 055 грн.
Підприємець із цим не погодився. Мовляв, усі потрібні документи під час перевірки надавалися – і договір комісії, і акти приймання-передачі товарів, і Форма ведення обліку товарних запасів. Але суди першої та апеляційної інстанцій вирішили, що податкова мала рацію.
Що саме вимагає закон
Тут важливий момент. Пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов’язує підприємців вести облік товарних запасів у встановленому порядку і продавати лише ті товари, які відображені в такому обліку. А на початок перевірки – надати контролюючому органу документи, що підтверджують і облік, і походження товарів.
Кого це стосується? Усіх ФОПів, окрім платників єдиного податку, не зареєстрованих платниками ПДВ. Але є виняток – навіть «єдинники» без ПДВ зобов’язані вести облік, якщо торгують технічно складними побутовими товарами. А смартфони та мобільні телефони, згідно з постановою Кабміну №231, належать саме до цієї категорії.
Коротше кажучи, ФОП справді був зобов’язаний вести облік. Але чи справді він його порушив?
Чому позиція судів першої та апеляційної інстанцій не переконала Верховний Суд
Верховний Суд детально проаналізував справу і вказав на кілька суттєвих прогалин.
Перше. Суди не розібралися, за що саме оштрафували підприємця. А це принципово. Стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність за два окремі порушення: або за реалізацію необлікованих товарів, або за ненадання під час перевірки документів, що підтверджують облік товарів. Це різні склади правопорушення, і їх не можна змішувати.
У розрахунку штрафних санкцій податковий орган написав одне, в акті перевірки – інше, а суди взагалі не дослідили, яке саме діяння ставилося у провину підприємцю.
Друге. Суди сказали, що договір комісії та акти приймання-передачі не можуть підтверджувати належний облік, бо, мовляв, підприємець не надав «Звіт комісіонера». Але Верховний Суд звернув увагу на очевидну річ: за умовами договору такий звіт подається раз на місяць, до 10 числа наступного місяця. Договір уклали 2 вересня 2024 року, перевірка почалася 18 вересня. Тобто на момент перевірки строк подання звіту ще навіть не настав. Вимагати те, чого фізично не могло бути – щонайменше дивно.
Третє. Верховний Суд зауважив, що податкова не встановлювала фактів реалізації товару. Товар отримали 2, 4 та 18 вересня, перевірка почалася 18 вересня – чи був він проданий за цей час? Невідомо. В акті перевірки про це жодного слова.
Четверте. Форма ведення обліку товарних запасів у підприємця таки була. Вона містила інформацію про надходження товару на суму 814 055 грн. Так, без відомостей про вибуття – але ж товар щойно надійшов, і фактів його реалізації ніхто не зафіксував.
Про підстави для перевірки
До речі, щодо законності самої перевірки – тут Верховний Суд із податковою погодився. Фактична перевірка була призначена на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 Податкового кодексу України. Підставою стала доповідна записка посадовця податкової, де йшлося про ризики щодо незастосування РРО/ПРРО та неоформлення трудових відносин.
Суди попередніх інстанцій оцінили і наказ, і доповідну записку, і дійшли висновку, що підстави для перевірки були. Касаційна скарга цього не спростувала. Тож сама по собі перевірка – законна.
А от що робити з її результатами – це вже зовсім інше питання.
Що буде далі
Верховний Суд скасував рішення першої та апеляційної інстанцій, а справу направив на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду. Тепер суду першої інстанції доведеться повно і всебічно дослідити всі докази, встановити, чи був факт реалізації товарів, які саме документи надав підприємець і чи справді мав місце той склад правопорушення, за який його покарали.
Колегія суддів наголосила: формальний підхід до вирішення справи неприпустимий. Суд зобов’язаний встановити дійсні обставини, а не просто погодитися з версією податкової.
Практичний урок для підприємців
Ця справа – чудова ілюстрація того, наскільки важливо розрізняти документи, що підтверджують облік товарів, і документи, що підтверджують їх походження. Податкова часто грає на підміні цих понять. Не надали документи про походження – записали порушення обліку. А це, як бачимо, може коштувати сотні тисяч гривень.
Якщо ви торгуєте технічно складними побутовими товарами, Форма ведення обліку товарних запасів – це не просто «папірець для перевірки». Це ваш головний захист. Усі первинні документи мають бути акуратно підшиті, а записи у Формі – відповідати реальному стану речей. Інакше незграбна перевірка може обернутися штрафом, який перекреслить бізнес.
Крім того, під час перевірки варто чітко фіксувати, які саме документи і коли ви надали перевіряльникам. Це допоможе потім у суді довести, що вимоги закону ви виконали.