Скасування постанови ТЦК про штраф у розмірі 17 000 гривень – реальна історія, яка трапилася в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області 14 серпня 2026 року. Суд визнав, що територіальний центр комплектування діяв із грубими процедурними помилками, і просто скасував штраф. Давайте розберемося, що саме пішло не так у діях ТЦК і чому це рішення може стати в пригоді вам.
Що сталося: повістка, яка не дійшла
Уявіть: ви живете своїм життям, оновлюєте дані через «Резерв+», маєте позначку «придатний» після ВЛК – і раптом дізнаєтеся від виконавчої служби, що на вас висить штраф у 17 000 гривень. Саме так сталося з позивачем у цій справі.
16 лютого 2026 року ТЦК направив йому повістку рекомендованим листом – викликали на 26 лютого для проходження медичного огляду. Але позивач про цей лист навіть не здогадувався. Пошта повернула відправлення з відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою». Через два місяці, 17 квітня, начальник ТЦК виніс постанову №БЦРТЦК/1/51БП/26 – визнав чоловіка винним за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і наклав штраф.
Ключовий момент: жодного протоколу про адміністративне правопорушення не складали. Жодного повідомлення про дату розгляду справи позивач не отримував. Про штраф він дізнався лише 27 травня – з відповіді Державної виконавчої служби.
Аргументи ТЦК: чому вони вважали штраф законним
Відповідач наполягав: повістку направили за адресою зареєстрованого місця проживання, а іншої адреси позивач через «Резерв+» не повідомляв. У відзиві на позов представник ТЦК стверджував, що повернення листа з відміткою «адресат відсутній» – це і є належне підтвердження оповіщення. Мовляв, раз чоловік не з’явився і про причини не повідомив, то штраф цілком обґрунтований.
А ще ТЦК зазначив, що разом із повісткою позивачу нібито надіслали повідомлення №1/925 – мовляв, якщо не прийдете за повісткою, розгляд справи відбудеться 17 квітня без вас.
Що насправді виявив суд
Суддя Бондаренко О. В. дослідила матеріали справи – і картина склалася зовсім інша.
По-перше, з’ясувалося, що повідомлення №1/925 про дату розгляду справи… відправили лише 9 квітня 2026 року. Тобто за вісім днів до самого засідання. А пошта повернула цей лист 19 квітня – через два дні після того, як постанову вже винесли. Як тут можна говорити про належне повідомлення?
По-друге – і це, мабуть, найважливіше – суд звернув увагу на порушення самих Правил надання послуг поштового зв’язку. Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» і «Вручити особисто» мають вручатися адресату під підпис. Якщо людини немає вдома – працівник пошти зобов’язаний зателефонувати їй або залишити повідомлення в абонентській скриньці. І лише через три робочі дні після цього, якщо адресат так і не з’явився, лист повертають із позначкою «адресат відсутній».
У матеріалах справи не було жодного доказу, що пошта телефонувала позивачу або залишала повідомлення в скриньці. А без цього сама лише відмітка на конверті – слабкий аргумент.
Дві обов’язкові умови, яких не було
Тут важливий момент. Частина 6 статті 258 КУпАП дозволяє ТЦК виносити постанову без складання протоколу, але лише за двох умов одночасно: особа належним чином повідомлена про виклик, і в ТЦК є беззаперечні документи, які підтверджують, що особа цей виклик отримала.
Суд чітко встановив: жодна з цих умов не виконана. Підтвердження отримання повістки позивачем у справі відсутнє. Саме направлення листа і його фактичне отримання – це різні речі, і закон вимагає саме другого.
Іншими словами, ТЦК не мав права застосовувати спрощену процедуру. Мав складати протокол, мав викликати людину на розгляд справи, мав роз’яснити їй права. Нічого цього зроблено не було.
Чому це важливо для інших військовозобов’язаних
Суд послався на усталену практику Верховного Суду: процедурні порушення при розгляді адміністративної справи – самостійна й безумовна підстава для скасування постанови. Якщо вас не повідомили про дату розгляду – це вже достатній аргумент для оскарження.
Крім того, суддя звернула увагу на примітку до статті 210 КУпАП: положення статей 210 і 210-1 не застосовуються, якщо держатель реєстру «Оберіг» може отримати потрібні дані через електронну взаємодію з іншими державними реєстрами. ТЦК не довів, що не міг отримати інформацію про позивача в такий спосіб.
Ну і фінальний акорд – презумпція невинуватості. Усі сумніви тлумачаться на користь особи, яку притягують до відповідальності. Це конституційний принцип, і Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував: адміністративна відповідальність за своєю суттю аналогічна кримінальній. Отже, стандарти доказування мають бути високими.
У цій справі суд не побачив належних доказів ані події правопорушення, ані вини позивача. Постанову №БЦРТЦК/1/51БП/26 скасували, справу закрили, а з ТЦК ще й стягнули 665,60 грн судового збору на користь позивача.
Історія показова тим, що навіть у воєнний час процедура має значення. Не тому, що хтось шукає лазівки ухилитися від обов’язків, а тому, що закон – один для всіх. І коли державний орган його порушує, суд має важелі це виправити.