Скасування наказу про призов заброньованого військовозобов’язаного: що вирішив суд у справі № 380/10528/26
Скасування наказу про призов заброньованого військовозобов’язаного – тема, яка для багатьох звучить як щось із царини фантастики. Мовляв, якщо людину вже привезли до ТЦК, провели військово-лікарську комісію і зарахували до військової частини, то назад дороги немає. Львівський окружний адміністративний суд 3 листопада 2026 року довів протилежне. Рішенням у справі № 380/10528/26 під головуванням судді Морської Галини Михайлівни позов задоволено повністю.
Як усе почалося
Сьомого жовтня 2025 року ОСОБА_1 проходив перевірку військово-облікових документів. Працівникам поліції він пред’явив папери, які підтверджували належним чином оформлене бронювання від призову на військову службу під час мобілізації. Здавалося б, питання вичерпано. Але чоловіка доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Далі події розгорталися стрімко. Військово-лікарська комісія визнала його придатним до служби. Начальник центру видав наказ № 1335 від 7 жовтня 2025 року про призов і направлення до військової частини НОМЕР_1. Уже наступного дня командир частини наказом № 289 зарахував новоприбулого до списків особового складу та на всі види забезпечення. Посада – командир машини розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону.
А що ж бронювання? Витяг із застосунку «Резерв+», сформований 14 липня 2025 року, фіксував тип відстрочки – бронювання, строк дії – до 10 січня 2026 року. Тобто на день призову відстрочка була чинною. І це, к слову, не заперечував жоден із відповідачів.
Позов спершу не поспішили приймати. Ухвалою від 1 червня 2026 року заяву залишили без руху: суд просив пояснити причини пропуску строку звернення та надати відповідні докази. А вже 9 червня провадження відкрили і строк поновили, визнавши причини поважними.
Що говорили відповідачі
Обидва відповідачі позов не визнали і надіслали відзиви. Їхні доводи виглядали так:
- наказ про призов повністю реалізований, людина набула статусу військовослужбовця, а далі виникли нові правовідносини проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством;
- законодавство не передбачає звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов;
- позивач не подавав рапорту про звільнення і не довів наявності підстав, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Позивач відповів коротко і по суті. Він не стверджує, що після законного призову в нього з’явилася окрема підстава для звільнення. Навпаки: законних підстав для призову не існувало від самого початку, бо на момент мобілізації діяло бронювання. Отже, вимоги про скасування наказів та виключення зі списків – похідні від головного порушення.
Що знайшли в базі «Оберіг»
Самі лише пояснення сторін картини не давали, тож суд витребував у центру комплектування дані з реєстру «Оберіг». Питання поставили конкретно: чи мав ОСОБА_1 відстрочку станом на 7 жовтня 2025 року, тобто до початку мобілізаційної процедури.
Відповідь виявилася промовистою. З 5 травня 2025 року до 10 січня 2026 року чоловік був заброньований як працівник підприємства з кодом ЄДРПОУ 41130363. Підставою стала постанова Кабінету Міністрів України № 76. Дата відміни бронювання – 7 жовтня 2025 року, причина анулювання – «звернення особи».
Ось тут є момент, який варто тримати в голові. Позивач наполягає, що жодних заяв про скасування бронювання не писав. Виходить, відомості про відміну з’явилися рівно тоді, коли його привезли до центру комплектування. Суд цю суперечність помітив, але рішення будував на іншому: станом на 7 жовтня 2025 року бронювання діяло. Третя особа, товариство «Вигідна покупка», пояснень так і не подала.
Норми, на які сперся суд
Основою позиції стала стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Її пункт 1 частини 1 прямо встановлює: не підлягають призову під час мобілізації військовозобов’язані, заброньовані за підприємствами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, і які перебувають на спеціальному військовому обліку. Мета бронювання за статтею 24 того ж закону – забезпечити роботу органів і підприємств в особливий період. А стаття 25 окреслює, хто саме підлягає бронюванню.
Деталі процедури містить Порядок бронювання військовозобов’язаних за списком під час дії воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76. Ключове з нього:
- бронювання відбувається засобами Порталу Дія за списками, які формує керівник підприємства (пункт 25);
- протягом 72 годин особу автоматично переводять на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки (пункт 29);
- інформація про відстрочку відображається у військово-обліковому документі в електронній формі (пункт 30).
Висновок суду звучав прямо. Посадовці не перевірили належним чином право людини на відстрочку, не дотрималися встановленої процедури і всупереч Порядку № 76 видали наказ про призов. Тому наказ № 1335 від 7 жовтня 2025 року визнано протиправним та скасовано.
Додатково суд спирався на статті 1 та 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», які окреслюють поняття військового обов’язку та категорії громадян, а також на підпункти 4 і 5 частини 1 статті 24 цього ж закону про початок проходження служби.
Чи можливе скасування наказу про призов заброньованого військовозобов’язаного після зарахування до частини
Логіка тут вибудувана послідовно. Наказ про призов став безпосередньою правовою підставою для направлення до військової частини, а вже з нього виріс наказ № 289 про зарахування до списків. Зарахування, до речі, оформлюють виключно наказом по стройовій частині, про що йдеться в пункті 30 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280.
Суд чесно визнав незручний факт: законодавство не передбачає звільнення військовослужбовця через незаконний призов. До того ж командир частини власної протиправної поведінки не допускав. Але спосіб захисту порушеного права має бути ефективним. Інакше виходить абсурд: призов визнали незаконним, а людина далі служить. Показово, що чинним законодавством не передбачено й підстави для виключення зі списків частини за рішенням суду.
Тому командира військової частини НОМЕР_1 зобов’язали виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з військової служби. Лише в такому вигляді, на думку суду, скасування наказу про призов заброньованого військовозобов’язаного дає повне відновлення порушених прав, а не половину результату.
Витрати та строки оскарження
Судові витрати розподілили між двома відповідачами. З кожного на користь позивача стягнуто по 1597 гривень 44 копійки судового збору. Підстава – стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України: коли позов до суб’єкта владних повноважень задоволено, витрати покривають з бюджетних асигнувань відповідача. А обов’язок доводити правомірність свого рішення лежав саме на відповідачах, це частина 2 статті 77 названого Кодексу.
Рішення набирає законної сили після завершення строку на апеляційне оскарження. Подати скаргу можна протягом 30 днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Що з цього варто взяти в практику? Бронювання – це не просто відмітка в застосунку, а юридична підстава, яка зупиняє призов. Якщо військовозобов’язаний пред’явив чинну відстрочку, ТЦК не має права везти його на військово-лікарську комісію і видавати наказ про призов. А якщо порушення вже сталося, суд може не тільки скасувати незаконний наказ, а й зобов’язати частину звільнити людину. Скасування наказу про призов заброньованого військовозобов’язаного – тема, яка для багатьох звучить як щось із царини фантастики. Мовляв, якщо людину вже привезли до ТЦК, провели військово-лікарську комісію і зарахували до військової частини, то назад дороги немає. Львівський окружний адміністративний суд 3 листопада 2026 року довів протилежне. Рішенням у справі № 380/10528/26 під головуванням судді Морської Галини Михайлівни позов задоволено повністю.
Як усе почалося
Сьомого жовтня 2025 року ОСОБА_1 проходив перевірку військово-облікових документів. Працівникам поліції він пред’явив папери, які підтверджували належним чином оформлене бронювання від призову на військову службу під час мобілізації. Здавалося б, питання вичерпано. Але чоловіка доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Далі події розгорталися стрімко. Військово-лікарська комісія визнала його придатним до служби. Начальник центру видав наказ № 1335 від 7 жовтня 2025 року про призов і направлення до військової частини НОМЕР_1. Уже наступного дня командир частини наказом № 289 зарахував новоприбулого до списків особового складу та на всі види забезпечення. Посада – командир машини розвідувального відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону.
А що ж бронювання? Витяг із застосунку «Резерв+», сформований 14 липня 2025 року, фіксував тип відстрочки – бронювання, строк дії – до 10 січня 2026 року. Тобто на день призову відстрочка була чинною. І це, к слову, не заперечував жоден із відповідачів.
Позов спершу не поспішили приймати. Ухвалою від 1 червня 2026 року заяву залишили без руху: суд просив пояснити причини пропуску строку звернення та надати відповідні докази. А вже 9 червня провадження відкрили і строк поновили, визнавши причини поважними.
Що говорили відповідачі
Обидва відповідачі позов не визнали і надіслали відзиви. Їхні доводи виглядали так:
- наказ про призов повністю реалізований, людина набула статусу військовослужбовця, а далі виникли нові правовідносини проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством;
- законодавство не передбачає звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов;
- позивач не подавав рапорту про звільнення і не довів наявності підстав, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Позивач відповів коротко і по суті. Він не стверджує, що після законного призову в нього з’явилася окрема підстава для звільнення. Навпаки: законних підстав для призову не існувало від самого початку, бо на момент мобілізації діяло бронювання. Отже, вимоги про скасування наказів та виключення зі списків – похідні від головного порушення.
Що знайшли в базі «Оберіг»
Самі лише пояснення сторін картини не давали, тож суд витребував у центру комплектування дані з реєстру «Оберіг». Питання поставили конкретно: чи мав ОСОБА_1 відстрочку станом на 7 жовтня 2025 року, тобто до початку мобілізаційної процедури.
Відповідь виявилася промовистою. З 5 травня 2025 року до 10 січня 2026 року чоловік був заброньований як працівник підприємства з кодом ЄДРПОУ 41130363. Підставою стала постанова Кабінету Міністрів України № 76. Дата відміни бронювання – 7 жовтня 2025 року, причина анулювання – «звернення особи».
Ось тут є момент, який варто тримати в голові. Позивач наполягає, що жодних заяв про скасування бронювання не писав. Виходить, відомості про відміну з’явилися рівно тоді, коли його привезли до центру комплектування. Суд цю суперечність помітив, але рішення будував на іншому: станом на 7 жовтня 2025 року бронювання діяло. Третя особа, товариство «Вигідна покупка», пояснень так і не подала.
Норми, на які сперся суд
Основою позиції стала стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Її пункт 1 частини 1 прямо встановлює: не підлягають призову під час мобілізації військовозобов’язані, заброньовані за підприємствами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, і які перебувають на спеціальному військовому обліку. Мета бронювання за статтею 24 того ж закону – забезпечити роботу органів і підприємств в особливий період. А стаття 25 окреслює, хто саме підлягає бронюванню.
Деталі процедури містить Порядок бронювання військовозобов’язаних за списком під час дії воєнного стану, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76. Ключове з нього:
- бронювання відбувається засобами Порталу Дія за списками, які формує керівник підприємства (пункт 25);
- протягом 72 годин особу автоматично переводять на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки (пункт 29);
- інформація про відстрочку відображається у військово-обліковому документі в електронній формі (пункт 30).
Висновок суду звучав прямо. Посадовці не перевірили належним чином право людини на відстрочку, не дотрималися встановленої процедури і всупереч Порядку № 76 видали наказ про призов. Тому наказ № 1335 від 7 жовтня 2025 року визнано протиправним та скасовано.
Додатково суд спирався на статті 1 та 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», які окреслюють поняття військового обов’язку та категорії громадян, а також на підпункти 4 і 5 частини 1 статті 24 цього ж закону про початок проходження служби.
Чи можливе скасування наказу про призов заброньованого військовозобов’язаного після зарахування до частини
Логіка тут вибудувана послідовно. Наказ про призов став безпосередньою правовою підставою для направлення до військової частини, а вже з нього виріс наказ № 289 про зарахування до списків. Зарахування, до речі, оформлюють виключно наказом по стройовій частині, про що йдеться в пункті 30 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280.
Суд чесно визнав незручний факт: законодавство не передбачає звільнення військовослужбовця через незаконний призов. До того ж командир частини власної протиправної поведінки не допускав. Але спосіб захисту порушеного права має бути ефективним. Інакше виходить абсурд: призов визнали незаконним, а людина далі служить. Показово, що чинним законодавством не передбачено й підстави для виключення зі списків частини за рішенням суду.
Тому командира військової частини НОМЕР_1 зобов’язали виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з військової служби. Лише в такому вигляді, на думку суду, скасування наказу про призов заброньованого військовозобов’язаного дає повне відновлення порушених прав, а не половину результату.
Витрати та строки оскарження
Судові витрати розподілили між двома відповідачами. З кожного на користь позивача стягнуто по 1597 гривень 44 копійки судового збору. Підстава – стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України: коли позов до суб’єкта владних повноважень задоволено, витрати покривають з бюджетних асигнувань відповідача. А обов’язок доводити правомірність свого рішення лежав саме на відповідачах, це частина 2 статті 77 названого Кодексу.
Рішення набирає законної сили після завершення строку на апеляційне оскарження. Подати скаргу можна протягом 30 днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Що з цього варто взяти в практику? Бронювання – це не просто відмітка в застосунку, а юридична підстава, яка зупиняє призов. Якщо військовозобов’язаний пред’явив чинну відстрочку, ТЦК не має права везти його на військово-лікарську комісію і видавати наказ про призов. А якщо порушення вже сталося, суд може не тільки скасувати незаконний наказ, а й зобов’язати частину звільнити людину.