Спадкування прав засновника фермерського господарства – річ, яка на перший погляд здається простою. Помер батько-фермер – син успадковує його справу. Але реальне життя, як завжди, підкидає нюанси. Іноді такі, що суди першої та апеляційної інстанцій просто губляться в них. Саме це сталося у справі № 546/1174/24, де Верховному Суду довелося нагадати колегам: відсутність запису в реєстрі ще не означає, що бізнесу не існує.
Давайте розберемо цю історію детальніше – вона варта уваги кожного, хто має справу з фермерськими господарствами, створеними ще до 2004 року. Таких по Україні сотні, якщо не тисячі. І рано чи пізно перед їхніми спадкоємцями постане те саме питання.
Що сталося: історія одного господарства
У далекому 1999 році чоловік (назвемо його спадкодавцем) зареєстрував селянське фермерське господарство «Ромашкове». Усе як годиться: статут затверджено, підпис нотаріально посвідчено, реєстрацію проведено в Решетилівській районній раді – свідоцтво № 127. Господарство отримало ідентифікаційний код, тобто стало повноцінною юридичною особою.
Минули роки. У 2009 році засновник помер. Його син – єдиний спадкоємець за законом – прийняв спадщину. Частину майна оформив одразу. А от про існування самого СФГ «Ромашкове» дізнався лише у 2024 році, коли випадково знайшов копію статуту серед старих документів батьків.
Чоловік звернувся до нотаріуса, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину – а саме на майнові права засновника цього господарства. І отримав відмову.
Чому? Нотаріус пояснив: в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (ЄДР) запису про СФГ «Ромашкове» немає. Статутний капітал у господарства відсутній. Орендованих земель за ним не значиться. Коротше кажучи, нотаріус не побачив «безспірності» – а без неї свідоцтво не видається. Порадив іти до суду. Що ж, порада слушна – але шлях виявився довшим, ніж можна було уявити.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Син подав позов до Решетилівської міської ради. Просив визнати за ним право на майнові права засновника СФГ «Ромашкове» в порядку спадкування за законом.
І тут почалося найцікавіше.
Суди обох інстанцій йому відмовили. Логіка була такою: оскільки після 2004 року засновник не подав реєстраційну картку для включення відомостей про господарство до ЄДР, не звітував до податкової, не довів, що господарство реально працювало – значить, він «конклюдентними діями» припинив існування цього бізнесу.
Що таке конклюдентні дії? Це коли людина не говорить прямо, але її поведінка однозначно свідчить про намір. Суди вирішили: раз засновник роками нічого не робив для підтвердження статусу юрособи – він фактично «поховав» своє господарство.
Коротше: немає запису в реєстрі – немає господарства. Немає господарства – немає чого успадковувати. Звучить начебто логічно. Але це лише на перший погляд.
Чому це рішення не витримало перевірки
Тут важливий момент. У 2004 році набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (Закон № 755-IV). Він справді запровадив ЄДР і зобов’язав усіх «старих» підприємців подати реєстраційні картки.
Але що саме загрожувало тим, хто цього не зробив? Лише одне: їхні старі свідоцтва про реєстрацію визнавалися недійсними. І все. Жодної норми про автоматичне припинення юридичної особи закон не містив і не містить.
А тим часом стаття 104 Цивільного кодексу України та стаття 33 того ж Закону № 755-IV дають вичерпний перелік підстав для припинення юрособи. Там є реорганізація, ліквідація за рішенням засновників, судове рішення. Але «конклюдентних дій» там немає. І «мовчазної відмови» теж.
Це перша серйозна прогалина в аргументації судів. Та не єдина.
Що сказав Верховний Суд
25 серпня 2026 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду поставила крапку – принаймні на цьому етапі. Рішення попередніх інстанцій скасовано, справу № 546/1174/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи Верховного Суду варто розібрати окремо – вони системні й спираються на попередню практику.
Перше. Спадкування прав засновника фермерського господарства прямо передбачене законом. Велика Палата Верховного Суду ще у 2020 році (справа № 179/1043/16-ц) чітко вказала: у разі смерті засновника СФГ його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства. Це право не є нерозривно пов’язаним з особою спадкодавця, а отже, входить до складу спадщини.
Друге. Законодавство не встановлює такого наслідку, як припинення юридичної особи через неподання реєстраційної картки до ЄДР. Повторюся: санкція обмежується недійсністю старого свідоцтва. Це технічна проблема, а не юридична смерть бізнесу.
Третє – і це, чесно кажучи, найбільш повчальний момент. Суди першої та апеляційної інстанцій заглибилися в питання, які взагалі не мали б розглядати: чи сплачувало господарство податки, чи звітувало, чи мало орендовані землі, чи виробляло товарну продукцію. Але ці обставини просто не входять до предмета доказування у спорах про спадкування прав засновника фермерського господарства. Вони не мають значення для вирішення головного питання: перейшло таке право до спадкоємця чи ні.
Чому ця справа важлива для вас
Колегія суддів на чолі з Василем Кратом фактично нагадала правничій спільноті просту істину: суд не може вигадувати підстави для відмови в позові, яких немає в законі. Не можна «припинити» юридичну особу лише тому, що її засновник не виконав процедуру перереєстрації. Для цього потрібне окреме рішення або пряма норма закону – ні того, ні іншого у цій справі не було.
І ще один нюанс, про який часто забувають. У 2014 році законодавець ухвалив Закон № 1155-VII, яким взагалі виключив строкові обмеження для подання реєстраційних карток «старими» юрособами. Тобто навіть сьогодні фермерське господарство, створене до 2004 року, може подати таку картку й потрапити до ЄДР. А отже, аргумент про «безнадійне» припинення не витримує жодної критики.
Тепер Решетилівський районний суд має переглянути справу з урахуванням указівок Верховного Суду. Тобто без гадань про те, «працювало» господарство чи ні, і без вигадування неіснуючих у законі підстав для відмови.
Якщо у вас схожа ситуація – є старе фермерське господарство без запису в ЄДР і потреба оформити спадщину – рішення у справі № 546/1174/24 стане вагомим аргументом. І для нотаріуса, і для суду. Бо тепер є на що посилатися.