Скасування штрафу за неявку за повісткою – цілком досяжний результат, якщо ТЦК не довів, що людину справді належно повідомили. Історія, про яку піде мова, сталася на Івано-Франківщині. Чоловік отримав постанову про штраф у 17 000 гривень, а згодом дізнався, що з нього хочуть стягнути вже 34 000. Довгий час він навіть не знав, що його притягнули до відповідальності. Розглядав цю справу Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, справа № 346/3009/26, рішення ухвалено 22 вересня 2026 року.
Давайте розберемося, як так вийшло і що з цього випливає для кожного, хто колись отримував повістку.
Як з’явився штраф
Усе почалося з повістки № 5933110. За даними ТЦК, її сформували в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Чоловіка викликали на 09:00 11 січня 2026 року – для уточнення даних. Повістку нібито надіслали рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Лист повернувся назад. На довідці ф. 20 «Укрпошта» проставила відмітку: адресат відсутній за вказаною адресою. Чоловік на виклик не прийшов.
Далі події розгорнулися швидко. 10 лютого 2026 року його доставили до ТЦК працівники поліції. Там склали протокол № 160/26 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У протоколі зазначили, що розгляд справи відбудеться 13 лютого о 12:00. Від пояснень чоловік відмовився.
13 лютого 2026 року начальник ТЦК виніс постанову № R353625. Згідно з нею, чоловіка оштрафували на 17 000 гривень. Формулювання стандартне: не прибув за викликом у строк та місце, зазначені в повістці, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
А потім був другий удар. 2 червня 2026 року чоловік отримав поштою копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 81100690. Сума до стягнення – 34 000 гривень. Тобто вдвічі більше за сам штраф.
Ось тут і виникає головне питання: чи взагалі чоловіка належно повідомили про цей штраф? Про постанову він, за його словами, не знав. Копію йому не вручали і поштою не надсилали.
Що розповіли в ТЦК
Представник відповідача заперечував проти позову. Логіка була така: повістку сформували в реєстрі, надіслали рекомендованим листом на адресу, лист повернувся з відміткою про відсутність адресата. Отже, оповіщення вважається належним.
Окремо ТЦК наголосив: 10 лютого чоловік прибув, був присутній при складанні протоколу, знав про дату розгляду справи. А раз знав – то не може потім казати, що його не повідомили.
Позиція зрозуміла. Питання лише в тому, чи вистачає цих аргументів, щоб тримати штраф у силі.
Що вирішив суд
Суд позов задовольнив повністю. Постанову № R353625 скасували, а справу про адміністративне правопорушення закрили. Судовий збір у розмірі 665,60 гривні стягнули з бюджетних асигнувань відповідача.
Чому саме так? Бо ключове питання полягало не в тому, приходив чоловік до ТЦК чи ні. А в тому, чи було його повідомлено про виклик належним чином.
Тут важливий момент. Суд нагадав про частину другу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень доводити правомірність свого рішення мусить саме відповідач. Не людина повинна доводити, що її не повідомили. А ТЦК має довести, що повідомив.
І ось цього доказу в матеріалах справи не виявилося.
Чому відмітка «адресат відсутній» не врятувала ТЦК
Здавалося б, лист повернувся, відмітка є. Хіба цього мало? Суд пояснив, що мало.
Спершу про загальні правила. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560, у пункті 41 перелічує, що саме вважається належним підтвердженням оповіщення. Це або день отримання листа, або день проставлення відмітки про відмову, або день відмітки про відсутність особи за адресою.
Але щоб ця відмітка «спрацювала», потрібно, аби процедуру дотримали повністю. Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270, у пунктах 82 і 101 вимагають конкретних дій від поштового оператора.
Подивіться на ланцюжок, який мав бути виконаний. Рекомендований лист з позначкою «Повістка ТЦК» вручають особисто адресату. Якщо його немає вдома, працівник пошти інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до поштової скриньки повідомлення про надходження листа. Лише якщо протягом трьох робочих днів людина не з’явилася, працівник ставить позначку «адресат відсутній» і повертає лист відправнику.
Ті самі вимоги дублює Регламент внутрішньої поштової кореспонденції АТ «Укрпошта», затверджений наказом від 28.12.2023 № 6668. Пункти 6.12.3, 6.12.4 і 6.16 детально описують і вручення, і повідомлення, і фіксацію результату.
Тепер найцікавіше. Чи є в справі докази, що ці кроки реально зробили? Кажу прямо: ні.
- не долучено поштовий конверт із позначкою «Повістка ТЦК»;
- немає підтвердження, що на відправленні був номер телефону людини;
- немає доказів інформування за телефоном про надходження листа;
- немає копії повідомлення ф. 22а з позначкою «Повістка ТЦК»;
- немає відомостей про дату вкладення такого повідомлення до поштової скриньки.
А без цього ланцюжка сама лише відмітка «адресат відсутній» перетворюється на порожню формальність. Вона нічого не доводить.
До речі, суд звернув увагу ще на одну деталь. У п. 6 Розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024, прямо сказано: до протоколу долучають докази, які підтверджують факт правопорушення. І збирати ці докази має уповноважена особа, яка складає протокол. Тобто ТЦК.
Ще один момент, який варто тримати в голові. Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь людини. У цій справі сумнівів вистачало.
Окремо суд перевірив, чи постанова стосується саме позивача. Анкетні дані – дата народження, адреса, дані паспорта, РНОКПП – збіглися. Тож питання «а може, це не про мене?» тут не стояло.
Що це значить для вас
Ця історія – гарний приклад того, як працює презумпція невинуватості в адміністративних справах. Скасування штрафу за неявку за повісткою стає можливим не тому, що людина «гарна», а тому, що ТЦК не виконав свою частину роботи.
Якщо ви отримали подібний штраф, перше, що варто зробити, – уважно подивитися, чи є в матеріалах докази належного оповіщення. Не загальна відмітка, а весь ланцюжок: конверт, повідомлення, дзвінок або повідомлення в скриньці, дата повернення.
Друге – зверніть увагу на строки та суми. У цій справі штраф був 17 000 гривень, а стягнути намагалися 34 000. Механізм подвоєння під час примусового виконання нікуди не зник, і це ще одна причина не відкладати захист.
Третє – пам’ятайте про розподіл обов’язків доказування. Це не ви маєте доводити, що вас не було вдома. Це ТЦК має довести, що зробив усе за законом. Саме на цій логіці тримаються справи про скасування штрафу за неявку за повісткою.
І ще одна практична деталь. Навіть якщо людина проходила військово-лікарську комісію і мала свідоцтво про хворобу від 10 березня 2026 року про непридатність до служби, це не скасовує потреби оскаржувати штраф окремо. Кожне рішення ТЦК живе своїм життям, і боротися з ним доводиться точково.
Справа № 346/3009/26 показує просту річ. Уважність до деталей і правильні докази важать більше, ніж загальні фрази про «порушення законодавства». Коли поштовий ланцюжок розсипається, розсипається й постанова.