Скасування постанови ВЛК про причинний зв’язок захворювання – це інструмент, який дозволяє військовослужбовцю відстояти свої права, коли комісія змінює висновок без медичних підстав. Львівський окружний адміністративний суд 09 листопада 2026 року частково задовольнив саме такий позов (справа № 380/12055/26, головуючий суддя Р.І. Кузан).
Один діагноз і дві постанови з протилежним змістом
Позивача призвали до Збройних Сил України 22.07.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022. Служив він оператором протитанкових ракетних комплексів, а згодом – штаб-сержантом групи розвідки. За довідками військових частин від 06.11.2025 № 14660 та від 13.01.2026 № 5702 він з 07.07.2023 по 18.08.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Має посвідчення учасника бойових дій.
19.08.2025 під час ультразвукового дослідження та тонкоголкової аспіраційної біопсії лікарі виявили папілярний рак щитоподібної залози. Уже 02.09.2025 у Науково-практичному центрі ендокринної хірургії йому провели тиреоїдектомію, центральну та лівобічну модифіковану дисекцію шиї і лімфаденектомію. З 13.10.2025 по 20.10.2025 чоловік пройшов курс радіойодотерапії у Львівському онкологічному регіональному лікувально-діагностичному центрі.
Далі почалася історія з документами, яка й привела до суду. 28.01.2026 ВЛК Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Західного регіону видала довідку № 2026-0128-1357-2222-0, де щодо захворювання з кодами E89.0 та E66.91 записала: «Захворювання, ТАК, пов’язане із захистом Батьківщини». Те саме формулювання потрапило і в свідоцтво про хворобу від 29.01.2026 № 2026-0129-1556-0363-7.
Проте 09.02.2026 штатна 16 Регіональна військово-лікарська комісія протоколом № 2026-0209-1054-2118-7 свідоцтво не затвердила. Підстава – «необґрунтовано встановлено причинний зв’язок (з проходженням в/с), в анамнезі – левотироксин». Після цього 16.02.2026 з’явилося нове свідоцтво № 2026-0216-0939-2791-0, у якому причинний зв’язок того самого захворювання змінили на «Захворювання, ТАК, пов’язане із проходженням військової служби». А 20.02.2026 протоколом № 2026-0220-1415-0948-3 цю постанову затвердили.
Що доводили відповідачі
Обидва відповідачі просили в позові відмовити. 16 РВЛК наполягала, що встановлення причинного зв’язку – виключна компетенція комісій, а їхні повноваження є дискреційними. Як аргументи наводили постанови Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 802/468/17-а, від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 та від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, а також рішення Європейського суду з прав людини «Педерсен і Бодзгор проти Данії».
ВЛК Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги додала свою версію. Мовляв, саме 16 РВЛК зобов’язала оформити документ належним чином, а нове свідоцтво склали «враховуючи висновок» штатної комісії. Ще один спільний аргумент – позивач не скористався правом звернутися до 16 РВЛК або до Центральної військово-лікарської комісії, а отже, обрав неналежний спосіб захисту.
Чому похід до ЦВЛК не є обов’язковим
Тут важливий момент. Підпункт 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, прямо говорить: постанова ВЛК регіону може бути оскаржена у ЦВЛК або в судовому порядку. Це альтернатива, а не черговість дій.
Обов’язкового досудового порядку для таких спорів закон не встановлює. Більше того, частина 3 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України називає відмову від права на суд недійсною. Додатковий аргумент суду теж виглядає логічно: оскаржувану постанову вже розглядала штатна ВЛК регіону і затвердила її протоколом від 20.02.2026. Тож вимагати від людини ще раз іти до тієї самої комісії означає пропонувати їй ходити по колу.
Межі, за які суд не виходить
Водночас суд чесно окреслив, що саме він перевіряє. У постанові від 09.10.2019 у справі № 802/468/17-а Верховний Суд зазначив, що встановлення причинного зв’язку належить до компетенції ВЛК. У постанові від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22 ідеться про те, що визначення діагнозу є дискреційним повноваженням комісії, а суд перевіряє лише процедуру.
Але з цього не випливає, що рішення комісії неможливо перевірити взагалі. Суд має право оцінити акт за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України: чи дотримано процедуру і чи враховано всі обставини, які мають значення. Саме тут і виявилися проблеми.
Дві нескасовані постанови щодо одного захворювання
Ключове порушення виглядає серйозно. Щодо одного й того самого захворювання з кодами E89.0 та E66.91 існували дві чинні постанови з протилежним змістом. Довідка від 28.01.2026 говорила про зв’язок із захистом Батьківщини, а свідоцтво від 16.02.2026 – про зв’язок із проходженням військової служби. При цьому попередню постанову ніхто не скасував і не відмінив.
А абзац другий пункту 21.13 глави 21 розділу II Положення № 402 вимагає прямо протилежного. Якщо є підстави змінити постанову про причинний зв’язок, попередню постанову треба скасувати (відмінити) одночасно з прийняттям нової. Такий стан речей суперечить принципу правової визначеності зі статті 8 Конституції України та частини 1 статті 6 КАС України і фактично блокує для людини реалізацію її прав. Тому скасування постанови ВЛК про причинний зв’язок захворювання в частині цього діагнозу стало для суду логічним кроком.
Той самий огляд і жодного нового медичного документа
Друга проблема – зміст нового свідоцтва. Його склали за результатами того самого медичного огляду, проведеного 29 січня 2026 року. Пункти про скарги, анамнез, лікування, об’єктивне дослідження і спеціальні дослідження залишилися ідентичними. Нових медичних даних, які б пояснювали зміну формулювання, у документі немає.
Підстава, яку 16 РВЛК записала у протоколі від 09.02.2026, теж не тримається купи. Формулювання «пов’язане з проходженням військової служби» у свідоцтві від 29.01.2026 стосувалося зовсім іншого захворювання – з кодом I34.0. А левотироксин позивачу призначили після тиреоїдектомії та радіойодотерапії, тобто він є наслідком лікування, а не доказом того, що хвороба виникла до служби.
Окремо суд звернув увагу, що у свідоцтві від 16.02.2026 немає оцінки довідки військової частини від 06.11.2025 № 14660, посвідчення учасника бойових дій і висновків лікаря-хірурга від 10.12.2025 та лікаря-ендокринолога від 16.12.2025. А ще свідоцтво підписав голова ВЛК 26.03.2026, тобто більш ніж через місяць після затвердження. Хоч абзац перший пункту 22.4 глави 22 розділу II Положення № 402 відводить на підписання не більше наступного робочого дня.
Що вирішив суд
Позов задовольнили частково. Скасування постанови ВЛК про причинний зв’язок захворювання торкнулося лише одного діагнозу: суд визнав протиправною та скасував постанову, оформлену свідоцтвом про хворобу від 16.02.2026 № 2026-0216-0939-2791-0, у частині встановлення причинного зв’язку захворювання з кодами E89.0 та E66.91. Так само скасовано протокол 16 РВЛК від 20.02.2026 № 2026-0220-1415-0948-3 у відповідній частині.
Решту вимог відхилили. Постанови про непридатність до військової служби, про потребу у відпустці для лікування на 30 календарних днів і про причинний зв’язок інших захворювань з кодами I34.0, J34.2, J30.0, J32.1 та H52.1 позивач не оспорював, і вони залишилися чинними. Скасовувати документ повністю означало б позбавити людину результатів огляду, проти яких вона не заперечувала.
Судовий збір у розмірі 1331,20 грн стягнули з відповідачів за рахунок їхніх бюджетних асигнувань, по 665,60 грн з кожного. Апеляційну скаргу можна подати протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
І ще одна деталь, яка має практичне значення. Скасування постанови ВЛК про причинний зв’язок захворювання не залишає питання підвішеним. За пунктами 21.1 та 21.4 глави 21 розділу II Положення № 402 комісія зобов’язана встановити причинний зв’язок, якщо під час огляду виявлено діагноз. Тож після набрання рішенням законної сили відповідачі мають вирішити це питання заново – уже з урахуванням усіх документів і правової оцінки суду.
