Скасування наказу про призов на військову службу стало підсумком спору, який розглянув Волинський окружний адміністративний суд. Рішення у справі №140/9859/26 ухвалили 21 вересня 2026 року під головуванням судді Сороки Ю.Ю. І це той випадок, коли суд не просто відновив справедливість, а нагадав чиновникам про межу їхніх повноважень.
Історія почалася задовго до мобілізаційних заходів. Ще 8 травня 2023 року чоловіка визнали непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Підставою стала довідка військово-лікарської комісії №5/69 від 08.05.2023. У ній ішлося про графу ІІ статті 67а наказу Міністерства оборони №402-08р та протокол №3 від 11.02.2015. Простіше кажучи, держава сама засвідчила, що ця людина більше не військовозобов’язана.
Є й інший документ – тимчасове посвідчення військовозобов’язаного №1/2388 від 12.05.2023. А ще застосунок Резерв+. Станом на 14 травня 2026 року там чорним по білому значилося: категорія обліку – не військовозобов’язаний, підстава – пункт 3 частини шостої статті 37.
Ранок, який змінив усе
Далі події розгорталися стрімко. 27 травня 2026 року група оповіщення зупинила чоловіка в Луцьку. Формально – для перевірки військово-облікових документів. Підставу посадовці знайшли в пункті 25 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024. Паперового документа в нього не було, а Резерв+ на телефоні не відкривався.
Тут важливий момент. У розмові чоловік прямо сказав, що виключений з обліку за станом здоров’я. Логічно було б перевірити цю інформацію, а вже потім ухвалювати рішення. Натомість його запросили до службового авто і повезли на військово-лікарську комісію.
Того ж дня ВЛК визнала його придатним до служби у військових частинах забезпечення. Висновок оформили довідкою №2026 0527 1436 3405 7 від 27.05.2026. Слідом з’явився наказ №368/4 від 27.05.2026 про призов на військову службу під час мобілізації. Саме з нього й почалося скасування наказу про призов на військову службу, якого згодом вимагав позивач.
А 28 травня 2026 року командування військової частини видало наказ №153мтд. За ним чоловіка зарахували до списків особового складу, на всі види забезпечення та призначили водієм-електриком складу бронетанкового майна.
Що сказали відповідачі
Позиція військової частини була передбачуваною. Мовляв, постанова ВЛК від 27.05.2026 є чинною. Її не скасувала комісія вищого рівня, не визнав протиправною суд. А отже, частина просто виконувала актуальний висновок. До того ж позов не містив окремої вимоги скасувати цю постанову.
Територіальний центр комплектування наполягав на своєму. Посадовці написали, що чоловік не пред’явив документів, а Резерв+ у нього не працював. Тому його й направили на повторний огляд, а потім узяли на облік згідно з висновком комісії.
Чесно кажучи, ці аргументи звучать вагомо лише на перший погляд. Суд подивився глибше і побачив те, що чиновники воліли не помічати.
Головний аргумент суду
Суд спирався на Закон України Про військовий обов’язок і військову службу від 25 березня 1992 року №2232-XII. І тут ключовий момент – законодавець розділяє дві різні дії. Це зняття з військового обліку та виключення з нього.
Різниця принципова. Знята з обліку людина залишається військовозобов’язаною. А виключена – втрачає цей статус. Пункт 3 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов’язок і військову службу прямо називає визнання непридатним підставою для виключення.
Загальні правила обліку визначені статтею 33 Закону України Про військовий обов’язок і військову службу. Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Людина, виключена з обліку, не належить до жодної з цих категорій.
Цю позицію підтвердив Верховний Суд. У постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24 він наголосив: підстави й наслідки цих дій різні. А у постанові від 09 червня 2026 року у справі №320/29761/25 додав важливе. Якщо особу визнано непридатною, це підстава саме для виключення, а не для зняття.
І ще одне. Чиновник не має права на власний розсуд обирати, яку саме облікову дію застосувати. Дискреція тут не працює, бо наслідки занадто різні.
Де саме відповідачі схибили
А тепер найцікавіше. Суд звернув увагу на пункт 3.3 розділу II Положення №402. Це Положення про військово-лікарську експертизу, затверджене наказом Міністерства оборони від 14.08.2008.
За цим пунктом повторний огляд непридатних можливий. Але лише після обов’язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров’я. І ще одна умова – лікар-член ВЛК формує електронне направлення в ЕСОЗ для додаткових обстежень.
Доказів цього відповідач не надав. Ні обстежень, ні направлень у ЕСОЗ суд не побачив. Понад те, ніхто не показав, що довідку ВЛК №5/69 від 08.05.2023 переглянули, скасували чи змінили у встановленому порядку.
Звернув увагу суд і на електронний військово-обліковий документ. Його сформували 2 грудня 2025 року через Резерв+. Документ підтверджував, що після виключення чоловік обліковувався як не військовозобов’язаний. І навіть подальша зміна відомостей у реєстрі не створює статус військовозобов’язаного без законних підстав.
Ось тут і спрацювала доктрина плодів отруйного дерева. Якщо джерело доказів отруйне, то й усе, що з нього виросло, таке саме. Про це не раз говорили Верховний Суд і Велика Палата. Зокрема, у постановах від 13.11.2019 у справі №1-07/07 та від 29.04.2020 у справі №1-305/2009.
Наказ про зарахування до списків видали на підставі наказу про призов. А той був протиправним. Отже, похідний наказ теж не витримав перевірки.
Що вирішив суд
Позов задовольнили повністю. Скасування наказу про призов на військову службу потягло за собою скасування наказу про зарахування до списків. Крім того, суд зобов’язав командування виключити чоловіка зі списків особового складу. А територіальний центр – виключити його з військового обліку.
Суд також послався на Кодекс адміністративного судочинства України. Частина друга статті 245 дозволяє визнати протиправним і скасувати індивідуальний акт. А частина четверта цієї ж статті – зобов’язати суб’єкта владних повноважень ухвалити рішення на користь позивача, якщо всі умови виконано й дискреції немає.
Окремо суд згадав статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право на ефективний засіб захисту означає, що спосіб має реально відновлювати порушене право. Показовою тут є справа Чахал проти Об’єднаного Королівства, де ЄСПЛ розтлумачив цю норму.
Судові витрати теж поклали на державу. З бюджетних асигнувань територіального центру стягнули 1331,20 грн судового збору. Рішення можна оскаржити до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів.
Чому це стосується багатьох
Іноді здається, що статус у застосунку – це формальність. Але за ним стоїть реальне право не служити за станом здоров’я. Коли центр комплектування ігнорує чинний висновок ВЛК про непридатність, людина опиняється в армії просто тому, що хтось не захотів перевірити дані.
Для позивача скасування наказу про призов на військову службу стало не абстрактною перемогою, а поверненням до нормального життя. І це нагадування всім посадовцям, що папери в реєстрі мають реальну вагу.
Корисне правило для кожного, хто має статус непридатного: тримайте напохваті документи. Довідку ВЛК, тимчасове посвідчення, скриншоти з Резерв+. А якщо вас везуть на повторну комісію без жодного обстеження, це вже привід говорити про порушення. Ця справа показала, що такі дії мають ціну – і для посадовців, і для бюджету.