Скасування відстрочки від призову стало приводом для судового розгляду, який завершився повною перемогою аспіранта. Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав дії територіального центру комплектування протиправними, а мобілізацію здобувача освіти – незаконною. Давайте розберемося, що сталося і чому суд повернув чоловікові право на навчання.
Історія почалася 24 червня 2026 року в місті Берегове на Закарпатті. Аспіранта четвертого курсу денної форми Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» затримали працівники поліції та доправили до місцевого центру комплектування нібито для уточнення військово-облікових даних. Попри чинну відстрочку, чоловіка того ж дня направили до військової частини.
До цього моменту позивач перебував на обліку як військовозобов’язаний і користувався відстрочкою на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – як аспірант денної форми. У додатку «Резерв+» станом на 18 червня стояв статус «користується правом на відстрочку», дані були уточнені вчасно. Жодного розшуку за ним не було.
Що ж сталося далі? Комісія при центрі комплектування вирішила, що відстрочка «фіктивна». Підставою став рапорт, у якому йшлося, нібито чоловік не відвідує навчальний заклад і не виконує індивідуальний навчальний план. Сам аспірант під час опитування не зміг чітко назвати спеціальні дисципліни та розповісти про навчальний процес, що й викликало підозри.
Рішенням комісії, оформленим протоколом № 67/2026 від 24 червня, відстрочку скасували. Одразу після цього чоловіка визнали придатним за висновком військово-лікарської комісії та призвали на службу. Наказом командира військової частини від 25 червня його зарахували до списків особового складу й призначили діловодом стройової частини.
Ключове питання, яке постало перед судом: чи мав центр комплектування право взагалі скасовувати відстрочку на підставі одного рапорту? Відповідь виявилася однозначною – ні.
Пункт 65 Порядку № 560 дозволяє комісії скасувати раніше надану відстрочку лише у разі втрати або зміни тих підстав, які були підставою для її надання. Тобто йдеться про відрахування з навчального закладу, переведення на іншу форму навчання або щось подібне. У матеріалах справи не було жодного доказу того, що аспірант втратив статус здобувача освіти.
Більше того, суд наголосив: рапорт військовослужбовця не може бути належним доказом. Це лише припущення, не підкріплене жодним документом від вишу. А територіальні центри комплектування взагалі не мають повноважень перевіряти, як студент відвідує заняття чи виконує навчальний план. Такі питання належать виключно до компетенції закладу освіти.
Тут важливий момент: університет дав натомість цілком протилежну картину. На адвокатський запит виш повідомив, що аспірант до дисциплінарної відповідальності не притягувався, графік навчального процесу не порушував, а індивідуальний план виконав повністю і вчасно. Навіть більше – надав позитивну характеристику і зазначив, що чоловік успішно викладає на кафедрі управління проєктами в інформаційних технологіях.
Окрему увагу суд приділив і медичному огляду. За законом військовозобов’язаного, у якого не завершився строк відстрочки, не направляють на військово-лікарську комісію, крім кількох винятків. Жодного з цих винятків у позивача не було. До того ж центр комплектування так і не надав суду ні направлення на медогляд, ні витягу з журналу реєстрації таких направлень, хоча суд їх витребував.
Чому це важливо? Суд звернув увагу, що медичний огляд без присутності особи, без аналізів та інструментальних обстежень просто неможливий. А відсутність документів, які мали передувати військово-лікарській експертизі, свідчить про порушення процедури. Твердження центру комплектування про те, що огляд нібито проводили належно, суд відкинув через брак доказів.
Керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд нагадав базову істину: належно оформлена відстрочка унеможливлює проведення мобілізаційних заходів щодо такої особи. Призвати такого чоловіка можна лише за його добровільною згодою або після того, як він сам відмовиться від відстрочки. Ні того, ні іншого в цій справі не сталося.
Наслідки виявилися логічними і для військової частини. Оскільки наказ про зарахування аспіранта до списків особового складу був похідним від протиправного рішення центру комплектування, суд і його визнав незаконним. Суд прямо послався на доктрину «плодів отруєного дерева»: неправомірні дії не можуть породжувати правомірний результат.
Показово, що центр комплектування спробував спертися на практику Верховного Суду про «незворотність» процедури призову. Але суд розмежував ці ситуації: та позиція стосувалася військовослужбовця, який звернувся до суду майже через рік, а не особи, чиє право було порушене очевидно і з самого початку.
У підсумку суд задовольнив позов повністю. Рішення комісії про скасування відстрочки визнано протиправним і скасоване. Центр комплектування зобов’язали поновити інформацію про облік і відстрочку аспіранта в Єдиному державному реєстрі призовників. Наказ про призов і наказ про зарахування до списків особового складу – теж скасовані. А військова частина має звільнити чоловіка зі служби та виключити його зі списків.
Логіка суду тут проста і варта того, щоб її запам’ятати кожному, хто стикається з подібним тиском. Відстрочка – не формальність на папері, а повноцінне право, передбачене статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Скасувати її можна лише довівши, що підстава для неї справді зникла. А припущення в рапорті й сумніви під час опитування до таких доказів не належать.