Скасування відмітки про порушення правил військового обліку здається чимось із фантастики, коли в застосунку Резерв+ раптом з’являється напис «Вас розшукує ТЦК». Та Одеський окружний адміністративний суд у справі № 420/6010/26 довів протилежне. Якщо територіальний центр комплектування не може довести, що повістку вам справді надіслали й вручили, відмітка про порушення не має права на існування.
Як усе почалося
Герой цієї історії перебуває на військовому обліку, має звання рядового і відстрочку від призову до завершення мобілізації. Підстава – п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Облікові дані він уточнив вчасно, 02.07.2024, і це зафіксовано в застосунку.
А 13.02.2026 чоловік оновив військово-обліковий документ і побачив неприємне: розшук із 16.11.2025 і причина – порушення правил військового обліку. Поруч містилося й пояснення: 16.11.2025 ТЦК та СП звернувся до Нацполіції, аби доставити його для складання протоколу, бо людина не прибула за повісткою. Самого протоколу і постанови про адміністративне стягнення при цьому не було.
Звідки взялася повістка, стало відомо з листа від 23.02.2026 № 2/504. Його ТЦК надіслав у відповідь на адвокатський запит від 18.02.2026. Виявилося, що повістку № 5215952 на 27.10.2025, 09:00 сформували автоматично в Реєстрі «Оберіг» і надіслали Укрпоштою. Мета виклику – уточнення даних. Лист повернувся з відміткою про відсутність адресата, і саме тоді система поставила відмітку про порушення.
Одна деталь: у копії повістки зазначена одна адреса, а проживає чоловік за іншою, і місця реєстрації він не змінював. У застосунку при цьому стоїть позначка, що дані уточнено вчасно.
Відповідач відзив на позов не подав. Ухвалу про відкриття провадження доставили в його електронний кабінет 14.03.2026, а станом на 23.10.2026 жодних заперечень не надійшло. Через ч. 6 ст. 162 КАС України суд розглядав справу за наявними матеріалами. Чесно кажучи, це часта помилка відповідачів: мовчання позбавляє їх можливості щось доводити.
Позиція позивача трималася на кількох аргументах, а мета була одна – скасування відмітки про порушення правил військового обліку. Абзац 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить вичерпний перелік підстав для виклику, і уточнення даних там немає. Про надходження листа його ніхто не повідомляв, листоноша повістку не вручав і в скриньку не кидав. Плюс відсутність протоколу та постанови, плюс сплив тримісячного строку за ч. 9 ст. 38 КУпАП, що за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП унеможливлює провадження.
На аргумент про строки суд окремо не спирався, бо вистачило іншого. Але про це трохи згодом.
Що каже закон про повістки
Механізм ведення обліку описаний у Порядку організації та ведення військового обліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. А виклик, вручення й надсилання повісток регулює Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затверджений постановою Уряду від 16.05.2024 № 560.
Пункт 41 Порядку № 560 прямо перелічує, що вважається належним підтвердженням оповіщення. Це особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення або день отримання поштового відправлення за даними оператора. Або день, коли в поштовому повідомленні з’явилася відмітка про відмову отримати лист чи про відсутність особи за адресою, яку вона сама повідомила ТЦК під час уточнення даних.
І ось де виникає головна прогалина. За п. 34 Порядку № 560 повістку надсилають на адресу місця проживання, яку військовозобов’язаний зазначив під час уточнення, або на адресу зареєстрованого місця проживання, якщо адресу він не уточнював. Наш герой дані уточнив. То чому лист пішов не туди? Питання риторичне, але саме на ньому тримається вся справа.
Окремо є Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270. Пункт 82 цих Правил вимагає, щоб рекомендований лист із позначкою «Повістка ТЦК» вручали особисто адресату. Якщо людини вдома немає, працівник пошти телефонує за наявним номером або кладе в скриньку повідомлення про надходження листа. І лише коли протягом трьох робочих днів адресат не з’явився, з’являється позначка «адресат відсутній за зазначеною адресою».
Окрема опора справи – Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів». Він визначає, що ведення Реєстру та актуалізацію його бази забезпечують саме районні й міські територіальні центри комплектування. Пункт 20-1 ч. 1 ст. 7 цього Закону відносить до персональних даних відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210 і 210-1 КУпАП із зазначенням дати, номера та змісту протоколу чи постанови.
Не зайвим буде нагадати й про ч. 2 ст. 19 Конституції України. Органи влади зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, які визначені Конституцією та законами. Для ТЦК це означає просту річ: кожен запис у Реєстрі має спиратися на закон і на підтверджені факти, а не на припущення.
Що вирішив суд
Оцінював суд не напис у застосунку, а правомірність внесення даних до Реєстру. Резерв+, як зазначено в рішенні, не є самостійним суб’єктом формування юридичних статусів. Це лише електронне відображення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Тож оцінці підлягали дії ТЦК, а не інтерфейс.
І тут відповідач програв. Він не надав ні копії поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК», ні відомостей про повернення листа, ні причин цього повернення. Немає доказів направлення – немає й порушення. По суті, скасування відмітки про порушення правил військового обліку стало можливим саме через цю прогалину в доказах.
Схожа логіка і з розшуком. Суд підкреслив, що матеріали справи не підтверджують ухвалення ТЦК окремого рішення про оголошення в розшук. Йшлося про електронне звернення до поліції щодо затримання й доставлення. А за ст. 259 КУпАП доставлення можливе тоді, коли протокол неможливо скласти на місці. Саме припущення про можливе порушення не є підставою для такого звернення.
До речі, ст. 27 Закону № 3543-XII дозволяє керівнику ТЦК звертатися до поліції лише в разі невиконання обов’язків за ч. 1 і 3 ст. 22 та вчинення правопорушення за ст. 210-1 КУпАП. А п. 56 Порядку № 1487 описує, які дані має містити таке звернення. Якщо підстав немає, ТЦК зобов’язаний повідомити поліцію про їх відсутність. Ось чому скасування відмітки про порушення правил військового обліку майже завжди тягне за собою і відкликання звернення до поліції.
Рішення ухвалили 23 жовтня 2026 року. Позов задовольнили повністю: дії щодо внесення відомостей визнали протиправними, зобов’язали виключити дані про порушення правил військового обліку з Реєстру «Оберіг» і направити до Нацполіції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення. З відповідача також стягнули 1331,20 грн судового збору за ч. 1 ст. 139 КАС України.
Що з цього корисно забрати? Відмітка в Резерв+ не є істиною в останній інстанції, її можна оспорити. Суд перевіряє саме процедуру: чи повістку належно сформували, чи пішла вона за правильною адресою, чи є підтвердження від поштового оператора. Тому зберігайте докази уточнення даних і будь-яке листування з ТЦК.
Скасування відмітки про порушення правил військового обліку не потребує надзусиль, якщо у вас на руках підтвердження власної добросовісності. А ще варто реагувати на виклики, навіть коли мета виклику виглядає сумнівно – мовчазна неявка дає ТЦК привід для запису в Реєстрі.
Оскаржити це рішення можна до П’ятого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів. Поки що ж історія показує просту річ: якщо ТЦК не зберіг поштових доказів, будь-яка відмітка в Реєстрі висить на волосині. І це не про формальність, а про реальні наслідки для людини, яку вже внесли в базу як порушника.