Штурм будівлі Нацгвардії у Петропавлівській Борщагівці 2 листопада – подія, яку варто розібрати не тільки з новинного боку. Коли люди блокують ворота, розпилюють газ в обличчя військовим і жбурляють каміння, це вже не мітинг і не суперечка на емоціях. Це набір конкретних складів кримінальних правопорушень, і відповідати за них кожен буде окремо.
Як усе починалося
Формальний привід прозвучав одразу: вимога випустити військових із будівлі, де, за словами присутніх, розташувався тимчасовий пункт дислокації 1-го корпусу НГУ «Азов». Далі на місце приїхала швидка і перекрила ворота. Жінка у формі лікаря почала пряму трансляцію в соцмережах, і в кадрі звучав заклик приходити, бо в підвалі нібито катують людей.
За якийсь час під будівлею зібралися місцеві мешканці, а до них додалося близько двадцяти підлітків. Саме вони на старті скандалу й створювали враження величезного натовпу. Потім усе вийшло за межі розмов: люди тиснули на ворота й намагалися потрапити всередину, розпилювали сльозогінний і перцевий газ у бік нацгвардійців, кидали їм у голови каміння. Постраждали 16 військовослужбовців НГУ.
Тут варто додати один нюанс, про який часто забувають. Територія, де стоїть підрозділ Нацгвардії, має свій режим доступу, і заходити туди «просто подивитися» ніхто права не давав. Сам по собі прохід за паркан – це ще не злочин. Але в сукупності з опором, насильством і спробою штурму він стає обтяжливою обставиною, яку слідство неодмінно врахує.
Натовп не сидить на лаві підсудних
У кримінальному праві немає такої фігури, як натовп. Є конкретні люди з іменами, і щодо кожного слідство має довести свою частину: хто кидав каміння, хто розпилював газ, хто кликав решту. Роль теж рахується по-різному – організатор, підбурювач, пособник і виконавець відповідають за різними статтями (ст. 27 КК України прямо це розписує).
Звідси проста, але неочевидна для багатьох річ. Людина з третього ряду, яка нікого не вдарила, теж може отримати підозру – якщо саме вона знімала відео із закликом «усі сюди» і тим самим підбурювала натовп. І навпаки: випадковий перехожий, який опинився поруч, не стає учасником масових заворушень лише через присутність.
Які статті тут працюють
Найімовірніший каркас справи після штурму будівлі Нацгвардії – стаття 294 КК України, масові заворушення. Вона описує організацію або активну участь у діях із насильством, погромами, знищенням майна чи опором представникам влади. Санкція серйозна: від п’яти до восьми років позбавлення волі, а за кваліфікованими ознаками – до п’ятнадцяти.
Далі все залежить від епізодів:
- стаття 296 КК України – хуліганство, якщо мотив явно зневажливий до суспільства, а дії супроводжувала особлива зухвалість;
- стаття 121 або 122 – умисні тілесні ушкодження. Камінь у голову цілком тягне на тяжке ушкодження, якщо удар був небезпечний для життя;
- стаття 125 – легкі тілесні ушкодження, коли наслідки менші;
- стаття 114-1 КК України – перешкоджання законній діяльності Збройних Сил та інших військових формувань в особливий період;
- стаття 259 КК України – завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян. Цей варіант з’явиться, якщо історія про катування в підвалі виявиться вигадкою.
Окремо постає питання про статтю 342 КК України, опір представникові влади. Чи були нацгвардійці саме тими, хто в цей момент охороняє громадський порядок, чи просто перебували на території своєї частини? Від відповіді залежить, додасться цей склад до справи чи ні.
Підлітки: вік тут вирішує багато
За загальним правилом кримінальна відповідальність настає з 16 років. Для частини злочинів поріг нижчий – 14, і в тому переліку є умисне тяжке тілесне ушкодження та хуліганство (ст. 22 КК України). Масових заворушень у переліку немає.
Що це означає на практиці? Якщо підлітку 14-15 і він штовхав військового чи кидав каміння, цілком реальна підозра за тілесні ушкодження або хуліганство. Якщо молодший – його можуть скерувати на примусові заходи виховного характеру, а до батьків прилетіти адміністративна відповідальність за невиконання обов’язків щодо виховання дитини (ст. 184 КУпАП).
Швидка, трансляція і заклики
Машина, яка перекрила ворота, і прямий ефір із закликом збиратися під будівлею – це не деталі фону. Якщо слідство доведе умисел перешкодити виїзду або заблокувати частину, ці дії стануть окремими епізодами. А прямий ефір із закликами до необмеженого кола людей майже напевно оцінять як підбурювання.
До речі, форма лікаря сама по собі ще нічого не доводить – її теж перевірять. Але якщо людина свідомо видавала себе за медика, щоб додати словам ваги, це зовсім інша історія, і працює вона проти неї ж.
А що з боку Нацгвардії
Сльозогінний газ, фізична сила і зброя – те, що НГУ має право застосовувати, але за чіткими правилами. Це Закон України «Про Національну гвардію України», військові статути, а також статті 36 та 39 КК України про необхідну оборону й крайню необхідність. Кожне застосування сили фіксують, і воно може стати предметом окремої перевірки.
Логіка права тут проста. Коли в тебе летить каміння, оборона допустима, і ніхто не вимагає від військового підставляти голову. Але щойно загроза минула, будь-яке наступне застосування сили виходить за межі законного. Саме на цій межі зазвичай і ламаються справи в обидва боки – і проти нападників, і проти тих, хто застосовував силу.
Що робити, якщо ви раптом опинилися в такому натовпі
Найкорисніша порада звучить негероїчно: вийти із зони конфлікту, поки там ще можна дихати. Не коментувати вголос, не передавати чужі заклики далі, не знімати те, що потім можуть використати проти вас. Якщо каміння вже полетіло і когось ведуть у кайданках, стояти з телефоном у самому епіцентрі – погана ідея.
І ще одна річ, про яку зазвичай згадують пізно. Усі, хто пояснював свою участь фразою «я був як усі», у матеріалах справи так і залишаються – «як усі», тільки з власним прізвищем у постанові про підозру. Штурм будівлі Нацгвардії закінчився, натовп розійшовся. А обличчя на відео – ні.