Скасування постанови ВЛК через три роки після її ухвалення – саме з такою ситуацією зіткнувся військовозобов’язаний, коли дізнався, що його знову розшукує ТЦК. У грудні 2022 року чоловіка визнали непридатним до військової служби та виключили з обліку. А в березні 2025-го Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України це рішення скасувала. Чи законно – розбирався Київський окружний адміністративний суд у справі №367/173/26.
Що сталося: хронологія подій
У грудні 2022 року військово-лікарська комісія при одному з ТЦК ухвалила постанову, оформлену довідкою №5/215. Відповідно до неї чоловіка визнали непридатним до військової служби на підставі статті 39-а графи III Розкладу хвороб. Його виключили з військового обліку, а в тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного з’явилася відповідна відмітка з посиланням на пункт 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Минуло майже три роки. У вересні 2025-го чоловік відкрив застосунок «Резерв+» і побачив те, чого ніяк не очікував: його розшукує ТЦК та СП через порушення військового обліку. При цьому в графі «Постанова ВЛК» усе ще значилося: «непридатний з виключенням з військового обліку, дата ВЛК: 13.12.2022». Парадоксальна ситуація: людина непридатна, але її чомусь шукають.
Адвокатський запит прояснив картину. Виявилося, що 26 березня 2025 року Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України своїм рішенням (протокол №2025-0326-1331) скасувала постанову ВЛК трирічної давнини. Підстава – на думку ЦВЛК, постанова була оформлена неправильно.
Чому ЦВЛК скасувала довідку
Центральна військово-лікарська комісія послалася на порушення пунктів 22.5 та 22.6 глави 22 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Це Положення затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, і саме ним керуються всі ВЛК під час ухвалення рішень.
Суть претензії зводилася ось до чого: постанова щодо офіцера запасу мала оформлюватися свідоцтвом про хворобу, а не довідкою ВЛК. Тобто обрали не той бланк – і через це весь медичний висновок втратив силу. Принаймні так вирішила ЦВЛК.
Крім того, комісія постановила, що чоловік має пройти контрольний медичний огляд повторно. Іншими словами – повернутися на три роки назад і пройти всю процедуру заново.
Що сказав суд: не можна міняти правила гри заднім числом
Київський окружний адміністративний суд підійшов до справи системно і насамперед порівняв дві редакції Положення №402 – ту, що діяла у грудні 2022 року, і ту, що була чинною у березні 2025-го. І ось тут відкрилася ключова деталь.
У редакції від 16 квітня 2021 року (чинній на момент винесення постанови ВЛК) пункт 22.5 передбачав, що у воєнний час свідоцтво про хворобу складається на офіцерів запасу, а «у всіх інших випадках постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК». Натомість редакція від 28 лютого 2025 року (чинна на момент перегляду) вже інакше регулювала це питання – під час особливого періоду свідоцтво про хворобу складалося на всіх військовозобов’язаних, визнаних непридатними.
Іншими словами, ЦВЛК застосувала правила 2025 року до рішення, ухваленого у 2022-му. А це пряме порушення статті 58 Конституції України.
Суд нагадав: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це не просто гарна фраза – це конституційний принцип, який Конституційний Суд України неодноразово тлумачив у своїх рішеннях. Зокрема, у рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 КСУ чітко вказав: до події чи факту застосовується той нормативний акт, під час дії якого вони настали.
Єдиний виняток – коли новий акт пом’якшує або скасовує відповідальність особи. Але у випадку з формою бланка ВЛК про жодне пом’якшення не йдеться.
Правова визначеність як частина верховенства права
Суд також звернув увагу на принцип юридичної визначеності – одну зі складових верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Громадянин має право знати, що рішення, ухвалене щодо нього за чинними на той момент правилами, не буде переглянуте через роки лише тому, що хтось вирішив змінити порядок оформлення документів.
Чесно кажучи, логіка тут проста й зрозуміла навіть без юридичної освіти. Уявіть, що ви склали іспит з водіння у 2022 році за правилами, які тоді діяли. А через три роки вам кажуть: «Знаєте, ми змінили правила – тепер треба було складати інакше, тому ваші права анульовано». Абсурдно? Саме так і вчинила ЦВЛК, тільки ціна питання була значно вищою, ніж водійське посвідчення.
Результат розгляду справи
Київський окружний адміністративний суд 18 червня 2026 року ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково.
По-перше, рішення Центральної військово-лікарської комісії, оформлене витягом з протоколу №2025-0326-1331 від 26.03.2025 року, визнано протиправним і скасовано.
По-друге, суд зобов’язав ТЦК виключити чоловіка з військового обліку відповідно до постанови ВЛК, оформленої довідкою №5/215 від 13.12.2022 року, а також внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
По-третє, з ЦВЛК стягнуто судовий збір у розмірі 1211,20 грн на користь позивача.
Вимогу «вважати дійсною постанову ВЛК» суд не задовольнив – такого способу захисту Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає. Але це й не було критичним, адже скасування рішення ЦВЛК автоматично повернуло силу попередній постанові.
Про що варто пам’ятати
Ця справа – хороша ілюстрація того, як працює принцип незворотності закону в часі. Якщо рішення ухвалене за правилами, чинними на момент його прийняття, то зміна цих правил не може бути підставою для автоматичного перегляду. І байдуже, чи йдеться про форму бланка, процедуру огляду, чи будь-який інший аспект – державний орган не має права застосовувати нову редакцію нормативного акта до старих правовідносин.
Крім того, коли йдеться про скасування постанови ВЛК, варто уважно перевіряти, якими саме нормами керувалася комісія, що переглядала рішення. Якщо це норми, що набули чинності після ухвалення первинної постанови – є всі підстави для судового оскарження.
І ще один важливий момент: відповідачі у цій справі навіть не подали відзивів на позов. Можливо, тому що й самі розуміли хиткість своєї позиції. А можливо – через звичайну бюрократичну інерцію. Але факт залишається фактом: відсутність заперечень з боку державного органу зовсім не означає автоматичної перемоги в суді. Позивачеві все одно довелося доводити свою правоту, спираючись на Конституцію та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. І суд цю правоту підтвердив.