Скасування штрафу ТЦК у розмірі 17 000 гривень стало реальністю для мешканця Дніпра завдяки одній важливій деталі – безстроковій інвалідності. Шевченківський районний суд міста Дніпра у справі № 932/20297/25 визнав постанову територіального центру комплектування незаконною та закрив провадження. Давайте розберемося, що саме пішло не так у діях посадовців і чому ця історія може стати в пригоді іншим.
Що трапилося на житловому масиві «Тополя-3»
4 грудня 2025 року чоловік стояв на зупинці громадського транспорту на ж/м «Тополя-3» у Дніпрі. До нього підійшов поліцейський і запропонував проїхати до територіального центру комплектування. Той погодився – мовляв, чому б і ні, нічого протиправного за собою не відчував.
У ТЦК йому повідомили: треба пройти військово-лікарську комісію. Чоловік не заперечував, отримав направлення. Але далі, за його словами, почалося дивне. Працівник ТЦК, скориставшись його станом здоров’я (чоловік з 1995 року перебуває на обліку в лікаря-психіатра), вмовив підписати якусь заяву з невідомим текстом і поставити дату, яку продиктували. А ще сказав: заплатіть 8 500 грн штрафу.
Коли чоловік пізніше отримав на руки постанову, то зрозумів – його оштрафували на 17 000 гривень. Причому підпис про отримання копії постанови в документі взагалі був відсутній. А паспортні дані вказали з датою видачі «01.01.1900 р.», хоча реальний паспорт видали 12 липня 1996 року.
Що побачив суд у постанові ТЦК
Суд вивчив постанову № R243202 від 8 грудня 2025 року. У ній зазначалося: чоловік нібито порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За це частина 3 статті 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає штраф – 17 000 грн.
Відповідач наполягав на правомірності своїх дій. Мовляв, чоловік ще у 2001 році був визнаний обмежено придатним до військової служби і після того жодного разу не проходив ВЛК. А відповідно до закону, всі обмежено придатні віком від 25 до 60 років зобов’язані були пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року. Раз не пройшов – отримуй штраф.
Крім того, у справі фігурувала заява самого чоловіка від 4 грудня 2025 року – у ній він визнавав свою провину і погоджувався на розгляд справи без його присутності. Здавалося б, усе чисто. Але суд копнув глибше.
Одна деталь, яка змінила все
Чесно кажучи, іноді одна-єдина довідка важить більше, ніж ціла тека пояснень. Так сталося і тут. Суд звернув увагу на довідку МСЕК від 6 січня 2015 року – згідно з нею, позивач є особою з інвалідністю з дитинства 3-ї групи, безстроково.
А тепер – увага. Пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» справді зобов’язує обмежено придатних чоловіків віком від 25 до 60 років пройти повторний медогляд до 5 червня 2025 року. Але – і це ключове «але» – у цій самій нормі є пряме застереження: «крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю».
Тобто закон чітко виводить людей з інвалідністю з-під дії цієї вимоги. Якщо людина має безстрокову інвалідність, встановлену до 5 червня 2025 року, вона взагалі не зобов’язана самостійно з’являтися до ТЦК для проходження ВЛК. Саме ця обставина і стала вирішальною для скасування штрафу ТЦК.
Чому заява про визнання провини не врятувала постанову
Коли людина пише «визнаю, що порушив, згоден на штраф» – це, звісно, сильний аргумент для ТЦК. Але не для суду. Бо визнання провини не скасовує обов’язку уповноваженого органу довести, що порушення взагалі мало місце.
Кодекс України про адміністративні правопорушення у статті 280 говорить прямо: посадова особа при розгляді справи зобов’язана з’ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа, чи є пом’якшувальні або обтяжливі обставини. Простіше кажучи – недостатньо отримати заяву з формальним визнанням, треба перевірити все по суті.
У цій справі суд встановив: жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 2101 КУпАП немає. Громадянин мав законне право не проходити повторний медогляд, бо належить до категорії осіб з інвалідністю. А отже, вимога пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» на нього просто не поширюється.
Що отримав позивач у результаті
Суд задовольнив позов повністю. Постанову № R243202 від 8 грудня 2025 року скасував, а провадження у справі за частиною 3 статті 2101 КУпАП закрив. Крім того, з відповідача на користь позивача стягнули витрати на судовий збір – 606,60 грн.
Колегія суддів на чолі з Петуніним І.В. підтвердила простий, але важливий принцип: адміністративний орган не може карати людину, якщо сам закон прямо звільняє її від відповідного обов’язку. Скасування штрафу ТЦК у цій справі – не виняток і не «судова лотерея», а цілком закономірний результат, коли суд ретельно перевіряє докази.
І наостанок – маленька деталь, яка багато про що говорить. У постанові ТЦК паспортні дані позивача були вказані з датою видачі «01.01.1900 р.», тоді як реальний документ видали 12 липня 1996 року. Суд не став акцентувати на цьому як на підставі для скасування, але такий рівень неуважності до деталей красномовно характеризує якість роботи посадовців. І додає впевненості тим, хто сумнівається – чи варто взагалі пробувати оскаржити подібні штрафи. Варто. Головне – вчасно звернутися до суду і мати на руках документи, які підтверджують вашу правоту.