Скасування розшуку ТЦК – тема, яка сьогодні хвилює тисячі військовозобов’язаних українців. Уявіть: ви відкриваєте застосунок «Резерв+», а там – інформація про порушення правил військового обліку та звернення до Національної поліції. Вас оголошено в розшук. Але ви навіть не отримували жодної повістки. Знайома ситуація? Саме такий випадок став предметом розгляду в Тернопільському окружному адміністративному суді, і рішення у справі №500/2790/26 від 7 вересня 2026 року заслуговує на детальний розбір.
Що трапилося: суть конфлікту
Позивач – військовозобов’язаний, який перебуває на обліку в одному з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. У квітні 2026 року він виявив у своєму електронному військово-обліковому документі через «Резерв+» неприємну новину: запис про порушення правил військового обліку. Причина – нібито не пройшов військово-лікарську комісію, а ТЦК вже звернувся до поліції.
Ось тільки позивач стверджував, що жодної повістки не отримував. Ні особисто в руки, ні поштою.
Відповідач — ІНФОРМАЦІЯ_3 — наполягав на іншому. За його версією, 9 березня 2026 року було виписано повістку №6755766, якою позивача викликали на 27 березня для уточнення даних. Не дочекавшись, 2 квітня ТЦК створив електронне звернення (номер Е5032799) до Тернопільського районного управління поліції.
Здавалося б, стандартна процедура. Громадянин не з’явився – ТЦК звернувся до поліції. Але є один нюанс, який зруйнував усю позицію відповідача.
Ахіллесова п’ята позиції ТЦК
Представник позивача – адвокат – поставив просте й водночас убивче запитання: а де докази вручення повістки?
І справді, відповідач долучив до відзиву копію повістки та витяг із розпорядження від 9 березня 2026 року №1619. Але жодного підтвердження того, що цю повістку хтось направляв позивачу – ні поштової квитанції, ні опису вкладення, ні повідомлення про вручення. Позивач тим часом послідовно заперечував сам факт отримання виклику.
Адвокат навіть подав окремий запит до ТЦК із проханням надати докази направлення повістки. Відповіді не було.
Що каже закон про оповіщення
Тут важливий момент, який варто знати кожному військовозобов’язаному. Порядок №560, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року, чітко визначає, що є належним підтвердженням оповіщення.
Якщо повістку вручають особисто – має бути підпис про отримання або відеозапис вручення. Якщо надсилають поштою – потрібне рекомендоване відправлення з описом вкладення та повідомленням про вручення. І далі: день отримання листа, або день відмови від отримання, або день фіксації відсутності особи за адресою – все це має підтверджуватися документами поштового оператора.
У матеріалах справи – нічого з переліченого. Жодного доказу, що повістка №6755766 взагалі залишала стіни ТЦК.
Суд звернув увагу на це в першу чергу. І логіка тут проста: якщо немає доказів оповіщення – немає факту порушення. Бо не можна порушити обов’язок, про який тобі не повідомили.
Чому суд став на бік позивача
Ключовий висновок суду звучить так: внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів про неприбуття за повісткою – безпідставне, якщо відповідач не довів факт належного оповіщення.
Суд також послався на пункт 41 Порядку №560, який містить вичерпний перелік того, що вважається належним підтвердженням оповіщення. І на статтю 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – саме вона дає керівнику ТЦК право звертатися до поліції щодо адміністративного затримання. Але це право виникає лише за умови, що громадянин справді не виконав обов’язок з’явитися за викликом.
Коло замкнулося: немає доказів виклику – немає порушення – немає підстав для звернення до поліції.
Що вирішив суд і як це працює на практиці
Рішенням у справі №500/2790/26 суд частково задовольнив позов. Визнав протиправними дії відповідача щодо внесення до Реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку. І, що найважливіше, зобов’язав ТЦК:
- виключити ці дані з Реєстру;
- повідомити органи Національної поліції про відсутність правових підстав для адміністративного затримання позивача та його доставлення до ТЦК.
Іншими словами, скасування розшуку ТЦК через суд – це цілком реальний механізм, коли ви можете довести, що вас належним чином не повідомили про виклик.
Крім того, суд стягнув з відповідача на користь позивача половину судового збору – 665,60 грн, а також 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Щоправда, адвокат просив 26 000 грн, але суд визнав цю суму неспівмірною з обсягом фактично наданих послуг.
Чому ця справа важлива для вас
Чесно кажучи, ця справа – не про якусь унікальну юридичну конструкцію. Вона про базовий принцип: державний орган не може покладати на громадянина негативні наслідки, якщо сам не виконав вимоги закону щодо належної процедури.
Повістка – це не просто папірець із печаткою. Це документ, який має бути або вручений особисто під підпис (чи під відеозапис), або направлений рекомендованим листом із описом вкладення. Усе інше – юридичне ніщо.
І коли ви бачите в «Резерв+» інформацію про порушення, але при цьому жодної повістки не отримували – знайте: у вас є всі шанси домогтися скасування розшуку ТЦК у судовому порядку. Особливо якщо ваш адвокат уважно перевірить, чи є у відповідача докази належного оповіщення. Практика показує, що з цим у ТЦК часто виникають проблеми.
І наостанок: рекордна сума компенсації витрат на адвоката у цій справі не була присуджена, але сам факт, що суд частково поклав ці витрати на відповідача – уже сигнал. Державні органи мають відповідати за власну недбалість гривнею.