Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Скасування відмітки про порушення правил військового обліку: розбір справи №560/1957/26

skasyvanya vidmitku pro poryshenya

Скасування відмітки про порушення правил військового обліку – це те, чого реально домігся чоловік, який майже тридцять років вважав себе виключеним з військового обліку. У 1999 році йому поставили у військовий квиток відповідну позначку. Причина поважна: засудження до позбавлення волі за тяжкий злочин. Минуло 27 років, і застосунок «Резерв+» раптом показав зовсім іншу картину.

Для когось це виглядає як технічна плутанина в базі даних. Але за нею стоять цілком відчутні речі: позначка про розшук ТЦК, ризик затримання на блокпосту, зіпсована репутація водія-далекобійника. Саме тому чоловік звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду. Рішення у справі №560/1957/26 суддя В.К. Блонський ухвалив 27 жовтня 2026 року.

Що саме трапилося з позивачем

16 вересня 1999 року його виключили з військового обліку. Підстава – засудження до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин. Відмітка про це є у військовому квитку серії НОМЕР_1. Електронний військово-обліковий документ, сформований 3 травня 2025 року, підтверджував той самий статус: «Не військовозобов’язаний».

Січень 2026 року. У Кам’янці-Подільському представники ТЦК перевірили документи водія-далекобійника і заявили, що підстав для виключення з обліку немає. Його доставили до територіального центру. Там він, як його просили, оновив дані в «Резерв+». І тоді у документі з’явилися дві нові позначки: категорія обліку змінилася на військовозобов’язаного, а також виник запис «Порушення правил військового обліку».

Окрема деталь, яка пізніше спрацювала проти позивача. У військовому квитку 23 січня 2026 року з’явився рукописний запис, засвідчений печаткою: медична комісія визнала його придатним до служби за графою ІІ, статті 4в, 13б, 42в розкладу хвороб. Тобто ВЛК свою справу зробила, хоч би як до цього ставився сам чоловік.

Чотири вимоги і чотири різні долі

Позов містив чотири пункти. Перший – визнати протиправним внесення до Реєстру даних про порушення правил обліку. Другий – зобов’язати ТЦК виключити відомості про розшук. Третій – визнати неправдивими дані про взяття на облік. Четвертий – зобов’язати внести до Реєстру відомості про виключення з обліку.

Суд задовольнив перші дві вимоги. Решту – ні. І це найцікавіша частина рішення, бо вона показує: навіть коли відповідач не подав відзив, суд не роздає перемогу автоматично.

Чому відмітку про порушення визнали незаконною

Відповідач відзиву не подав. Ухвалу про відкриття провадження він отримав 23 лютого 2026 року, але причин непояснення не навів. За частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України це означає одне: суд вирішує справу за наявними матеріалами. Простіше кажучи, мовчання ТЦК не допомогло.

Далі суд пішов за законом. Пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» дозволяє вносити до Реєстру відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Причому з деталями: дата, номер, короткий зміст протоколу або постанови.

Абзац третій пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, дозволяє звертатися до Національної поліції лише щодо тих, хто вчинив такі правопорушення. Тобто спочатку протокол, потім звернення.

У справі немає жодного доказу, що позивачу вручали повістку. Немає протоколу про адміністративне правопорушення. Немає постанови про притягнення до відповідальності. Натомість є позначка «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП» і звернення до поліції, датоване тим самим 23 січня 2026 року, коли людину лише поставили на облік. Тому скасування відмітки про порушення правил військового обліку стало для суду очевидним рішенням: дані внесли без передбачених законом підстав.

Чому вимогу про виключення з обліку відхилили

Тут логіка зовсім інша, і вона не всім сподобається. Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX статтю 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» виклали в новій редакції. Частина шоста цієї статті тепер містить вичерпний перелік підстав для виключення з обліку. Засудження до позбавлення волі за тяжкий злочин серед них більше немає.

Натомість пункт 2 частини першої статті 37 прямо каже: на облік військовозобов’язаних беруть громадян, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань. Колишній засуджений не звільняється від військового обов’язку назавжди – він просто повертається до обліку.

Суд підкреслив: військовий обов’язок є триваючим. Правове становище громадянина визначає закон, чинний на відповідний момент. Виключення 1999 року не дає безстрокового імунітету. Застосування нової редакції статті 37 після набрання нею чинності – це пряма дія закону, а не зворотна дія в часі за статтею 58 Конституції України.

Що ще перевірив суд? Чи не досяг позивач граничного віку перебування в запасі. За частинами другою і четвертою статті 28 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» другий розряд – до 60 років. На 23 січня 2026 року він цієї межі не перетнув. Даних про непридатність до служби матеріали справи теж не містять, і сам позивач на це не посилався.

Аргументи про «взяли без моєї присутності» та «не за місцем обліку ВПО» суд відкинув. Позивач сам описав у позові, що був присутній, показав документи, а потім його доставили до ТЦК. Щодо місця обліку – частина четверта статті 37 покладає обов’язок стати на облік за місцем перебування ВПО на самого військовозобов’язаного. З 2022 року він жив у Білій Церкві, але на облік не став і про зміну свого становища не повідомив.

Визначення конкретного ТЦК, де людина має перебувати на обліку, не змінює її статусу. Це питання вирішують через зняття з обліку у зв’язку з вибуттям і взяття за новим місцем проживання. Окремих вимог про це позивач не заявляв.

Що з цього варто взяти собі

Перше. Позначка в «Резерв+» – це не вирок і не автоматична істина. Якщо її поставили без протоколу та постанови за статтями 210 чи 210-1 КУпАП, її можна оскаржити. Суд у цій справі саме так і зробив.

Друге. Відмітка 1999 року про виключення з обліку через засудження більше не працює як довічний пропуск. Хтось дізнається про це неприємним способом – на блокпосту або під час перевірки документів. Краще перевірити свій статус заздалегідь, ніж дізнаватися про нього з розмови з представниками ТЦК.

Третє. Внутрішньо переміщена особа має сім днів з дати взяття на облік ВПО, щоб стати на військовий облік за місцем перебування. Пропустити цей строк означає накопичити проблеми, зокрема ризик адміністративної відповідальності.

Судовий збір у справі – 2662,40 грн за дві вимоги немайнового характеру. Оскільки задовольнили одну, з бюджетних асигнувань відповідача стягнули 1331,20 грн на користь позивача. Рішення можна оскаржити до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів.

І остання деталь, яку варто тримати в голові. Суд не може зобов’язати орган влади вчинити дію, що суперечить закону. Тому красива вимога «виключіть мене з обліку, як у 1999-му» не працює – навіть якщо людина щиро вважає ту відмітку своїм законним статусом. Працює інше: точне влучання в конкретну незаконну дію з конкретним доказом її безпідставності.

Exit mobile version