Скасування постанови ТЦК та СП про адміністративне стягнення здається майже неможливим, коли тримаєш у руках конверт із рішенням про штраф. Та Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у справі № 2-а/686/333/26 довів протилежне: посадовець територіального центру комплектування оштрафував людину на 17 000 гривень за неявку за повісткою, а суд цю постанову скасував. Розберімо, на чому саме спіткнувся ТЦК.
Постанова № R603604 датована 02.07.2026. Її виніс т.в.о. начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Посадовець виходив із того, що громадянин не прибув у строк і місце, зазначені в повістці. Кваліфікація – ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Громадянин із таким рішенням не погодився і звернувся до суду. У позові він наполягав: постанову ухвалили з порушенням КУпАП, Порядку № 560 і Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Просив скасувати її та закрити провадження у справі.
Ухвалою від 14.07.2026 суд відкрив провадження і призначив розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідач відзив на позов не подав. А за ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доводити правомірність свого рішення лежить саме на суб’єкті владних повноважень. ТЦК цей обов’язок не виконав.
Що закон вимагає від людини з повісткою
Пункт 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов’язує громадян з’являтися за викликом до ТЦК у строк та місце, вказані в повістці. Абзац 7 ч. 3 тієї ж статті додає: отримав повістку – прибудь. Про це ж говорить і ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992.
Механіку виклику прописує Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Пункти 23, 24, 27, 34 і 41 цього документа визначають, з якою метою людину викликають, як надсилають повістку і що вважається належним підтвердженням оповіщення.
Повістку надсилають рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Адреса – місце проживання, вказане під час уточнення облікових даних, або зареєстроване місце, якщо людина свої дані не уточнила. Належним підтвердженням оповіщення буде день отримання листа, день відмітки про відмову його отримати або день відмітки про відсутність особи за адресою.
Поважними причинами неявки Порядок називає стихійне лихо, хворобу, воєнні дії та їхні наслідки, смерть близького родича. Про причини треба повідомити протягом трьох днів, а прибути – не пізніше семи календарних днів.
Де розсипалася позиція ТЦК
Суд дослідив матеріали і побачив просту річ: доказів немає. Суб’єкт владних повноважень не надав ні підтвердження, що повістку надіслали поштою на зареєстроване місце проживання, ні самої повістки. А без цього годі говорити про обізнаність людини щодо виклику.
Тут важливий момент, про який часто забувають. За ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачена відповідальність. Притягнути до відповідальності можна лише тоді, коли доведено і подію порушення, і вину особи. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь людини.
Суд спирався і на практику Європейського суду з прав людини. У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) наголошено: докази, покладені в основу висновку про винність, мають бути достатніми й переконливими. У справі Daktaras v. Lithuania (скарга № 42095/98) суд зазначив, що презумпція невинуватості обов’язкова не лише для судів, а й для поліції та інших державних установ.
Рішення у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» від 10 лютого 1995 року розширює це правило на всі органи держави. А у справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Уряд України визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Конституційний Суд України у рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 теж підкреслив, що адміністративна відповідальність ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях.
Три місяці, які вирішили долю штрафу
Друга підстава для скасування виявилася ще простішою. Стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює строки, після яких накласти адміністративне стягнення вже неможливо. Частина 9 цієї статті дозволяє стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення.
Днем вчинення і водночас виявлення порушення суд визнав 14.02.2026. Саме цієї дати до Національної поліції надійшло звернення щодо розшуку людини, про що прямо сказано в оскаржуваній постанові. А саму постанову винесли 02.07.2026. Тобто через чотири з половиною місяці, поза межами тримісячного строку.
Отже, на момент накладення штрафу строк уже сплив. І це самостійна, достатня причина скасувати постанову, навіть якби з доказами все було гаразд.
Що отримав позивач
Позов задовольнили. Скасування постанови ТЦК та СП стало результатом двох незалежних підстав: недоведеної вини і пропущеного строку. Постанову від 02.07.2026 № R603604 про штраф у 17 000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасували, а провадження у справі закрили на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Окрім цього, суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК на користь позивача судовий збір у розмірі 532 гривні 48 копійок. Рішення можна оскаржити до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Що з цього варто взяти собі
Історія зі скасуванням постанови ТЦК та СП показує просту річ: штраф можна оспорити, якщо порушено процедуру. Суд не оцінював, чи дійсно людина мала прийти за повісткою. Він дивився на інше: чи довів орган факт належного виклику і чи вклався в строки.
Корисно зберігати всі документи: повістки, конверти, поштові повідомлення, довідки про хворобу. Якщо не прийшли за викликом із поважної причини, повідомте про це ТЦК протягом трьох днів. Зробити це можна особисто або будь-яким іншим способом, а потім прибути протягом семи календарних днів.
Витяг із військово-облікового документа в застосунку Резерв+ теж стане в пригоді. У цій справі він підтвердив, що людина перебуває на військовому обліку, а також містив запис про порушення правил військового обліку і дату звернення до поліції. Ця дата зрештою й перетворилася на точку відліку для строку.
І ще один момент. Позиція «мене не було вдома, отже, я нічого не отримував» у суді не працює як самостійний аргумент. Надсилання повістки на зареєстровану адресу створює презумпцію обізнаності. Але цю презумпцію хтось має довести. Саме тут ТЦК і провалив справу, бо не показав ні поштового повідомлення, ні повістки.
Коли йдеться про скасування постанови ТЦК та СП, значення має найдрібніший папір. Копію постанови, повістку, витяг із Резерв+ і всі довідки варто віддати адвокату, який веде такі справи. Звичайна дата звернення до поліції може виявитися тим самим аргументом, який знімає штраф.