Скасування наказу про призов під час мобілізації – це не гучна заява з новин, а конкретний результат адміністративної справи №260/1288/26. Розглядав її Закарпатський окружний адміністративний суд, повний текст рішення з’явився 07 вересня 2026 року, головувала суддя Ярослава Калинич. Історія проста й водночас показова: у людини була чинна відстрочка, її все одно призвали, і справедливість довелося відновлювати через суд.
Хто позивач? Здобувач вищої освіти, магістрант-правник. Свою позицію він будував на пункті 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця норма дає право на відстрочку студентам, які навчаються за денною формою.
Що підтверджували документи
Навчання позивача зафіксоване в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Довідка №757358 від 17 вересня 2025 року засвідчує: денна форма, освітній рівень «магістр», спеціальність D8 «право». Заклад – Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна».
Суд окремо перевірив послідовність здобуття освіти. Вона відповідає частині другій статті 10 Закону України «Про освіту». Жодних порушень тут немає.
А тепер найцікавіше. У військово-обліковому документі, сформованому 17 грудня 2025 року в застосунку «Резерв+», стояла відмітка про відстрочку. Тип – «п. 1 ч. 3 ст. 23». Простими словами, у людини був законний щит від призову на весь час навчання.
17 і 18 лютого 2026 року
17 лютого позивача затримали прикордонники. У відзиві ТЦК написав про спробу незаконного перетину державного кордону. Далі – доставлення до територіального центру комплектування, статус «порушник військового обліку», взяття на військовий облік.
Наступного дня сталося одразу три події. Комісія ТЦК протоколом №8/1/2026 скасувала відстрочку. Начальник ТЦК видав наказ №М70 про призов. Командир військової частини наказом №51 зарахував солдата до списків особового складу.
Підстава для скасування в протоколі одна: рапорт офіцера мобілізаційного відділення. Мовляв, хлопця затримали при спробі перетнути кордон саме тоді, коли він мав бути на навчанні. Додали й порушення індивідуального навчального плану.
Що казали відповідачі
ТЦК наполягав: відстрочку скасували правомірно, адже порушення пунктів 59 і 60 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року очевидне. Саме ця постанова затвердила Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Згідно з пунктом 2 цього Порядку, призивають лише тих, хто придатний за станом здоров’я і не має права на відстрочку.
Окремо ТЦК зауважив, що скарг на незаконне утримання чи тиск з боку працівників центру позивач не подавав. У відповіді на відзив той заперечив: звернення на гарячу лінію Військової служби правопорядку таки було, а Ужгородський зональний відділ ВСП проводить перевірку.
Військова частина обрала іншу лінію захисту. Мовляв, наказ про призов – акт індивідуальної дії, який вичерпався виконанням. А звільнення під час воєнного стану можливе лише з підстав, прямо перелічених у частині четвертій статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Незаконна мобілізація до цього переліку не входить – так вважає командування частини.
Позивач із цим не погодився. Він наголосив: відповідач не надав жодного належного рішення про скасування відстрочки, а роздруківка з реєстру «Оберіг» сама по собі законність такого кроку не доводить.
Справа, яка все змінила
Ключ до розуміння – інший судовий процес. Скасування відстрочки позивач оскаржив окремо, і 10 липня 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №260/2783/26. Рішення комісії, оформлене протоколом №8/1/2026, визнали протиправним і скасували. Воно набрало законної сили. До речі, провадження у справі №260/1288/26 навіть зупиняли до того моменту, а 17 серпня 2026 року поновили.
Ось тут вступає в дію частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, повторно не доказують в іншій справі за участі тих самих осіб. Преюдиційне значення мають саме факти, а не їхня нова оцінка.
Вибудувати логіку неважко. Відстрочку скасували протиправно. Отже, на момент призову вона була чинною. Отже, належної правової підстави для наказу про призов не існувало.
Що постановив суд
Скасування наказу про призов і похідного наказу про зарахування – ось що зафіксовано в резолютивній частині. Позов задовольнили повністю. Наказ №М70 від 18 лютого 2026 року в частині призову та направлення до військової частини визнали протиправним і скасували. Так само скасували наказ №51 про зарахування до списків особового складу.
Далі – найважливіше для практики. Суд зобов’язав військову частину прийняти рішення про звільнення позивача та виключити його зі списків.
Аргумент про вичерпану дію наказу суд почув, але не прийняв. Він зазначив: служба є безпосереднім наслідком наказу про мобілізацію. Тож для повного відновлення порушеного права потрібне не лише скасування наказу, а й звільнення.
Суд також сперся на правові висновки Великої Палати Верховного Суду. Ідеться про постанови у справах №9901/26/21, №9901/226/21, №9901/256/21, №9901/494/21, №990/152/22 та №990/73/23. Їхня суть: акт індивідуальної дії можна оскаржити, навіть якщо його вже виконали. Адресат такого акта має доступ до суду.
Про порушення закону тут говорити доводиться прямо. Чинне законодавство не дозволяє суб’єкту владних повноважень видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, мобілізовувати людину з відстрочкою і направляти її до військової частини. Це той випадок, коли суд сказав усе без натяків.
Судові витрати поділили між двома відповідачами. Кожен відшкодовує по 1597,44 грн, разом 3194,88 грн.
Три речі, які варто взяти на замітку
Перше. Наказ про призов – не вирок і не остаточна точка. Якщо відстрочку скасували, логічно спершу оскаржити саме рішення комісії. Успіх там відкриває шлях до скасування похідних наказів.
Друге. Довідка з ЄДЕБО працює як надійний доказ статусу здобувача освіти. Сама лише відсутність у виші в конкретний день не дорівнює втраті права на відстрочку. Закон такої підстави для припинення відстрочки просто не містить.
Третє. Преюдиція – реальний інструмент. Одне рішення, яке набрало сили, здатне витягнути наступну справу. Тут це спрацювало бездоганно.
Що далі? Рішення у справі №260/1288/26 ще може бути оскаржене. На апеляційну скаргу є 30 днів, подають її безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.