Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Спадщина під загрозою: коли чужий запис у реєстрі блокує ваше право на будинок

Spadshchyna pid zahrozoyu

Уявіть: ви законний спадкоємець, у вас на руках заповіт, але оформити будинок на себе не виходить. Причина – у Державному реєстрі прав хтось інший уже записаний власником половини цього самого будинку. Саме така ситуація стала предметом розгляду у справі № 131/453/18-ц, яка дійшла до Верховного Суду. Давайте розберемося, як діяти, коли реєстраційний запис стоїть на шляху до спадщини.

Як усе почалося

У квітні 2018 року жінка (назвемо її позивачка) звернулася до суду. Вона просила скасувати запис про державну реєстрацію права власності на половину житлового будинку, який належав її покійній тітці. А потім – визнати право власності на весь будинок у порядку спадкування за заповітом.

Тітка склала заповіт на користь позивачки у грудні 2015 року. До спадщини входив житловий будинок із господарськими спорудами. І от тут виникла проблема: у січні 2014 року інша особа (відповідачка) зареєструвала за собою право на половину цього самого будинку. Підставою для реєстрації стало рішення Гайсинського районного суду від 8 вересня 1998 року.

Але це рішення на той момент уже було скасоване. Остаточне рішення у тій старій справі ухвалили 5 липня 2000 року – і за ним весь будинок визнали за тіткою позивачки. Колишній співвласниці виплатили грошову компенсацію в розмірі 3 000 грн, і та їх отримала ще 31 жовтня 2000 року.

Тобто відповідачка зареєструвала право на підставі документа, який втратив юридичну силу. І цей запис блокував спадкоємиці можливість нормально оформити спадщину.

Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій

Немирівський районний суд у березні 2019 року в позові відмовив. Чому? Аргументи були такі: реєстрація за відповідачкою проведена на підставі рішення, яке набрало законної сили. Крім того, позивачка не надала доказів, що нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Але Вінницький апеляційний суд у липні 2019 року подивився на ситуацію інакше. Він скасував рішення першої інстанції та частково задовольнив позов. Запис про реєстрацію права власності відповідачки на половину будинку – скасував. А от вимогу про визнання права власності в порядку спадкування відхилив. Логіка: позивачка своєчасно подала заяву про прийняття спадщини, але за свідоцтвом до нотаріуса не зверталась. І відмови нотаріуса у вчиненні цієї дії ще не було.

Апеляційний суд чітко встановив: запис про реєстрацію внесений на підставі скасованого судового рішення. А це напряму порушує права спадкоємиці.

Що сказав Верховний Суд

Відповідачка подала касаційну скаргу. Вона стверджувала, що апеляційний суд порушив принцип диспозитивності – сам витребував докази на користь позивача. І що запис скасували без залучення до справи державного реєстратора.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу і 18 травня 2020 року ухвалив постанову: касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Чому доводи скаржниці не спрацювали?

Щодо витребування доказів. Частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України дозволяє суду витребувати докази з власної ініціативи, коли є сумніви в добросовісності учасників справи. Апеляційний суд скористався цим правом для повного й об’єктивного перегляду справи – і зробив це правильно.

Щодо державного реєстратора. Тут ключовий момент: спір між сторонами має приватноправовий характер. Це майновий конфлікт між двома особами. Його існування не залежить від того, чи дотримався реєстратор вимог закону при внесенні запису. Отже, залучати реєстратора як співвідповідача не обов’язково.

До речі, Верховний Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини – рішення у справі «Проніна проти України». Там зазначено: суд не зобов’язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Головне – щоб рішення було достатньо обґрунтованим.

Як захистити своє спадкове право: практичні висновки

Коли в реєстрі значиться чужий запис, який не дає вам оформити спадщину, – це не глухий кут. Це ситуація, яку можна виправити через суд.

Перше і головне: скасування реєстраційного запису та визнання права власності на спадкове майно – це дві окремі вимоги. Суд може задовольнити першу, але відмовити в другій, якщо ви ще не отримали відмову нотаріуса. Тож спершу варто звернутися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Якщо отримаєте відмову – це буде додатковим аргументом для суду.

Друге: не бійтеся, що суд самостійно витребує докази. Це передбачено Цивільним процесуальним кодексом України і працює на користь справедливого вирішення спору. Особливо коли є підозра, що інша сторона діє недобросовісно.

Третє: відповідачем у такій справі має бути особа, з якою у вас виник спір про право, а не державний реєстратор. Реєстратор лише виконує технічну функцію – вносить записи на підставі поданих документів. Якщо ці документи базуються на скасованому судовому рішенні, відповідати має той, хто цим скористався.

І наостанок: спадкоємець за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Це закріплено в статті 1268 Цивільного кодексу України. Якщо ви подали заяву про прийняття спадщини вчасно – ваш статус спадкоємця вже підтверджено. Залишається тільки прибрати перешкоди, які заважають отримати свідоцтво про право на спадщину. І історія зі справою № 131/453/18-ц показує: суд стає на бік того, чиє право справді порушене.

Консультація адвоката – записатися

Exit mobile version