Скасування наказу про податкову перевірку – це не міф і не юридична фантастика, а цілком реальний інструмент захисту, коли податкова діє з порушенням закону. Сьогодні розберемо справу №810/3188/17, де Верховний Суд чітко сказав: не дотрималися процедури – наказ летить у кошик.
Чесно кажучи, більшість платників податків навіть не підозрюють, що наказ про перевірку можна оскаржити ще до того, як податкова винесе донарахування. Усі звикли думати: раз прислали перевірку – треба терпіти. Але це зовсім не так. І справа, про яку піде мова, – яскраве тому підтвердження.
Давайте розберемося, як один підприємець (у судових документах він фігурує як ОСОБА_2) двічі пройшов суди першої та апеляційної інстанцій, а потім відстояв свою правоту у Верховному Суді. Його історія – це готовий алгоритм дій для кожного, хто зіткнувся з незаконною перевіркою.
З чого все почалося
У вересні 2017 року Головне управління ДФС у Київській області видало наказ №1599 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Перевіряти мали доходи від будівництва та продажу нерухомості за 2014–2015 роки.
Начебто нічого особливого – стандартна ситуація для будь-кого, хто займається господарською діяльністю. Але був нюанс, який одразу насторожив платника: цю саму діяльність податкова вже перевіряла двічі. І ось – третій захід. Виникає закономірне питання: скільки разів можна перевіряти одне й те саме?
Крім того, перевірка стартувала 7 вересня, а наказ і повідомлення про неї платник отримав аж 19 вересня. Тобто податкова вже щосили вивчала документи, а людина навіть не знала, що в неї триває перевірка. Погодьтеся, це схоже на футбол, де одна команда вже забиває голи, а інша ще навіть не вийшла на поле.
Саме ці обставини стали підставою для адміністративного позову. Платник вимагав визнати наказ протиправним, а дії податкової – незаконними. Київський окружний адміністративний суд 10 листопада 2017 року повністю задовольнив позов. Апеляція рішення підтримала. Але податкова не здалася й пішла до Верховного Суду.
Чому наказ визнали незаконним: аргумент перший
Коли ви отримуєте наказ про перевірку, у ньому обов’язково має бути зазначено не лише посилання на статтю Податкового кодексу України, а й конкретна фактична підстава. Що це означає простими словами?
Податкова не може просто написати: «Перевірку призначено відповідно до підпункту 78.1.13 Податкового кодексу України» – і на цьому заспокоїтися. Вона зобов’язана пояснити, що саме стало приводом. Наприклад: «У зв’язку з отриманням листа Генеральної прокуратури від такого-то числа з матеріалами кримінального провадження щодо такого-то контрагента».
У справі №810/3188/17 податковий орган у наказі №1599 вказав лише номер підпункту Кодексу – і більше нічого. Жодних деталей. Жодного натяку на те, звідки взялася інформація для перевірки. І це стало фатальною помилкою.
Суди першої та апеляційної інстанцій, а згодом і Верховний Суд, однозначно заявили: якщо з тексту наказу неможливо ідентифікувати фактичну підставу для перевірки – такий наказ є протиправним. Посилання податкової на те, що підставою був лист Генпрокуратури від 11 серпня 2017 року та акт перевірки ТОВ «Будрегіонінвест», суд не прийняв. Чому? Бо в самому наказі про це – жодного слова.
Ключовий момент: оцінка правомірності наказу завжди надається, виходячи з того, що в ньому написано. А не з того, що податкова «мала на увазі» або доповіла в суді постфактум. І це означає: скасування наказу про податкову перевірку цілком реальне, якщо податкова полінувалася належним чином його оформити.
До речі, підпункт 78.1.13 Податкового кодексу України передбачає перевірку у разі отримання інформації про ухилення від оподаткування, виплату зарплати «в конвертах», провадження господарської діяльності без держреєстрації тощо. Але самого лише посилання на цю норму недостатньо – потрібно розкрити, яка саме інформація отримана і з якого джерела.
Чому наказ визнали незаконним: аргумент другий
Тут усе ще прозоріше. Пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України вимагає: перед тим як розпочати документальну позапланову невиїзну перевірку, податкова зобов’язана вручити платнику копію наказу та письмове повідомлення про дату початку й місце проведення перевірки.
Зверніть увагу на слово «вручити». Ідеться не просто про відправлення листа. Ідеться про те, щоб платник реально отримав документи до початку перевірки. Логіка проста: людина має знати, що її перевіряють, і мати змогу підготуватися, подати пояснення, запросити адвоката.
У цій справі ситуація була показовою. Перевірка почалася 7 вересня 2017 року, тривала 5 робочих днів, а потім її ще й продовжили на 2 дні наказом №1657 від 13 вересня. Сам же платник отримав наказ про перевірку тільки 19 вересня. Весь цей час податкова його перевіряла, а він про це навіть не підозрював.
Податкова в касаційній скарзі намагалася довести, що направила наказ рекомендованим листом до початку перевірки, а отже – вимоги закону виконала. Мовляв, стаття 42 Кодексу каже: документи вважаються врученими, якщо вони надіслані за податковою адресою рекомендованим листом.
Але Верховний Суд роз’яснив чітко: термін «повідомлення» у розумінні пункту 79.2 включає не лише направлення відомостей, а й їх отримання платником. Тобто самого факту відправлення листа замало. Інакше весь сенс процедури втрачається – навіщо взагалі повідомляти, якщо платник дізнається про перевірку, коли вона вже закінчилася?
До речі, ця правова позиція не нова – вона була сформульована Верховним Судом України ще у 2015 році в постанові від 27 січня у справі №21-425а14. Касаційний адміністративний суд просто підтвердив її у 2018 році, що додатково свідчить про сталість судової практики.
Що вирішив Верховний Суд
5 травня 2018 року колегія суддів у складі Гончарової І.А., Олендера І.Я. та Ханової Р.Ф. поставила крапку в цій історії. Касаційну скаргу податкової залишили без задоволення, рішення попередніх інстанцій – без змін.
Верховний Суд погодився: наказ №1599 прийнято з порушенням процедури, а саму перевірку проведено без дотримання обов’язкових умов. Як наслідок – наказ скасовано, дії контролюючого органу визнано протиправними.
Позиція суду у справі №810/3188/17 підтверджує: скасування наказу про податкову перевірку – це не винятковий випадок, а передбачуваний наслідок порушення процедури. Суд керувався частиною другою статті 19 Конституції України: органи влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом. Жодної «доцільності» чи «власного розсуду». Лише буква закону. І якщо податкова відступила від неї хоча б на крок – її рішення не встоїть.
Крім того, Верховний Суд нагадав: невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України щодо вручення наказу призводить до визнання всієї перевірки незаконною. А це означає, що будь-які результати такої перевірки жодних правових наслідків не мають.
Практичні уроки
Коли ви отримуєте наказ про податкову перевірку, не поспішайте панікувати. Натомість зробіть три речі.
По-перше, уважно прочитайте сам наказ. Чи вказано в ньому конкретну підставу – не просто номер статті, а реальний факт, який змусив податкову прийти саме до вас? Якщо там лише голе посилання на норму Кодексу – це вже привід для оскарження.
По-друге, перевірте дати. Ви отримали наказ до початку перевірки чи вже після? Якщо перевірка стартувала, а наказ ви тримаєте в руках тільки зараз – фіксуйте це. Зберігайте конверт із поштовими штемпелями, робіть скріншоти з трекінгу відправлень на сайті Укрпошти.
По-третє, пам’ятайте: скасування наказу про податкову перевірку можливе ще до того, як податкова складе акт і винесе податкове повідомлення-рішення. Це означає, що ви можете зупинити проблему на самому початку, а не розгрібати наслідки у вигляді донарахованих сум.
Корисно також знати, що відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадова особа податкової може приступити до перевірки лише за наявності направлення, копії наказу та службового посвідчення. Не показали хоча б один із цих документів – можете не допускати до перевірки.
І наостанок – не бійтеся звертатися до суду. Справа №810/3188/17 доводить: коли закон на вашому боці, навіть Верховний Суд стане на ваш захист. Податкова не всесильна, а її помилки – це ваш шанс відстояти свої права.