Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Скасування наказу про призов: коли виключення з військового обліку ламає всю процедуру

skasyvanya nakazu

Скасування наказу про призов – це не теоретична конструкція з підручника. У справі, яку 27 жовтня 2026 року розглянув Хмельницький окружний адміністративний суд, ішлося про чоловіка, якого мобілізували, хоча за документами він давно не мав статусу військовозобов’язаного. Суддя В.К. Блонський позов задовольнив повністю. Номер справи в оприлюдненому тексті рішення не вказано, тож орієнтуємося на дату, суд і склад.

Що сталося насправді

Історія почалася задовго до мобілізації. Ще 5 серпня 2022 року військово-лікарська комісія оформила довідку № 76/980. За статтею 53А графи II Розкладу хвороб чоловіка 1993 року народження визнали непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Того ж дня його виключили з обліку військовозобов’язаних за графою II статті 53А наказу Міністра оборони України № 402-2008.

Про це є відмітка в тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного від 8 серпня 2022 року № 7/1371. Ключовий момент – пункт 9 цього посвідчення. Там прямо написано: повторному медичному пересвідченню людина не підлягає. Жодних переоглядів і жодних нових рішень ВЛК закон у такому випадку не передбачає.

Минуло майже чотири роки. 21 березня 2026 року працівники територіального центру комплектування затримали чоловіка, хоча він пред’явив і посвідчення, і довідку ВЛК. Його доставили до Хмельницького та оформили довідку про проходження військово-лікарської комісії. За словами позивача, комісію він фактично не проходив. Наступного дня його привезли до військової частини.

Наказом командира військової частини по стройовій частині від 21 березня 2026 року № 83 солдата призначили на посаду курсанта навчального взводу та зарахували до списків особового складу і на всі види забезпечення. Підставою в наказі вказано Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022 та поіменний список військовозобов’язаних від 21 березня 2026 року № 6076.

Дві вимоги і один корінь

Позов містив дві вимоги. Перша стосувалася скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини. Друга – визнання незаконним і скасування наказу командира частини про зарахування до списків особового складу.

Логіка позивача проста. Особа, виключена з військового обліку, не належить до військовозобов’язаних. Отже, не може бути суб’єктом мобілізації. А якщо так, то і наказ про призов, і похідний від нього наказ частини втрачають правову підставу.

Окремо суд займався доказами. Ухвалою від 9 квітня 2026 року провадження відкрили, справу вирішили розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. У територіального центру витребували копію наказу про призов, довідку про проходження ВЛК у березні 2026 року та всі медичні документи, на підставі яких людину визнали придатним. У військової частини – копію наказу про зарахування до списків. Заяву про забезпечення позову того ж дня відхилили.

Хто винен і хто має доводити

Військова частина подала відзив і проти позову заперечила. Її аргументи зводилися до трьох тез:

Відповідач посилався на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23. Суд ці посилання відкинув. Ті висновки стосувалися інших правовідносин, зокрема призначення судді Конституційного Суду України та ситуації, коли особа перебувала на обліку як військовозобов’язаний і сперечалася лише щодо процедури призову.

Тут же йшлося про людину, яка на момент призову взагалі не входила до кола тих, кого можна призвати під час мобілізації. Різниця принципова. І ще один момент: наказ про зарахування до списків своєї дії не вичерпав, бо саме на його підставі тривають правовідносини військової служби.

Територіальний центр відзиву не подав і витребуваних доказів не надав, про причини не повідомив. Це вирішило багато. За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме відповідач доводить правомірність свого рішення. А за частиною дев’ятою статті 80 цього ж Кодексу суд може розглянути справу за наявними матеріалами, якщо докази не подали без поважних причин. Так і сталося.

Що закон каже про статус

Давайте розберемо норми по поличках. За частиною дев’ятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» військовозобов’язані – це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил та інших формувань на особливий період. Немає запасу – немає статусу.

Частина перша статті 32 того ж закону прямо каже: військовозобов’язані, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку. Пункт 3 частини шостої статті 37 додає, що виключенню підлягають громадяни, визнані непридатними до військової служби. Військово-обліковий документ при цьому не вилучають, до нього лише вносять дані про виключення.

Далі про призов. Абзац другий частини першої статті 39 Закону № 2232-XII каже: під час мобілізації призивають резервістів і військовозобов’язаних, які перебувають у запасі та не заброньовані. Пункт 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, повторює ту саму умову: придатність за станом здоров’я і відсутність права на відстрочку.

Хтось запитає: а якщо законодавство змінилося? Суд відповів і на це. Підстава виключення, за якою діяли у 2022 році, збереглася і в чинній редакції пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Тому зміна норм статус людини не переписала.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 280/2880/25 розмежував два схожі поняття. Зняття з військового обліку дозволяє повторну постановку на облік. Виключення – остаточне, повторного обліку воно не передбачає. Люди, яких виключили, втрачають статус військовозобов’язаного, а от зняті з обліку його зберігають.

У постанові від 9 червня 2026 року у справі № 320/29761/25 Верховний Суд додав: у спорах про військовий облік суди мають з’ясувати, чи особу зняли з обліку, чи саме виключили. Від цієї деталі залежить усе інше. За частиною п’ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов’язаний враховувати такі висновки.

Ось чому скасування наказу про призов тут виглядає закономірним підсумком, а не сміливістю судді. Немає статусу – немає законної підстави для мобілізації.

Наслідки для обох наказів

Наказ частини від 21 березня 2026 року № 83 видали на підставі поіменного списку від того ж дня № 6076. Тобто він похідний від наказу про призов. Сама частина в запереченнях визнала, що правомірність призову не оцінювала. Якщо призов протиправний, то й зарахування до списків втрачає підставу. Тож скасування наказу про призов автоматично підриває і похідний наказ.

Суд визнав протиправними та скасував обидва накази: і про призов, і наказ № 83 у частині, що стосується позивача. Позов задоволено повністю. Судовий збір 1331,20 грн стягнули з бюджетних асигнувань територіального центру. Апеляцію можна подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів.

Що з цього варто взяти собі на замітку? Суд не оцінював ані затримання, ані розмови про підроблені документи. Ці обставини не входили до предмета доказування, а висновок тримається на іншому – на відсутності статусу військовозобов’язаного. Тож якщо у вас на руках посвідчення з відміткою про виключення з обліку, це не формальність. Це документ, який може змінити результат справи.

Exit mobile version