Скасування штрафу за неявку за повісткою цілком можливе навіть тоді, коли людина сама визнала провину і погодилася на покарання без своєї присутності. Саме так завершилася справа № 279/6297/26, яку 30 жовтня 2026 року розглянув Коростенський міськрайонний суд Житомирської області. Суддя Невмержицька О.А. скасувала постанову про штраф у 8 500 гривень і закрила провадження. Причина виявилася буденною, але дуже важливою для кожного, хто отримував подібні постанови: на день її винесення строки притягнення до адміністративної відповідальності вже спливли.
Як розвивалися події
Усе почалося з повістки, за якою чоловік не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 28 січня 2026 року ТЦК та СП надіслав до Національної поліції повідомлення про те, що особа не прибула за викликом. Для суду саме ця дата стала точкою відліку.
Далі минуло понад сім місяців. 11 вересня 2026 року позивач особисто приніс до ТЦК паперову заяву, в якій визнав порушення законодавства про оборону та мобілізацію і дав згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності. Розрахунок був простий: визнати провину, отримати половину штрафу і зняти позначку про розшук у застосунку Резерв+.
Через шість днів, 17 вересня 2026 року, начальник ТЦК виніс постанову № R787010 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Санкція цієї норми – штраф від 17 000 до 25 500 гривень. Завдяки визнанню вини сума зменшилася вдвічі, до 8 500 гривень. Саме цю постанову позивач і оскаржив через адвоката Молот Єлизавету Олександрівну.
У позові адвокат просила скасувати постанову і закрити провадження, а також відшкодувати витрати на правничу допомогу. Третя особа, залучена до справи, жодних заяв не подала.
Що заперечував відповідач
ТЦК із позовом не погодився. У відзиві представник відповідача нагадав, що чоловік перебуває на військовому обліку, права на відстрочку не має, а отже підлягає призову під час мобілізації.
Окремо йшлося про електронний реєстр призовників, резервістів і тих, хто перебуває на обліку, тобто систему Оберіг. За версією відповідача, дані про порушника внесли туди автоматично, коли він не прибув за повісткою. Посилання – стаття 22 Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Логіка ТЦК виглядала так: людина сама написала заяву про визнання вини, тому момент виявлення порушення слід відраховувати від 11 вересня 2026 року, а отже тримісячний строк не пропущено. Ще один аргумент стосувався витрат на правничу допомогу: 6 000 гривень, на думку відповідача, нічим не обґрунтовані, адже в умовах гонорару не розписано обсяг робіт і види послуг.
Норма, яка вирішила справу
Ключ до рішення лежить у частині 7 статті 38 КУпАП. За загальним правилом адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, можна накласти протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення. Це спеціальне правило для воєнного часу запровадив Закон №3696-IX.
Тут важливий нюанс, який часто плутають. День виявлення правопорушення – це не день складення протоколу. Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №149/2498/17 сформулював чіткий висновок: днем виявлення вважається день, коли уповноважений орган отримав будь-які відомості про можливе порушення. Протокол і постанова зявляються пізніше, вже як процесуальні дії.
Чому скасування штрафу за неявку за повісткою стало можливим
Суд зіставив дати, і картина виявилася не на користь ТЦК. Відомості про порушення надійшли до уповноважених органів 28 січня 2026 року. Тримісячний строк, отже, спливав 28 квітня 2026 року. Постанову ж винесли 17 вересня 2026 року, тобто через чотири з половиною місяці після завершення строку.
Далі суд розібрав питання про триваюче правопорушення. Відповідач наполягав, що неявка триває доти, доки людина не прибуде до ТЦК. Суд із цим не погодився: невиконання обовязку прибути за повісткою не є триваючим, а днем вчинення порушення є 28 січня 2026 року.
Окремо прозвучала теза про доказування. За статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства обовязок довести правомірність свого рішення лежить на відповідачеві. ТЦК не показав, що до 11 вересня 2026 року в нього не було і не могло бути відомостей про порушення. А вони ж зберігалися в державному реєстрі, яким користуються самі територіальні центри.
Працювали й інші норми. Статті 245, 251 і 280 КУпАП вимагають всебічно, повно і неупереджено встановити обставини справи та підтвердити їх належними доказами. Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства зобовязує суд перевірити, чи ухвалено рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та своєчасно. Своєчасність тут і стала каменем спотикання.
Пункт 7 частини 1 статті 247 КУпАП прямо каже: провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП, минули. Пункт 3 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства дає місцевому загальному суду як адміністративному право скасувати рішення органу влади і закрити справу. Що суд і зробив.
Чому витрати на адвоката не стягнули
Позов задовольнили частково. Постанову № R787010 скасували, провадження закрили, а от вимогу про відшкодування витрат відхилили.
Причина суто процесуальна. Позивач просив стягнути витрати з ІНФОРМАЦІЯ_6, який у цій справі відповідачем не був. Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства дозволяє стягнути судові витрати лише за рахунок бюджетних асигнувань того органу, який виступав відповідачем. Тому в решті вимог суд відмовив.
Окремо представник відповідача звертав увагу на статтю 30 Закону України про адвокатуру та адвокатську діяльність, за якою гонорар є винагородою адвоката за надання правничої допомоги. Мовляв, заявлена сума не підтверджена детальним описом робіт. Суд цю суперечку по суті не розглядав, бо вимогу відхилили з іншої причини: витрати просили стягнути не з того учасника справи.
Що з цього випливає для людини з постановою на руках
Історія показує просту річ: скасування штрафу за неявку за повісткою не залежить від того, визнала людина вину. Навпаки, сама постанова не стає автоматично законною від того, що людина погодилася заплатити половину.
Кілька практичних моментів варто тримати в голові. Перше: фіксуйте всі дати, коли ТЦК надсилав запити чи повідомлення до поліції, бо саме вони часто стають днем виявлення порушення. Друге: зберігайте скриншоти з Резерв+ та будь-яке листування з територіальним центром. Третє: не погоджуйтеся механічно на спрощений порядок, не порахувавши строки, адже постанова може бути винесена вже поза межами, визначеними статтею 38 КУпАП.
Тому скасування штрафу за неявку за повісткою часто тримається саме на арифметиці дат. Рішення Коростенського міськрайонного суду можна оскаржити в апеляційному порядку протягом десяти днів із дня проголошення. Воно набирає законної сили після завершення цього строку, а якщо апеляцію подадуть – після розгляду справи апеляційним судом.