Уявіть ситуацію. Вам встановили другу групу інвалідності, ви отримуєте пенсію. А через рік раптом дізнаєтесь: скасування групи інвалідності відбулося без вашого відома, без жодного медичного огляду – просто хтось переглянув старі папери і вирішив, що півтора роки тому вам усе встановили помилково. Саме така історія стала предметом розгляду Одеського окружного адміністративного суду, і вона добре показує, як працює – чи, радше, не має працювати – нова система оцінювання повсякденного функціонування людини.
Отже, у березні 2024 року позивач (у судовому рішенні він фігурує як ОСОБА_1) пройшов медико-соціальну експертну комісію – МСЕК. Йому встановили другу групу інвалідності за загальним захворюванням, видали довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 947640 та пенсійне посвідчення. Життя тривало.
Але у квітні 2025 року Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» – саме на неї з 1 січня 2025 року поклали функції Центру оцінювання функціонального стану особи – ухвалила рішення № ЦО 10541. Його суть проста і водночас шокуюча: позивачу скасували другу групу інвалідності з 11 березня 2024 року. Тобто заднім числом, із моменту первинного встановлення.
Чому так сталося?
Тут важливий контекст. В Україні триває реформа медико-соціальної експертизи. Старі МСЕКи ліквідували, натомість запрацювали експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Разом із реформою запустили й механізм перевірки обґрунтованості попередніх рішень.
Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» за № 1338 від 15 листопада 2024 року чітко визначає: Центр оцінювання функціонального стану особи може перевіряти рішення МСЕК, ухвалені до моменту припинення їхніх повноважень. Приводи для перевірки теж прописані вичерпно – ухвала слідчого судді, запит робочої групи з моніторингу або результати моніторингу даних в електронній системі.
У нашому випадку підставою став запит робочої групи із забезпечення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи. І ось тут починається найцікавіше.
Що пішло не так?
Суд проаналізував дії відповідача і знайшов цілу низку порушень. Давайте розбирати по черзі – кожне з них не просто формальність, а реальний елемент захисту прав людини.
Перше. Експертна команда провела перевірку заочно, без особистої участі позивача. Просто взяли медичну справу, передану з обласного центру МСЕК, і на підставі тих самих документів, що колись стали підставою для встановлення інвалідності, вирішили: інвалідності немає. Ті самі папери спочатку підтверджували другу групу, а через рік раптом «не підтвердили». Погодьтеся, дивна логіка.
Але головне навіть не в логіці, а в процедурі. Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений тією ж Постановою № 1338, вимагає: якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність повторного оцінювання – людину зобов’язані повідомити. Рекомендованим листом із повідомленням про вручення. На електронну пошту. Загалом, так, щоб людина точно знала: її викликають, на неї чекають. У матеріалах справи не виявилося жодного доказу такого повідомлення. Відповідач просто не зміг довести, що позивача взагалі кликали.
Друге. Повторне оцінювання мало б проводитися на базі державної установи – тієї самої, що в Дніпрі, на провулку Феодосія Макаревського, 1-А, або у Вінниці. І обов’язково – після повного медичного обстеження, з проведенням необхідних досліджень. Це пряма вимога пункту 51 Порядку № 1338. Жодного обстеження не було. Жодного дослідження.
Третє. Існують Критерії визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Вони описують, коли можна провести заочний розгляд – для цього потрібен конкретний перелік захворювань і станів. Чи були такі стани у позивача? Відповідач не надав суду жодних доказів. Взагалі не довів, що заочна форма була допустимою.
А що ж відповідач?
Позиція установи будувалася на тому, що вони отримали повідомлення про досудове розслідування у кримінальному провадженні, витребували матеріали з територіальних підрозділів МСЕК і зобов’язані були перевірити законність рішення. Мовляв, є запит робочої групи – є обов’язок перевірити. До того ж відповідач посилався на те, що станом на липень 2025 року не мав письмового дозволу розголошувати відомості досудового розслідування.
Але суд на це не купився. Бо одне діло – мати повноваження на перевірку, і зовсім інше – проводити її з грубим порушенням процедури. Навіть найблагородніша мета (а боротьба зі зловживаннями під час встановлення інвалідності – це справді важливо) не виправдовує ігнорування прав конкретної людини. Таємниця слідства не звільняє від обов’язку довести ключові обставини: факт повідомлення особи, факт проведення огляду, наявність підстав для заочної форми.
Кодекс адміністративного судочинства України у статті 77 нагадує просту істину: в адміністративному процесі саме суб’єкт владних повноважень має довести правомірність свого рішення. Не людина повинна доводити, що вона хвора. А державний орган – що він діяв за законом. Відповідач цього тягаря не витримав.
Що вирішив суд?
6 травня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Хурси О.О. ухвалив рішення: позов задовольнити повністю. Рішення експертної команди № ЦО 10541 від 28 квітня 2025 року визнано протиправним і скасовано. Другу групу інвалідності позивача поновлено. Крім того, з відповідача стягнули судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Коли людині скасовують групу інвалідності заднім числом, це означає, що всі виплати – пенсія, допомоги, компенсації – за весь період стають нібито «безпідставно отриманими». Можете уявити, який фінансовий тягар це створює. Для багатьох людей з інвалідністю пенсія – не додатковий дохід, а єдине джерело існування.
Суд чітко вказав: особам, яким інвалідність встановлено органами МСЕК, гарантується збереження статусу в повному обсязі на весь строк дії довідки. Перевірка обґрунтованості – це не автоматичне скасування. Це процедура, яку слід проводити за правилами. З повідомленням. З оглядом. З обстеженням.
Чому ця справа важлива для інших?
Коли змінюються правила гри – а реформа МСЕК це саме така зміна – завжди є ризик, що в перехідний період постраждають конкретні люди. Бюрократична машина часом працює за принципом «від звіту до звіту», забуваючи, що за кожним рішенням стоїть жива людина зі своєю історією, болями і потребами.
Ця справа показує: навіть якщо вам скасували групу інвалідності новостворена експертна команда, це не вирок. Якщо процедуру порушено – не повідомили, не оглянули, не провели досліджень – суд може і повинен захистити ваші права.
До речі, зверніть увагу на важливу гарантію, закріплену в Постанові Кабінету Міністрів України № 1338: особи, яким інвалідність встановлена без зазначення строку повторного огляду, проходять оцінювання лише за власним бажанням або за рішенням суду. Їх не можуть просто так викликати «на перевірку». Це принципова позиція, спрямована на стабільність соціального становища людини.
Суддя ухвалив рішення, яке цілком може стати орієнтиром для інших подібних спорів. А їх, найімовірніше, буде чимало – сотні людей опинилися в схожій ситуації, коли перехід від МСЕК до експертних команд супроводжується масовими перевірками старих рішень. І далеко не завжди ці перевірки проводяться коректно.
Оскаржити рішення суду ще можна – протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги до П’ятого апеляційного адміністративного суду. Але якщо апеляція не буде подана або рішення встоїть, позивач отримає назад і свій статус, і сплачений судовий збір. А головне – підтвердження того, що навіть у період реформ і боротьби зі зловживаннями закон залишається на боці людини, якщо її права порушено.