Скасування штрафу ТЦК – це не фантастика, а цілком реальна процедура, і свіже рішення Володарського районного суду Київської області у справі № 364/731/26 це переконливо доводить. Уявіть собі: ви відкриваєте застосунок «Дія», а там – виконавче провадження на 17 000 гривень. Штраф, про який ви навіть не підозрювали. Саме в такій ситуації опинився позивач, і його історія варта уваги кожного військовозобов’язаного.
З чого все почалося
Чоловік дізнався про штраф 6 липня 2026 року через сервіс «Дія». Виявилося, що начальник одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки ще 24 квітня 2026 року виніс постанову № 83ЛП про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Про що йдеться? Якщо коротко – неявка за викликом до ТЦК в особливий період. У постанові стверджувалося, що 31 березня 2026 року позивач не прибув за повісткою, чим порушив частину першу статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Але була одна проблема: чоловік наполягав, що жодної повістки не отримував. Ба більше – він навіть не знав про існування самої постанови, поки не побачив виконавче провадження у «Дії».
Коли старший державний виконавець відкрив провадження про стягнення, загальна сума виявилася вдвічі більшою – 34 000 гривень. Сюди входив і виконавчий збір, і супутні витрати. Тож сигнал із «Дії» був не просто неприємним сюрпризом, а справжнім фінансовим ударом.
Чому ТЦК не зміг довести провину
Тут важливий момент. За українським законодавством, коли йдеться про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, саме відповідач – у цьому випадку ТЦК – зобов’язаний довести правомірність свого рішення. Це прямо передбачено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
І ось що сталося в суді. ТЦК не надав жодного відзиву на позов. Жодних матеріалів, які б підтверджували факт вручення повістки. Жодних доказів, що позивач справді порушив правила військового обліку. Просто тиша.
Суд звернув увагу на частину четверту статті 159 КАС України. За цією нормою, неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Саме так усе й повернулося – мовчання ТЦК спрацювало проти нього самого.
Крім того, позивач навів досить переконливі аргументи. Він показав, що стоїть на обліку в ТЦК з 2009 року, пройшов медичну комісію в січні 2023 року і навіть має оформлену відстрочку. На його утриманні перебувають троє дітей віком до 18 років. Дані про дітей внесені до військового квитка й відображаються в системі «Резерв+».
Іншими словами, чоловік не переховувався. Він був на постійному контакті з ТЦК, його персональні дані були відомі – і раптом штраф за «неявку». Виглядає щонайменше дивно, чи не так?
Що вирішив суд
3 серпня 2026 року Володарський районний суд Київської області ухвалив рішення, яким повністю задовольнив позов. Постанову ТЦК від 24 квітня 2026 року № 83ЛП визнано протиправною та скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрито.
Суд також стягнув на користь позивача 665,60 гривень судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК. Тобто чоловік не лише позбувся штрафу, а й повернув витрачені на суд гроші.
Ключовий аргумент суду гранично простий: відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. А без доказів немає і відповідальності – це азбука права, яку часом забувають навіть державні органи.
А як щодо строків оскарження
Окреме питання, яке часто лякає людей – строки. За частиною другою статті 286 КАС України, позов про оскарження постанови у справі про адмінправопорушення подається протягом десяти днів з дня її ухвалення. У цьому випадку постанова датована 24 квітня, а позов подали аж 10 липня – минуло майже три місяці.
Але суд поновив строк. Чому? Бо позивач довів, що не отримував копію постанови і взагалі не знав про її існування до моменту відкриття виконавчого провадження. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Іліан проти Туреччини», де сказано: обмеження доступу до суду через пропуск строку має застосовуватися гнучко, без надмірного формалізму.
Коротше кажучи, якщо ви не отримували постанову – строк на оскарження можна поновити. Головне – не зволікати після того, як про неї дізналися.
Чим корисна справа № 364/731/26 для інших
Чесно кажучи, це рішення дає кілька практичних уроків.
По-перше, мовчання ТЦК у суді може дорівнювати визнанню позову. Якщо центр комплектування не спромігся направити відзив і докази, суд має повне право задовольнити вимоги позивача. І це не поодинокий випадок – чимало ТЦК просто ігнорують судові процеси, сподіваючись, що людина не дійде до суду.
По-друге, тягар доказування лежить на ТЦК. Це не ви маєте доводити, що не отримували повістку. Це ТЦК має довести, що ви її отримали. Різниця колосальна, і вона часто стає вирішальною.
По-третє, відстрочка від мобілізації – це не індульгенція від усіх обов’язків, але вона свідчить про вашу добросовісність. Якщо ви оформили відстрочку, стоїте на обліку й оновлюєте дані – це сильний аргумент на вашу користь.
І нарешті, практика скасування штрафу ТЦК через суд – це абсолютно робочий механізм захисту. Суд у справі № 364/731/26 наочно показав: коли рішення ТЦК не підкріплене доказами, воно розсипається при першому ж серйозному розгляді.
Тож скасування штрафу ТЦК – не теоретична можливість, а цілком досяжний результат. Якщо ви опинилися в подібній ситуації, не панікуйте. Перевіряйте «Дію», фіксуйте дату, коли дізналися про штраф, збирайте документи – і звертайтеся до суду. За належної підготовки шанси доволі високі, особливо якщо ТЦК не зможе підтвердити факт вручення вам повістки.