Скасування довідки ВЛК через суд – це не фантастика, а цілком реальний сценарій, якщо медичний огляд провели з порушеннями. Саме так і сталося у справі №160/7539/26, яку розглянув Дніпропетровський окружний адміністративний суд 10 липня 2026 року. І рішення у цій справі варте уваги кожного, хто сумнівається в об’єктивності висновків військово-лікарської комісії.
Отже, ситуація. Позивач – чоловік 1976 року народження. Його зупинили біля власного будинку після роботи, доставили до ТЦК та СП, і фактично за одну добу він пройшов усі етапи: від медогляду до відправлення у штурмовий підрозділ. Жодного мобілізаційного розпорядження, жодної повістки – принаймні, так стверджує позивач, і в матеріалах справи немає доказів протилежного.
А тепер – найцікавіше. Під час ВЛК 28 лютого 2026 року йому поставили діагноз «Далекозорість середнього ступеня обох очей» (гіперметропія, код Н52.0) і визнали придатним до військової служби. Підстава – стаття 30в Розкладу хвороб. Здавалося б, звичайна процедура. Але є один нюанс, який усе змінює.
Ще у листопаді 2023 року позивач проходив медичний огляд, і тоді йому провели рефрактометрію. Результати: праве око – SPH +5,75, ліве – SPH +6,50. Для нефахівців поясню: показник понад 6,0 дптр на одному оці – це вже серйозна далекозорість, яка може впливати на ступінь придатності. І справді, у 2023 році висновок був інакший – позивач фактично мав обмежену придатність.
А у 2026-му його раптом визнали повністю придатним. Без рефрактометрії, без скіаскопії, без циклоплегії. Просто прийшли, глянули – і змінили ступінь придатності. Виникає логічне запитання: на підставі чого?
Ось тут і криється ключ до розуміння всієї справи.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, містить абсолютно чітку вимогу. Стаття 30 Розкладу хвороб каже: вид і ступінь аномалії рефракції визначаються за допомогою скіаскопії або рефрактометрії. І окремо – увага – «при зміні ступеню придатності до військової служби рефракція визначається за умов циклоплегії».
Це не факультативна опція і не лікарська імпровізація. Це обов’язкова процедура. І суд це підкреслив окремо.
Що ж виявилося під час розгляду? Відповідачі не змогли надати жодного доказу того, що під час огляду 28 лютого 2026 року позивачу проводили рефрактометрію або скіаскопію. Не кажучи вже про дослідження за умов циклоплегії. У матеріалах справи цих документів просто немає.
Коли ви змінюєте людині ступінь придатності – ви мусите провести ті самі дослідження, які дозволяють об’єктивно оцінити її стан. Інакше рішення ВЛК втрачає будь-яке обґрунтування. Суд так і зазначив: відсутність доказів проведення обов’язкового дослідження позбавляє довідку ВЛК належного підґрунтя.
А тепер – невеликий, але промовистий штрих. Позивач довів, що через захворювання органів зору він взагалі не має водійського посвідчення жодної категорії. Головний сервісний центр МВС офіційно це підтвердив. І що ж? Після визнання придатним його призначають на посаду водія-електрика. Іронія, яку суд теж взяв до уваги.
Тепер – про те, чому це рішення важливе з юридичного погляду.
Верховний Суд неодноразово наголошував: адміністративний суд не може оцінювати медичні діагнози, правильність застосування статей Розкладу хвороб чи встановлювати наявність захворювання у позивача. Це дискреція ВЛК, і суд не має права її підміняти. Абсолютно правильно.
Але – і це принципове «але» – суд може й повинен перевіряти дотримання процедури. Чи провели всі обов’язкові дослідження? Чи зафіксували їх належним чином? Чи дотрималися вимог Положення №402? Саме на цьому полі адміністративний суд і працює.
У справі №160/7539/26 суд послався на принцип «належного урядування», сформульований Європейським судом з прав людини у рішенні «Рисовський проти України». Суть його проста: державні органи повинні діяти прозоро, послідовно, мінімізувати ризик помилок. А якщо помилка трапилася – ризик має нести держава, а не людина.
Суд також застосував ще один фундаментальний принцип: протиправні дії не породжують правомірних наслідків. Якщо медичний огляд провели з порушеннями – довідка про придатність не може вважатися законною. Якщо немає законної довідки – немає законних підстав для призову. Усе логічно, як ланцюжок, що розсипається від однієї слабкої ланки.
Кілька слів про те, чому суд частково, а не повністю задовольнив позов. Окремі вимоги – наприклад, визнання протиправними дій ТЦК щодо неналежного проведення ВЛК – суд визнав зайвими. Достатньо того, що сама довідка скасована. Також суд не став скасовувати наказ першої військової частини про зарахування позивача, оскільки на момент розгляду справи його вже перевели до іншої частини – отже, той наказ вичерпав свою дію.
А от наказ другої військової частини суд скасував і зобов’язав її ухвалити рішення про звільнення позивача зі служби. Логіка залізна: якщо призов був незаконним, то й усе подальше – зарахування до частини, призначення на посаду – теж не має правових підстав.
Кілька важливих моментів, які варто винести з цієї історії.
Перше. Тягар доведення законності рішення ВЛК лежить на суб’єкті владних повноважень. Не ви маєте доводити, що хворі, а ТЦК має довести, що огляд провели за всіма правилами.
Друге. Скасування довідки ВЛК можливе, але не через суперечку про діагноз, а через процедурні порушення. І тут ключове – зібрати докази того, чого саме не зробили лікарі під час огляду.
Третє. Навіть в умовах воєнного стану суд не готовий закривати очі на порушення процедури. Як зазначено у рішенні: питання мобілізації надзвичайно важливі, але це не виправдання для нехтування правами конкретної людини.
Четверте – і це, мабуть, найголовніше. Якщо ви проходите ВЛК і маєте хронічні захворювання, зафіксовані раніше, – наполягайте на проведенні всіх обов’язкових досліджень. Бо потім, у суді, саме їх відсутність може стати вирішальним аргументом на вашу користь. Адже без них будь-яка зміна ступеня придатності – це стрілянина навмання, а не медичний висновок.