Скасування наказу про призов при чинній відстрочці – історія, яка на перший погляд здається неможливою. Ну як можна призвати людину, яка має законне право на відстрочку? Тим часом саме це сталося у справі №460/18497/26, яку 03 листопада 2026 року розглянув Рівненський окружний адміністративний суд. Суддя С.М. Дуляницька визнала наказ про призов протиправним і зобов’язала військову частину звільнити чоловіка зі служби.
Розберімо по порядку, що було в матеріалах, які аргументи наводило ТЦК і чому суд їх не прийняв.
Що чоловік мав на руках
Він перебував на військовому обліку військовозобов’язаних. Військово-обліковий документ із застосунку Резерв+, сформований станом на 21.07.2026 і дійсний до 21.07.2027, показував чинну відстрочку до завершення мобілізації. Підстава – пункт 14 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Що це за норма? Вона забороняє призивати членів сім’ї другого ступеня споріднення, які постійно доглядають за особою з інвалідністю I або II групи. Умова – не більше одного такого доглядача і відсутність членів сім’ї першого ступеня споріднення, які могли б узяти догляд на себе.
Тут ішлося про брата. Він має II групу інвалідності внаслідок психічного розладу, що підтверджує висновок лікарської комісії закладу охорони здоров’я №755/3. Брат проживає разом із позивачем. Додається й довідка Пенсійного фонду: чоловік отримує щомісячну грошову допомогу як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.
Окремо суд підкреслив важливу деталь. Сам ТЦК підтвердив, що відомості про відстрочку внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Три накази, які змінили життя
Далі події розвивалися стрімко:
- 24 серпня 2026 року наказ начальника ТЦК №5951 – чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації та відправили до військової частини;
- 25 серпня 2026 року наказ командира військової частини №237/нст – зарахування до списків особового складу і призначення на посаду солдата резерву 302 запасної роти;
- 03 вересня 2026 року наказ №257 – прибуття до іншої військової частини для проходження курсу базової загальновійськової підготовки.
Позивач наполягав: відстрочка була чинною, а перевірка підстав для її збереження – це обов’язок посадових осіб ТЦК. Отже, призов особи, яка не підлягала мобілізації, є грубою процедурною помилкою.
Версія ТЦК: підстав для відстрочки не було
Територіальний центр комплектування заперечував. Мовляв, 24 серпня 2026 року комісія при ТЦК погодила скасування раніше наданої відстрочки, бо законних підстав для неї не існувало. Про це чоловіка проінформували листом у вигляді повідомлення №1699/7374.
Далі в логіці відповідача з’являється цікавий момент. Під час уточнення даних нібито з’ясувалося, що військовозобов’язаний правом на відстрочку не користувався і не був заброньований. Тому, мовляв, підлягав призову.
Військові частини теж подали відзиви. Перша наполягала, що наказ про призов вичерпав дію фактом виконання, а звільнення під час воєнного стану можливе лише на підставах, визначених статтею 26 Закону України Про військовий обов’язок і військову службу, і тільки за рапортом. Друга зазначала, що взагалі не відповідає за первинний призов.
Головна помилка: дата повідомлення
Скасування наказу про призов при чинній відстрочці найчастіше впирається в одну деталь – дату. І тут вона справді вирішила все. Повідомлення про скасування відстрочки датоване 25.08.2026. А призвали чоловіка 24.08.2026, тобто на день раніше.
За Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, діє чітка послідовність. Якщо комісія виявила відсутність законних підстав, вона скасовує відстрочку протягом семи календарних днів. А відомості про скасування вносять до Реєстру в день надсилання повідомлення за додатком 10.
Що це означає на практиці? Дата складання паперу не дорівнює даті його відправлення. Механізм запускає саме надсилання, і його треба доводити документально. Відповідач таких доказів не надав.
Висновок суду прямий: станом на 24.08.2026 в Реєстрі не могло бути інформації про скасування відстрочки. Отже, на момент спірних правовідносин у чоловіка була чинна відстрочка за пунктом 14 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. А твердження ТЦК про скасування через відсутність підстав суд назвав суб’єктивним і не підкріпленим жодним доказом.
Наказ про зарахування теж скасували
Цікавий нюанс: командир військової частини діяв за документами, які надійшли від ТЦК, і не мав підстав їм не вірити. Проте суд нагадав про Інструкцію з організації обліку особового складу, затверджену наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280. Зарахування до списків відбувається у день прибуття, а підставою є іменні списки команд і приписи.
Логіка така: зарахування похідне від наказу про призов. Скасування наказу про призов при чинній відстрочці автоматично підриває і долю похідних наказів. Немає законного призову – немає й підстав для статусу військовослужбовця. Тому наказ №237/нст від 25.08.2026 суд визнав протиправним і скасував.
Чому вимоги до другої частини не задовольнили
Тут усе просто. Чоловік у цій частині не служив, він прибув туди у службове відрядження на курс підготовки. Згідно з наказом від 28.10.2026 №313 він з відрядження вибув і з продовольчого забезпечення знятий.
Тож звільнення належить до компетенції тієї частини, де він справді проходить службу і зарахований до особового складу. Саме її суд зобов’язав виключити чоловіка зі списків та звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації. У решті вимог відмовили.
Що кажуть Верховний Суд і ЄСПЛ
Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 справді писав, що процедура призову є незворотною. Але суд у Рівному пояснив: там ішлося про інші обставини, зокрема про порушення під час проходження ВЛК, а не про відстрочку. Справи не тотожні, і ця постанова не є зразковою.
Критерії ефективного способу захисту Верховний Суд сформулював у постановах від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21. Спосіб має реально поновлювати право, бути адекватним обставинам і не суперечити закону. А в постанові від 22.09.2022 у справі №380/12913/21 ідеться про ефективне правосуддя загалом.
Окремо суд спирався на практику Європейського суду з прав людини щодо принципу належного урядування. Ризик помилки державного органу покладається на державу, а не на людину. Це підхід із рішень у справах Рисовський проти України (пункт 71), Москаль проти Польщі (пункт 73), Лелас проти Хорватії (пункт 74), Ґаші проти Хорватії, Трґо проти Хорватії та інших.
Схожі висновки вже ухвалювали апеляційні суди: Восьмий апеляційний адміністративний суд у постановах від 29.05.2026 у справі №260/9985/25 та від 18.09.2025 у справі №460/1771/25, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.08.2026 у справі №560/14872/25.
Судовий збір і строк на апеляцію
Позивача звільнили від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України Про судовий збір. Тому статтю 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд не застосовував, відшкодовувати нічого.
Апеляційну скаргу можна подати протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Подають її безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Що з цього варто взяти собі
Практичний висновок простий. Якщо вас призвали, а відстрочка була, перше, що варто перевірити, – коли ТЦК фактично надіслав повідомлення про її скасування. Якщо наказ про призов датований раніше за це повідомлення, у вас з’являється серйозний аргумент для суду.
Другий момент – доказова база. Сама фраза про відсутність законних підстав нічого не важить, поки її не підкріпили документом. Третій: скасування наказу про призов без звільнення зі служби не відновлює становище людини. Тому вимоги варто формулювати разом – скасування наказу про призов, скасування наказу про зарахування і зобов’язання звільнити.
Скасування наказу про призов при чинній відстрочці в цій справі стало можливим саме тому, що сторона трималася хронології подій. Дата призову, дата повідомлення, дата внесення даних до Реєстру – три точки, які й вирішили спір.