Скасувати догану військовослужбовцю через суд – завдання не з простих, але цілком реальне. Історія сержанта, який зміг довести безпідставність дисциплінарного стягнення та повернути собі щомісячну премію й додаткову грошову винагороду за жовтень 2025 року, тому підтвердження. Давайте розберемо цю справу детально – вона показова з точки зору типових помилок, яких припускаються командири під час притягнення підлеглих до відповідальності.
Що сталося: фабула справи
У жовтні 2025 року сержант, який служив санітаром лікувального відділення медичної роти, за версією представників Військової служби правопорядку (ВСП), був виявлений з ознаками алкогольного сп’яніння під час виконання обов’язків військової служби. Йому запропонували пройти медичний огляд – він відмовився. На підставі цього склали протокол про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 КУпАП.
Далі – більше. Командир військової частини, не проводячи жодного службового розслідування і навіть не взявши у сержанта пояснень, 24 жовтня 2025 року видав наказ №776. Цим наказом військовослужбовцю оголосили догану (пункт «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України) та позбавили щомісячної премії й додаткової грошової винагороди за жовтень.
А тепер увага: про існування цього наказу сержант дізнався лише наприкінці листопада, коли отримав грошове забезпечення і побачив, що сума відчутно менша за очікувану. Наказ йому не оголошували, з ним не ознайомлювали – просто взяли й позбавили грошей.
Паралельний процес: адміністративна справа
Одночасно з дисциплінарним провадженням у військовій частині розглядалася справа про адміністративне правопорушення в Чугуївському міському суді Харківської області. І от тут стався цікавий поворот.
12 листопада 2025 року суд закрив провадження у справі про адмінправопорушення – через відсутність складу правопорушення. Суд першої інстанції ретельно проаналізував усі докази: протокол ВСП, пояснення свідків, виписку з медичної карти. І дійшов висновку, що жодних належних доказів перебування сержанта у стані алкогольного сп’яніння немає. Сам протокол, як зазначив суд, не може бути беззаперечним доказом вини – він лише фіксує факт складання, а не доводить саме порушення.
Постанова набрала законної сили. Військова частина її не оскаржувала.
Чому наказ про догану визнали незаконним: ключові аргументи
Тут важливий момент – і він стосується процедури. Дніпропетровський окружний адміністративний суд, розглядаючи позов про скасування догани військовослужбовцю, звернув увагу на кілька кричущих порушень з боку командування.
Перше. Службове розслідування або хоча б службова перевірка – не проводилися. А це пряме порушення Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017. Саме під час такої перевірки мали б встановити: час, місце, спосіб, наслідки правопорушення, а також ступінь вини військовослужбовця. Без цього будь-яке дисциплінарне стягнення зависає в повітрі.
Друге. У сержанта не відібрали пояснень. Взагалі. А пункт 90 Дисциплінарного статуту ЗСУ чітко каже: накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, який перебуває у стані сп’яніння, та отримання від нього пояснень проводиться після його протвереження. Тобто пояснення – обов’язковий елемент процедури.
Третє. В оскаржуваному наказі не відображено жодних даних про те, чи враховував командир характер та обставини правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, тривалість служби. А стаття 86 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» вимагає враховувати всі ці фактори.
Четверте. Наказ навіть не довели до відома військовослужбовця. Аркуш погодження та доведення наказу не містив підпису сержанта – він просто не знав про існування документа.
Коли процедура порушена настільки грубо, суду не залишається нічого іншого, як визнати наказ протиправним. І це логічно: дисциплінарне стягнення не може бути покаранням «за замовчуванням», без дотримання елементарних правил.
А що з премією та додатковою винагородою?
Позбавлення премії та додаткової грошової винагороди – мабуть, найболючіше питання для військовослужбовця. Командування послалося на пункт 15 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018. Цей пункт справді дозволяє не включати до наказів про виплату додаткової винагороди тих, хто вживав алкоголь на території частини або виконував обов’язки у стані сп’яніння.
Але є нюанс. Таке порушення має бути оголошене наказом командира. А якщо сам наказ визнано незаконним – підстава для позбавлення виплат автоматично відпадає.
Крім того, суд застосував частину 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Суть її проста: обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не потребують повторного доказування. А Чугуївський міський суд уже встановив: факт перебування сержанта у стані алкогольного сп’яніння не доведено. Крапка.
Тож військову частину зобов’язали нарахувати та виплатити сержанту і щомісячну премію, і додаткову грошову винагороду за жовтень 2025 року. Крім того, до службової картки внесли відомості про скасування наказу – щоб цей епізод не сплив у майбутньому під час чергових атестацій чи просування по службі.
На що звернути увагу: практичні уроки
Ця справа – гарна ілюстрація того, як працює принцип презумпції невинуватості у військовому середовищі. Протокол про адмінправопорушення – це не вирок. Він лише запускає процедуру, але сам по собі нічого не доводить.
Коли йдеться про скасування догани військовослужбовцю, суд дивиться насамперед на процедуру. Чи провели службове розслідування? Чи взяли пояснення? Чи дотрималися строків? Чи врахували всі обставини, передбачені Дисциплінарним статутом ЗСУ? Якщо на будь-яке з цих питань відповідь «ні» – наказ під загрозою скасування.
Варто пам’ятати і про строки звернення до суду. У цій справі сержант пропустив місячний строк, але суд поновив його, визнавши причини поважними – адже про наказ він дізнався значно пізніше дати його видання. Це не означає, що так буде завжди, але шанс є, якщо ви можете довести, що не знали про порушення ваших прав.
Окрема тема – відшкодування витрат на правничу допомогу. Позивач просив 15 000 гривень. Суд зменшив суму до 3 000 гривень, мотивуючи це тим, що справа є незначної складності, розглядалася за правилами спрощеного провадження, а написання позовної заяви не потребувало значних інтелектуальних зусиль. З одного боку – неприємно. З іншого – це реалії: суди оцінюють співмірність витрат і часто зменшують заявлені суми, керуючись принципом розумності.
Скасування догани військовослужбовцю – це не просто формальність. За цим стоять реальні гроші, репутація та подальша кар’єра. І як показує практика, суди готові ставати на бік військовослужбовця, якщо командування нехтує елементарними процедурними вимогами. Головне – вчасно звернутися по юридичну допомогу і не боятися відстоювати свої права.