Спадкова трансмісія здається рятівним колом для родичів померлого спадкоємця. Але на практиці цей механізм має жорсткі часові рамки, і найменше запізнення перетворює його на юридичну пастку. Саме про це – свіжа постанова Верховного Суду у справі № 935/2758/23, яка розставила всі крапки над «і» у питанні, коли спадкова трансмісія не працює.
Що таке спадкова трансмісія і навіщо вона потрібна
Уявіть ситуацію: помирає людина, і її син має успадкувати майно. Але син раптово помирає, так і не встигнувши подати заяву нотаріусу. Невже спадщина просто зникає для його родини? Ні – саме для таких випадків стаття 1276 Цивільного кодексу України передбачає перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців померлого. Це і є спадкова трансмісія.
Простіше кажучи: онуки можуть отримати те, що мав успадкувати їхній батько, якщо він помер, не встигнувши цього зробити. Спадкоємці померлого ніби «замінюють» його в черзі за спадщиною.
Але є нюанс. І він – вирішальний.
Головна умова, про яку всі забувають
Спадкова трансмісія застосовується лише тоді, коли спадкоємець помер у межах шестимісячного строку для прийняття спадщини. Тобто відлік іде від дня смерті першого спадкодавця. Якщо спадкоємець прожив довше ніж шість місяців після відкриття спадщини і не подав заяву – все, механізм спадкової трансмісії не вмикається.
Чому так? Бо закон відводить рівно шість місяців на те, щоб визначитися – приймаєте ви спадщину чи ні. Не встигли? Це ваш вибір, ваша бездіяльність. Передавати право, яким ви не скористалися, своїм нащадкам не вийде.
Верховний Суд неодноразово наголошував на цьому. У постанові від 02 червня 2021 року (справа № 155/1584/18) чітко зазначено: право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії може бути здійснене лише в той строк, який не сплив на момент смерті спадкодавця. Смерть має наступити в межах шести місяців – ні днем пізніше. Інакше стаття 1276 Цивільного кодексу України просто не застосовується.
Реальна історія: як онук намагався отримати спадщину бабусі
Тепер до конкретики. У справі № 935/2758/23 ситуація була такою.
Померла бабуся, яка залишила заповіт на свого сина. Тобто вона хотіла, щоб усе майно дісталося саме йому. Син (батько позивача) мав серйозні проблеми зі здоров’ям – після інсульту він перебував у стані слабоумства, не міг усвідомлювати свої дії. Через два місяці після смерті бабусі його дружина подала до суду заяву про визнання чоловіка недієздатним. Суд визнав його недієздатним 06 травня 2021 року.
Проблема в тому, що бабуся померла ще у жовтні 2020 року. А батько позивача – більш ніж через два роки після цього. Тобто на момент його смерті шестимісячний строк для прийняття спадщини давно минув.
За цей час рідні брати батька встигли подати заяви про прийняття спадщини за законом. Коли ж онук звернувся до нотаріуса, йому порадили «домовлятися з відповідачем». Не домовилися – пішли до суду. Онук просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії.
Чому апеляція помилилася
Житомирський апеляційний суд задовольнив позов онука. Логіка була такою: батько був недієздатним, його опікун доглядала за ним у сільській місцевості, потім почалися карантинні обмеження, війна – об’єктивно не могли вчасно подати заяву. Свобода заповіту теж на користь позивача: бабуся ж хотіла, щоб майно отримав саме її син, а не інші родичі.
Звучить справедливо. Але юридично – помилково.
Верховний Суд скасував це рішення. Причина проста: стаття 1276 Цивільного кодексу України взагалі не підлягає застосуванню до цих правовідносин. Батько позивача не прийняв спадщину і помер після спливу строку для її прийняття. А спадкова трансмісія – це перехід права на прийняття спадщини, а не перехід права на подання позову про додатковий строк.
Іншими словами: якщо спадкоємець за життя не реалізував своє право – не подав заяву нотаріусу і не звернувся до суду за додатковим строком – то до його нащадків це право не переходить. Крапка.
А що з додатковим строком?
Тут важливий момент. Онук просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Стаття 1272 Цивільного кодексу України дійсно дозволяє це зробити, якщо причини пропуску були поважними.
Але оцінювати поважність причин треба за період, коли ще тривав шестимісячний строк для прийняття спадщини. Саме тоді мають існувати об’єктивні, непереборні перешкоди. У цій справі рішення про недієздатність батька ухвалили через сім місяців після смерті бабусі – тобто строк уже минув. До цього моменту недієздатність офіційно встановлена не була, і формально перешкод для звернення до нотаріуса не існувало.
Крім того, позивач не надав доказів, що в його батька протягом тих самих шести місяців існували об’єктивні перешкоди для прийняття спадщини. Суд їх теж не встановив. Підстав для додаткового строку немає. Перша інстанція відмовила в позові правильно, хоч і з іншим мотивуванням, і Верховний Суд залишив це рішення в силі.
Практичний урок
Спадкова трансмісія – це інструмент із дуже коротким «терміном придатності». Якщо ваш родич мав право на спадщину, але помер, не встигнувши її оформити, одразу перевірте ключове: чи минуло шість місяців від дня смерті першого спадкодавця. Якщо так – механізм спадкової трансмісії не запрацює, і жоден суд тут не допоможе, навіть якщо обставини викликають співчуття.
Не варто покладатися на те, що хвороба чи недієздатність спадкоємця автоматично продовжать строки або відкриють шлях до спадкової трансмісії. Закон у цьому питанні формальний і непохитний: шість місяців – це шість місяців. І вони починають відлік з моменту відкриття спадщини, незалежно від стану здоров’я спадкоємця.
Якщо ж ви опікун недієздатної особи, яка має право на спадщину, зволікати не можна. Подавайте заяву нотаріусу одразу після призначення вас опікуном. Карантин, війна, віддаленість від міста – суди не завжди визнають це поважними причинами, а гаяти час і потрапляти в ситуацію, подібну до справи № 935/2758/23, точно не варто. Краще звернутися до нотаріуса вчасно і отримати свідоцтво про право на спадщину, ніж потім роками судитися без шансів на успіх.