Скасування відстрочки від призову під час мобілізації – це не просто бюрократична процедура. Для людини це може означати, що її хвору матір, за якою вона доглядала роками, раптом залишать без допомоги. Саме така ситуація стала предметом розгляду Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/2657/26. І рішення від 11 вересня 2026 року виявилося показовим – давайте розберемо його по суті.
Що передувало мобілізації
Чоловік перебував на обліку в одному з районних ТЦК Тернопільської області. Він мав право на відстрочку за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Підстава – постійний догляд за хворою матір’ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії потребувала сторонньої допомоги.
І це не була якась разова чи випадкова відстрочка. Чоловік користувався нею регулярно – що підтверджувалося довідками ЛКК від 23 листопада 2024 року, від 19 лютого 2025 року, від 31 липня 2025 року. Жодне з попередніх рішень про надання відстрочки не скасовувалося. Усе чесно відображалося в електронному військово-обліковому документі в застосунку «Резерв+».
Коли 2 лютого 2026 року чоловік сформував електронний ВОД, система автоматично продовжила відстрочку до завершення мобілізації – тобто до 4 травня 2026 року. А вже 3 лютого він оформив у Підволочиській селищній раді акт про встановлення факту здійснення постійного догляду №576. Документ склали за всіма вимогами пункту 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560). Того ж дня акт передали до ТЦК.
Здавалося б, усе за законом. Але 20 березня ситуація різко змінилася.
Один день, який змінив усе
20 березня 2026 року чоловіка зупинили працівники поліції – він перебував у розшуку. Доправили до ТЦК. Там він одразу повідомив про відстрочку, показав електронний ВОД у «Резерві». Жодної реакції. Його утримували спочатку в одному ТЦК, потім перевезли до іншого. Ніхто нічого не пояснював – ані про скасування відстрочки, ані про підстави. Вийти за межі приміщення не дозволяли. Того ж дня мобілізували та відправили на навчання до військової частини.
Ключовий момент: чоловік неодноразово говорив представникам ТЦК про своє право на відстрочку, показував свіжий акт про догляд від 3 лютого 2026 року. Відповіді не отримав.
Про те, що відстрочку скасували, він дізнався лише з відповіді на адвокатський запит від 7 квітня 2026 року. З’ясувалося: 20 березня – у той самий день затримання – комісія при ТЦК ухвалила протокол №63, яким скасувала відстрочку.
Два аргументи комісії – і чому вони не спрацювали
Комісія обґрунтувала скасування відстрочки від призову двома причинами. Перша: мовляв, відстрочка була надана автоматично системою «Оберіг», без належної перевірки. Друга: термін дії додатку №8 (акта про догляд) закінчився – останній нібито складений 28 січня 2025 року.
Обидва твердження не відповідали дійсності.
Позивач ще 3 лютого 2026 року оформив новий акт №576 – свіжий, чинний, поданий до того самого ТЦК. Той факт, що комісія «не помітила» цей документ, свідчить радше про відсутність реальної перевірки, ніж про відсутність документа. А щодо автоматичного продовження – Порядок №560 прямо передбачає таку можливість. І якщо система продовжила відстрочку, комісія перед її скасуванням зобов’язана була перевірити законність підстав: зробити запити до відповідних органів, скористатися публічними реєстрами. Жодного такого запиту зроблено не було.
Що сказав суд
Тернопільський окружний адміністративний суд дослідив усі обставини і дійшов однозначного висновку. Чоловік дотримався встановленої Порядком №560 процедури: подав акт про догляд, мав попередні підтвердження права на відстрочку, які ніколи не скасовувалися. Крім того, йому навіть не повідомили про ухвалене рішення – про факт скасування відстрочки від призову стало відомо лише через адвокатський запит. Такі дії порушують і Порядок №560, і базові принципи належного врядування.
У підсумку суд визнав протиправним і скасував протокол комісії №63 від 20 березня 2026 року. Також скасовано наказ начальника ТЦК №79 від 20 березня 2026 року про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Аргумент про «незворотність» мобілізації
Військова частина у відзиві наполягала: процедура призову є незворотною, і навіть визнання її протиправною не відновлює попереднього становища особи. Посилалися на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23.
Справді, така позиція існує. Але суд у справі №500/2657/26 звернув увагу й на іншу практику Верховного Суду – постанову від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22. У ній підтверджено: звільнення особи зі служби можливе після скасування наказів про мобілізацію. Саме скасування наказу про призов і є тим юридичним фактом, який запускає механізм відновлення попереднього стану. Без нього – ніяк.
І ще важливий момент: Верховний Суд неодноразово наголошував – право на відстрочку має бути реалізоване до набуття статусу військовослужбовця (постанови від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22, від 1 жовтня 2024 року у справі №160/10728/23). У цій справі позивач якраз усе зробив вчасно – подав документи за півтора місяці до мобілізації.
Чому позов задовольнили частково
Тут є важливий нюанс. Суд скасував і рішення комісії про скасування відстрочки, і наказ про призов. Але відмовив у частині вимоги про зобов’язання військової частини негайно звільнити позивача.
Причина суто юридична: підстави звільнення військовослужбовців вичерпно перелічені в пункті 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Суд не може вигадати нову підставу – це виходить за межі його повноважень. Але він чітко вказав: скасування наказів означає, що призов був незаконним, і це покладає на відповідачів обов’язок вирішити питання про звільнення після набрання рішенням законної сили.
Окремо суд стягнув на користь позивача 665,60 грн судового збору з ТЦК.
Кілька важливих висновків із цієї справи напрошуються самі собою. По-перше, комісії при ТЦК не можуть скасовувати відстрочки «наосліп» – без реальної перевірки поданих документів, без запитів до реєстрів, без повідомлення особи про ухвалене рішення. По-друге, автоматичне продовження відстрочки системою «Оберіг» – це не «технічна помилка», яку можна проігнорувати, а законний механізм, передбачений Порядком №560. І по-третє, для військовозобов’язаних, які опинилися в подібній ситуації, судовий захист працює. Скасування наказу про призов – це не просто «папірець», а реальний юридичний інструмент, який відкриває шлях до відновлення справедливості. Хай навіть не миттєво і не автоматично – але відкриває.