Скасування наказу про призов – це не міф і не юридична фантастика, а цілком реальний інструмент захисту, коли процедуру мобілізації проводять із порушеннями. Саме таку справу нещодавно розглянув Харківський окружний адміністративний суд, і його рішення варте уваги кожного, хто стикається з питаннями призову.
Уявіть собі ситуацію. Чоловіка ще у 2000 році визнали непридатним до військової служби через хронічне захворювання нирок і виключили з військового обліку. Живе собі спокійно, проходить 25 років – і раптом у жовтні 2025-го його доставляють до територіального центру комплектування, проводять медогляд за один день, визнають придатним і відправляють служити. Як таке можливо і чи законно це? Давайте розбиратися.
Про що саме сперечалися
Позивач із 23 березня 2000 року був виключений з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Причина – непридатність до військової служби за статтею 59б Розладу хвороб (хронічне захворювання нирок).
У жовтні 2025 року його доставили до ТЦК, де за один день взяли на військовий облік, провели військово-лікарську комісію, визнали придатним – і вже 15 жовтня видали наказ про призов. А 17 жовтня військова частина зарахувала чоловіка до списків особового складу.
Позивач подав до суду, вимагаючи скасувати наказ про призов і зобов`язати військову частину виключити його зі списків. Відповідачі – ТЦК та військова частина – просили відмовити.
Два головні аргументи відповідачів
Перший відповідач наполягав: усе законно. Чоловіка взяли на облік 13 жовтня 2025 року, ВЛК провела огляд 14 жовтня, визнала придатним – є відповідна довідка. Наказ про призов від 15 жовтня 2025 року №1479 видано за правилами. Жодних порушень.
Другий відповідач – військова частина – додав цікавий аргумент: наказ про зарахування до списків особового складу вже вичерпав свою дію. Він реалізований, чоловік служить, а визнання процедури призову протиправною не відновлює попереднього становища. Цитуючи постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23: процедура призову під час мобілізації є незворотною.
Звучить переконливо, правда? Але суд пішов іншим шляхом.
Що суд побачив у матеріалах справи
Ось тут починається найцікавіше. Суд почав вивчати не просто факт наявності довідки ВЛК, а те, як саме цей медичний огляд проводили. І виявив кілька серйозних прогалин.
По-перше, відповідач не надав направлення на ВЛК. А це не дрібниця. Пункт 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402) чітко вимагає: медичний огляд проводиться на підставі направлення – або в електронній формі через реєстр «Оберіг», або в паперовій. Суд витребував цей документ – але отримав тишу. Тобто довести, що направлення взагалі існувало, відповідач не зміг.
По-друге, чоловіка оглянули за один день. А в нього за плечима – 25 років із моменту виключення з обліку саме через хворобу нирок. І ось ключовий момент: у довідці ВЛК зафіксовано діагноз – короткозорість та астигматизм. Ані слова про нирки. Жодного огляду урологом чи нефрологом – лікарями, які мали б перевірити той самий стан здоров`я, через який чоловіка колись виключили з обліку.
По-третє, пункт 3.4 Положення №402 вимагає перед оглядом провести низку аналізів: кров, сеча, ЕКГ, флюорографія. У довідці ВЛК цих даних немає. Вони з`явилися лише в картці обстеження, але це не знімає питання про повноту самого обстеження.
Суд також звернув увагу: відповідач не довів, що позивачу дали можливість надати медичні документи про стан здоровя. А це прямий обовязок військовозобовязаного за пунктом 3.5 Положення №402 - і водночас обовязок ТЦК створити для цього умови.
Ключовий висновок суду
Порушення виявилися не формальними. Суд визнав: довідка ВЛК від 14 жовтня 2025 року не відповідає критеріям правомірності, визначеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення прийнято не у спосіб, визначений законом, і без урахування всіх обставин, які мають значення.
Наслідок: скасування наказу про призов від 15 жовтня 2025 року №1479 у частині, що стосується позивача.
А от із вимогою виключити чоловіка зі списків особового складу військової частини суд не погодився. Чому? Бо після зарахування до військової частини починають діяти інші правовідносини – проходження військової служби. І звільнення з неї регулюється окремим порядком: статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням №1153/2008. Жодна з цих норм не передбачає звільнення через скасування наказу про призов.
Що це означає на практиці
Скасування наказу про призов через порушення процедури ВЛК – реальний і дієвий спосіб захисту. Але він не є автоматичним. Потрібно довести, що порушення були не дріб`язковими, а суттєвими.
У цій справі суд спирався на три «кити»: відсутність направлення на ВЛК, неповнота медичного обстеження (не оглянули профільним спеціалістом за наявним захворюванням) і недоведеність того, що людині дали шанс подати свої медичні документи. Кожен із цих пунктів окремо може здаватися незначним, але разом вони створили картину процедурного хаосу.
Окремо варто наголосити на ще одному нюансі. Суд не оцінював діагноз позивача чи правильність визначення ступеня придатності – це компетенція Центральної військово-лікарської комісії. Суд перевіряв лише дотримання процедури. І цього виявилося достатньо для позитивного рішення.
До речі, суд також звернув увагу на важливу деталь: позивач не звертався до ВЛК вищого рівня для перегляду рішення. Це не стало перешкодою для задоволення позову, але в інших справах така бездіяльність може зіграти проти позивача.
Судові витрати та подальші кроки
Оскільки позов задовольнили частково, суд стягнув із ТЦК на користь позивача судовий збір – 1331,20 грн. А от щодо вимог до військової частини, в яких відмовили, витрати залишилися на позивачеві.
І ще один практичний момент, який суд підкреслив окремо: позивач не позбавлений права подати рапорт про звільнення з військової служби. Тобто скасування наказу про призов — це лише перший крок. Далі відкривається шлях до звільнення через стандартну процедуру, передбачену військовим законодавством.
Чесно кажучи, ця справа – гарний приклад того, як детальне вивчення процедурних порушень може переважити навіть аргумент про «незворотність» мобілізації. І водночас нагадування: суд не всемогутній. Він може скасувати незаконний наказ про призов, але не може просто взяти і виключити людину зі списків частини. Для цього є свій порядок, і його треба знати.