Скасування наказу про призов та виключення зі списків особового складу – це не абстракція з підручника, а цілком реальний результат для людини, яку за вісім років до мобілізації визнали непридатним до служби. Волинський окружний адміністративний суд 26 жовтня 2026 року задовольнив її позов повністю. Якщо у ваших документах є запис про виключення з військового обліку, ця історія варта уваги.
Що передувало спору
Усе почалося з тимчасового посвідчення військовозобов’язаного, виданого 17 березня 2023 року. У пунктах 8 та 14 цього документа чорним по білому записано: чоловіка ще 6 травня 2016 року призовна комісія визнала непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Підстава – графа І статті 21а наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
Той самий запис зберігався і в електронному документі. 24 травня 2026 року в застосунку «Резерв+» стояв статус «військовозобов’язаний», а в графі «Придатність» – «Непридатний з виключенням з військового обліку», дата ВЛК 06.05.2016.
Далі події прискорилися. 15 червня 2025 року на мобілізаційному пункті його оглянула військово-лікарська комісія і визнала придатним. Довідка ВЛК №2026-0615-1952-0681-7. 18 червня 2026 року начальник районного ТЦК видав наказ №433/12 про призов на військову службу під час мобілізації. А ще через день командир військової частини наказом №173 зарахував солдата до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Чоловік наполягав на простій речі: належного огляду він не проходив, аналізів не здавав, обстежень не було. Суду належало відповісти, чи може держава в особі ТЦК переграти власне рішення восьмирічної давнини.
Зняття з обліку і виключення – не одне й те саме
Ключ до справи лежить у статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII. Суд нагадав: законодавець чітко розділяє зняття з військового обліку та виключення з нього. Різними є і підстави, і правові наслідки.
Різниця вирішальна. Знятий з обліку громадянин залишається військовозобов’язаним – він просто тимчасово випав з обліку через переїзд, зміну даних чи інші життєві обставини. А виключений втрачає статус військовозобов’язаного назовсім. Цю позицію Верховний Суд висловив у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24 (пункти 37-39), і волинські судді її повністю підтримали.
Колись стаття 37 прямо називала підставою виключення тих, кого ВЛК визнала непридатними саме з виключенням з обліку. Згодом формулювання змінили: чинна частина шоста цієї статті говорить про громадян, визнаних непридатними до військової служби. Сенс від цього не зник. Держава в особі компетентного органу прийняла рішення, що людина служити не може, і звільнила її від військового обов’язку.
Висновок суду звучить категорично. Процедурно виключення з обліку означає, що особа більше не перебуває на військовому обліку, не має статусу військовозобов’язаного і не може бути призвана під час мобілізації.
Чому довідка ВЛК 2025 року не витримала перевірки
А тепер найцікавіше. Навіть якби з обліком усе було гаразд, медичний огляд у червні 2025 року однаково не пройшов би перевірку. І тут суд спирався на Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі – Положення №402).
Пункт 3.3 розділу II цього документа дозволяє повторно оглядати непридатних – але лише після обов’язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров’я, та ще й з електронним направленням, сформованим лікарем ВЛК у систему ЕСОЗ. Жодного доказу такого обстеження відповідачі суду не надали.
Далі – пункт 3.4. Перед оглядом людині мають зробити цілком конкретний набір досліджень:
- загальний аналіз крові та сечі;
- серологічні аналізи на ВІЛ, гепатит В і С, реакцію мікропреципітації;
- визначення групи крові та резус-належності;
- рентген органів грудної клітки й ЕКГ;
- для тих, кому за 40, – вимірювання внутрішньоочного тиску та аналіз крові на цукор.
Нічого з цього матеріали справи не підтвердили. У довідці навіть немає відмітки про ознайомлення позивача з постановою комісії. До того ж суд не побачив доказів, що рішення 2016 року хтось переглянув, скасував чи змінив у встановленому Положенням №402 порядку.
Окремо суд розібрав Закон України від 21.03.2024 №3621-IX. Він зобов’язав чоловіків віком від 25 до 60 років, яких раніше визнали обмежено придатними, до 5 червня 2025 року пройти повторний огляд. Але щодо тих, кого визнали непридатними, такого обов’язку законодавець не встановив. Тож вимога з’явитися на ВЛК була для позивача несподіванкою.
Наказ про призов і ланцюжок похідних рішень
Тягар чужих помилок не можна перекладати на людину – цю тезу суд повторив кілька разів. Порядок проведення призову, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, дозволяє призивати лише тих, хто придатний за станом здоров’я і не має права на відстрочку.
Працює тут і доктрина плодів отруйного дерева, яку суд прямо згадав у рішенні. Якщо первісне рішення протиправне, то й усе, що з нього виросло, теж не витримує критики. Скасування наказу про призов та виключення зі списків особового складу автоматично тягне за собою долю похідних наказів: і про призов, і про зарахування до військової частини.
Постанова Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22 підтверджує: людину можна звільнити саме через визнання протиправними наказів про мобілізацію та зарахування до списків частини. Тож аргумент представника ТЦК про безповоротність мобілізації суд відкинув. Інакше незаконно призвані люди просто не мали б способу відновити свої права.
Як суд відновлював порушене право
Тут криється найтонший момент. Формально стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» не називає скасування наказу про зарахування підставою для звільнення. Логіка проста: норма регулює ситуації, коли призов відбувся законно.
Але обмежитися голим скасуванням наказів означало б залишити людину в сірій зоні. Тому суд пішов далі й зобов’язав військову частину виключити її зі списків особового складу та звільнити зі служби. Орієнтиром стали статті 5 і 6 Кодексу адміністративного судочинства України: захист має бути ефективним, а не ілюзорним.
Ту саму думку не раз висловлював Європейський суд з прав людини. У справі «Дорани проти Ірландії» йдеться про механізм реального поновлення права, а в рішенні «Рисовський проти України» – про відповідальність держави за власні процедурні помилки. Ризик помилки несе держава, а не людина, якої ця помилка торкнулася.
Скільки коштувала справа і куди рухатися далі
За чотири позовні вимоги немайнового характеру позивач сплатив 5 324,80 грн судового збору. Оскільки позов задовольнили повністю, витрати розподілили так: по 1 331,20 грн стягнуто з ТЦК та установи, де працює ВЛК, а 2 662,40 грн – з військової частини.
Рішення ще не остаточне. Апеляційну скаргу можна подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту, про це прямо сказано у статті 255 КАС України.
Історія зі справи №140/8409/26 наочно показує: скасування наказу про призов та виключення зі списків особового складу – не привілей, а звичайний правовий наслідок помилки державного органу.
Що з цього винести практичного? Передусім записи. Виключення з військового обліку – не формальність, а юридичний факт із наслідками на роки. Якщо у вашому тимчасовому посвідченні чи в «Резерв+» стоїть «непридатний», зберіть документи: стару постанову або довідку ВЛК, витяги, листування. Суд у цій справі показав, де саме шукати слабкі місця нового огляду – направлення в ЕСОЗ, обстеження у спеціалізованому закладі, перелік аналізів, відмітка про ознайомлення. З таких деталей і складаються виграні справи.
