Ужгородський територіальний центр комплектування сколихнув скандал, у якому посадовцям інкримінують катування, незаконне позбавлення волі та перевищення службових повноважень. Уявіть собі картину: людину затримують, відвозять до військкомату і приковують наручниками до звичайної драбини. На жаль, це не вигадка — саме такі факти зафіксував уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець під час моніторингового візиту.
У четвер, 4 червня, слідчі повідомили про підозру кільком працівникам Ужгородського районного ТЦК та СП. Т.в.о. начальника установи і керівник групи військового обліку відповідатимуть за перевищення влади і незаконне позбавлення волі. Окремо інструкторові центру інкримінують катування — стаття 127 Кримінального кодексу, яка передбачає до десяти років ув’язнення. Усі фігуранти затримані, найближчим часом суд обере запобіжні заходи.
Сам омбудсман оприлюднив шокуючі подробиці. «Йдеться про незаконне утримання людей і застосування фізичного насильства. Зафіксовано випадки, коли військовозобов’язаних прив’язували кайданками до драбини», — заявив Лубінець. Моніторингова група його офісу зібрала матеріали, які свідчать про системні порушення, і передала їх правоохоронцям. Реакція була миттєвою: Спеціалізована прокуратура у сфері оборони процесуально оформила всі докази і скерувала справу до суду.
Але скандал у ТЦК Ужгорода не обмежується трьома виконавцями. Омбудсман наголосив: він ініціював додаткову перевірку щодо посадових осіб Закарпатського обласного ТЦК та СП. Цих людей підозрюють у тому, що вони знали про порушення, проте свідомо не втручалися. Окрему увагу приділять діям комісії оперативного командування «Захід». За словами Лубінця, під час службового розслідування комісія не помітила очевидних зловживань — або ж вирішила їх не помічати.
Тут важливо розуміти правовий бік. Стаття 365 КК України (перевищення службових повноважень) передбачає покарання, якщо дії працівника супроводжувалися насильством або погрозою його застосування. Незаконне позбавлення волі (стаття 146) карається навіть тоді, коли людину утримують не в камері, а в підсобці військкомату. Ну а катування (стаття 127) — це свідоме заподіяння фізичних чи моральних страждань, і тут не має значення, чи були на потерпілому кайданки п’ять хвилин, чи півдня. Усі ці статті — про злочини, які руйнують довіру не лише до конкретної установи, а й до держави загалом.
Коли ми говоримо про ТЦК під час війни, завжди є спокуса виправдати жорсткість «особливими умовами». Але Лубінець чітко окреслив межу: «РТЦК та СП не можуть і не повинні перетворюватися на простір поза правом. Навіть у час війни держава або тримається на законі — або втрачає довіру тих, кого вона захищає». І це не просто риторика. Коли військовозобов’язаний бачить, що його можуть безкарно прикувати до драбини, він перестає вірити в те, що армія — це про честь і гідність. Мотивація захищати країну перетворюється на страх перед свавіллям.
Скандал в Ужгородському ТЦК тому й набув такого резонансу: він оголив проблему, яку багато хто відчував, але боявся озвучити. Зловживання під час мобілізації трапляються не тільки в одному регіоні. Просто тут зафіксовані факти перейшли межу, за якою вже неможливо сказати «це була випадковість». Наявність наручників, драбини, фізичного примусу — це свідома схема, а не спонтанна емоція.
Цікаво, що справа зрушила з мертвої точки лише після втручання офісу омбудсмана та спеціалізованої прокуратури. Вкотре підтверджується правило: публічний розголос і незалежний моніторинг — чи не єдині інструменти, які змушують систему реагувати на свавілля. Дмитро Лубінець оприлюднив дані візиту не для того, щоб когось налякати, а щоб показати: державні інституції можуть і мають працювати по-людськи навіть тоді, коли йдеться про мобілізацію.
Наразі вирішується питання про запобіжні заходи для затриманих. Це означає, що суд визначить, чи залишатимуться вони під вартою на час слідства. Також триває перевірка вищих посадовців — від обласного керівництва ТЦК до офіцерів оперативного командування «Захід». Якщо слідство доведе, що вони свідомо закривали очі на катування, їм теж загрожуватиме кримінальна відповідальність. І тоді скандал у ТЦК Ужгорода перетвориться на прецедент, який нагадає кожному посадовцю: війна не скасовує закон, вона лише підвищує ціну його порушення.